Народний депутат України

Телефонні дзвінки, які ні до чого не ведуть

Путін і Трамп
Ілюстративне фото/REUTERS/Kevin Lamarque

Телефонні розмови Путіна з Трампом навіть теоретично не здатні призвести до завершення війни. Хотілося б, звичайно, помилитися. Але з того, що ми знаємо зараз, припинення вогню очікувати виглядає надто малоймовірним варіантом. Чому?

Колонка народного депутата України Миколи Княжицького.

Телефонні дзвінки, які ні до чого не ведуть - 1
Микола Княжицький

Очікування російського диктатора від американців очевидні. По-перше, тиск на Україну — щоб ми продовжили обговорення з росіянами «мирних ініціатив» на основі умов, висунутих минулого тижня в Стамбулі.

Як я вже неодноразово писав, вимоги Путіна є політичними. А отже досягнути їх можна лише в рамках переговорів. Захоплення ще однієї території не призведе до роззброєння України й не легітимізує претензії Москви на Європу як сферу своїх «життєвих інтересів».

Єдиний спосіб — рішення, продавлені в результаті переговорів. Росіяни зацікавлені в них, тому тиснутимуть на Україну всіма доступними каналами. Зокрема, через американців.

По-друге, перерозподіл сфер впливу як «нова Ялта» — продовження ялтинської конференції 1945 року, де, за легендою, СРСР і США поділили між собою світ. Оскільки американці подібне навіть не розглядають, єдиний спосіб винести це на рівень серйозних дискусій — особиста розмова. Саме тому двостороння зустріч Путіна і Трампа є стратегічною метою Кремля.

Фоном до цього мала б стати «нормалізація» Росії, яка за роки війни перетворилася на світового ізгоя, та «деукраїнізація» відносин США і РФ — тобто виведення війни в Україні за дужки американсько-російського діалогу.

Очікування Дональда Трампа також добре відомі: він просто хоче припинити займатися цим питанням і не бажає, щоб Америка витрачала на нього гроші.

Стратегічна задача США щодо Росії залишається незмінною: Росія — єдина країна у світі, яка своїм ядерним потенціалом здатна знищити США та решту світу. Китай такого арсеналу не має — як і всі інші. Тому для американців важливо зменшити рівень напруженості у відносинах із Росією як частину стратегії національної безпеки.

Отже єдиним результатом сьогоднішніх телефонних розмов може бути лише спільна заява про необхідність продовження переговорів у стамбульському форматі та плани Трампа і Путіна зустрітись у майбутньому.

Бо ні до рішення про мир, ні до перемир’я, ні до припинення вогню — Путін не дозрів, а Трамп не має інструментів, щоб його дотиснути.


Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів
Погляди
Як Росія використовує українсько-польські історичні суперечки для поширення дезінформації

Дуже показова історія, яка демонструє, як працює російська пропаганда. Для того щоб поширювати брехню, росіянам навіть не потрібно вигадувати події. Достатньо використати реальний конфлікт, додати до нього неправдиву інформацію і приховати факти, які цю інформацію спростовують.

Читати далі
Україна і Польща: п’ять принципів примирення і спільний Меморіал пам’яті жертв

У цьому тексті я викладу п’ять принципів, які, на мій погляд, можуть і повинні допомогти розв’язати суперечності у підходах українців і поляків до оцінки нашої спільної історії. І одну пропозицію, покликану зробити все, щоб у майбутньому наші народи залишалися найближчими приятелями й союзниками — особливо в обороні спільних цінностей перед загрозами, які вже сьогодні постають перед Європою.

Читати далі
Дрони, оборона і наступ: у чому суть конфлікту Федорова та Сирського

Михайло Федоров у своєму свіжому інтерв’ю окреслив розбіжності з Олександром Сирським як «світоглядний конфлікт». Насправді цей розкол можна було помітити давно, як і те, чому візію Федорова щодо завершення війни не підтримували не лише Сирський, а й Володимир Зеленський та військові з його оточення.

Читати далі
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: