Море, пристрасть і тоталітарна система: про що фільм «Довженко. Перший погляд»

Трішки про загальне

Режисером фільму є Костянтин Коновалов. Він також був сценаристом у кінострічці «Крути 1918».

Акторський склад кіна складається з вже відомих акторів та акторок для українських глядачів. Зокрема, самого Олександра Довженка зіграв Григорій Бакланов, Юрія Яновського — Максим Самчик, Іду Пензо — Поліна Василина, директора Одеської кінофабрики Павла Нечеса — Богдан Бенюк.

Фільм розпочали знімати у 2022 році, після того як він переміг у 19-му конкурсному відборі Держкіно. Більшість сцен зняли в Одесі, однак деякі і в Києві. Науковою консультанткою стала літературознавиця Віра Агеєва.

Відомо, що знімання кіна обійшлося в 46 мільйонів гривень, з них 54 % — державне фінансування, інша частина — кошти міжнародних партнерів.

Як зображена Одеса 1926-го року

Події у фільму відбувається в Одесі. Саме сюди в 1926-му році приїжджає тридцятидворічний Олександр Довженко, щоб стати режисером в Одеській кінофабриці. Власне, й бачимо на початку кінострічки такий фрагмент: приїзд потяга, з якого виходить Олександр Довженко, його зустрічає письменник Юрій Яновський із балериною Ідою Пензо, котра одразу заворожує своїм загадковим поглядом нового режисера. Так, Довженко розпочинає новий етап свого життя: коли його головною пристрастю буде кінематограф. 

Одеса 20-х років ХХ століття зображена досить різноманітною. У фільмі намагалися відтворити Одесу 1926-го року через декорації, побут, стиль одягу персонажів. З одного боку, жінки вже керують автівками, в закладах лунає джаз, і розвивається кінематограф. З іншого — радянська тоталітарна система пильно стежить за будь-якими проявами свободи та незгоди, тому утиски, репресії та вбивства без суду тривають. Радянська влада стежить за кожним кроком представників української культури.

Особливим тлом стрічки є Чорне море. Воно пронизує фільм різними моментами: заспокоює, надихає та ніби допомагає героям не потонути у цьому вирі життя. А мрія побудувати «Голлівуд на березі Чорного моря», про який каже Юрій Яновський (до слова, у письменника є нарис за такою назвою), видається вже не такою й ефемерною. Не дивно, що фільм «Сумка дипкур’єра» Довженко вирішує все-таки знімати саме на кораблі, який пливе морем. 

«У їдальні кінофабрики завжди б’ються істерично двері, а за їдальнею западається червона земля — і на це місце стають, коли хочуть понюхати морської меланхолії. Найбільше сюди бігають молоді автори і футуристи-поети, стають і, задумливо попихкуючи люльками, спостерігають далекі й таємні кораблі, що мають повезти їх на тропіки. Далеко внизу шавкає об пісок, налітаючи, море, свистить і шумить на березі та в повітрі. Під знаком цих романтичних шумів проходить і робота в Одеськім "Голлівуді»», — так описує роботу на Одеській кінофабриці Яновський у своєму тексті «Голлівуд на березі Чорного моря».

«Сумка дипкур’єра»

«Сумка дипкур’єра» стає першим фільмом, який має зняти Олександр Довженко на Одеській кінофабриці. Хоча таке завдання стає несподіваним для героя, бо режисер мріяв зняти кіно «Звенигора». Тому перший день на новій роботі приносить лише розчарування: щоб зняти свій фільм, спочатку треба зробити кіно за принципами соцреалізму, який би оспівував радянську революцію. Для цього режисеру на допомогу й присилають чекіста (його роль грає Роман Ясіновський), щоб він наглядав за процесом знімання.  

Однак Олександр Довженко як справжній супергерой та митець за покликом серця шукає вихід з такої непростої ситуації. Крім того, він отримує підтримку і в директорка кінофабрики, і в Яновського і в Іди. Тому зняти фільм «Сумка дипкур’єра» його вдалося як у кіно, так і в житті. Так, стрічка має низку біографічних фактів. Наприклад, кочегару у «Сумці дипкур’єра» справді зіграв Довженко, а Юрій Яновський на той час працював редактором Одеської кінофабрики. 

Довженко як режисер 

У фільмі «Довженко. Перший погляд» зображено Олександра Довженка як талановитого митця, який має власний погляд на багато речей. Протягом майже усієї стрічки він не тільки пише, але й постійно малює, що підкреслює особливе його просторове бачення  усього навколо — через образи та символи. Довженко думає про кіно, а під час знімання прискіпливо ставиться до кожної деталі. Він одержимий ідеєю зняти якісний фільм навіть у таких непростих умовах.

«Вже приїхавши з Берліна, де він учивсь в художній школі, Довженко почав шукати себе. Сяде на "лужайці" в нашій кімнаті, сяде на п’яти ніг, як Будда, і, попихкуючи теплим тютюном, викладає своє розуміння мистецтва. Воно парадоксальне — це розуміння. Він підсумовує досягнення роботи. Змістовні, сюжетні його полотна наче мерехтять фарбами. Ось застиг неймовірний рух, думка лежить на чолі, пензлем покладена думка», — писав Яновський про Довженка в своїх нарисах «Голлівуд на березі Чорного моря».

Яновський – Довженко – Іда

У фільми є й любовна лінія. Тут вона розгортається в трикутнику, де двоє чоловіків захоплюється жінкою як музою. Іда Пензо — це також реальний персонаж. Вона була примою-балериною Одеського театру та справді знімалася у фільмі «Сумка дипкур’єра». У біографії Іди Пензо йдеться, що у 1928 році вона одружилася з кінооператором Нільсеном, згодом радянська влада її заарештувала та відправила у табори. У фільмі ж Іда вже наперед прогнозує своє вищезазначене майбутнє. Також загадковим залишається й питання, чи не є Іда агенткою КДБ, бо ж недаремно якось Довженко каже щось на кшталт: «Ви — таємний агент, як Яновський цього не бачить». 

Не зважаючи на любовний трикутник, стосунки між трьома персонажами не надто напружені, навпаки — досить ніжні та не шаблонні. А еротична сцена з фільму перегукується з фрагментом, який знаходимо у романі Яновського «Майстер корабля»:

«Ми сиділи на канапі, Тайах посередині. Вона тримала наші руки. Троє голів укупі, три перемішаних дихання. Це була та хвилина, коли людина людині — найвищий закон. Ми говорили про все, ніби ми знали один одного вік. Ми ділилися планами, сміялися, Сев глузував з моєї посади... Я відчував, що Тайах не належить ні йому, ні мені, але вона була наша».

Загалом кінострічка містить різні покликання до текстів Яновського. Наприклад, директор Одеської кінофабрики Павло Нечеса каже: «Те ж мені майстри корабля» (найвідоміший роман Яновського має назву «Майстер корабля»). Тому пильний глядач чи глядачка зможе їх відшукати під час перегляду. 

Письменник Юрій Яновський показаний у цьому фільмі як романтичний герой, який вірить у власні мрії та ідеали, але вже добре розуміє як працює радянська система. Тому він і наголошує Довженку, що спочатку треба зняти замовлення від влади «Сумку дипкур’єра», а тоді вже й можна і братися за «Звенигору». 

Спроба показати живих класиків

«Довженко. Перший погляд» — історично-пригодницьке кіно, яке відтворює уривки з біографії Олександра Довженка. Заразом й фільм побудований досить фрагментарно, а сюжет ніколи хаотично швидко перемикається між кадрами. Тут ми бачимо не просто хрестоматійний образ видатного режисера, а живу людину зі своїми слабкостями й невпевненістю, та водночас — запалом, відчайдушнісю, геніальністю та стійкістю у власній творчості. 

Фільм показує підвалини, за якими розпочинав розвиватися український кінематограф і який шалений потенціал він мав. Однак через цензуру та репресії радянської системи міг розвиватися не на повну силу. Адже ми знаємо, хоча найкращі фільми Довженка, як-от «Земля», став відомим  за кордоном, але в  Україні його забороняли. 

---

Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут, та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.