Відчуття 2014 року. Новий закон про освіту та угорці України

Під українською державною установою стоїть натовп з іноземними прапорами. Київську владу звинувачують у запереченні права спільнот на самовизначення. Чути фразу «Україна для нас померла». Але це не Донецьк навесні 2014 року.

Це Будапешт. 13 жовтня 2017. Радикальна права партія «Йоббік» збирає акцію під посольством України. Протестують проти нового українського закону про освіту. Як тільки чують запитання журналістів, чому «Йоббік» організував мітинг, партійна символіка зникає із натовпу. Залишаються прапори Угорщини, Каталонії та організації «Карпатська Рутенія». Залишається напис «Pa, pa, Europa!» на фоні українського прапора. Залишається чоловік у футболці із написами «Crimea legally belongs to Russia! Transcarpathia legally belongs to Hungary!»

Це угорський політик Тамаш Гауді-Надь. Чотири роки тому його виключили із «Йоббіка» за «надто екстремістську позицію».

«Якщо більшість населення якоїсь території хоче змінити устрій, змінити країну, чому вони не можуть цього зробити? Якби угорці на Закарпатті мали б свою автономію, Україна була б більш демократичною, більш європейською» – Тамаш Гауді-Надь не хоче, щоби акцію під посольством України сприймали як напад на її суверенітет. Це для блага Києва. Це захищає права людини. Саме із таких міркувань ПАРЄ рекомендувала Україні переглянути новий закон про освіту. Так думає Тамаш Гауді-Надь.

Про автономію закарпатських угорців і резолюцію ПАРЄ говорить і Крістіна Морваі. Також вона нагадує про «тріанонську травму»: 1918 року Угорщина за угодою, підписаною у Тріаноні, була у три рази більшою. Тепер, вважає Морваі, багато угорців змусили жити в інших країнах, де їх принижують. Слова Крістіни Морваі підривають звичну європейську політичну риторику. Але із нею погоджуються півтори сотні тих, хто зібрався під українським посольством. Її партія посідає друге місце в Угорщині. Сама Крістіна Морваі зараз представляє «Йоббік» у Європарламенті.

Аналогія із «русской весной» на Донеччині та Луганщині у цьому випадку некоректна. Тим паче, що угорці протестують у Будапешті, а не, скажімо, Берегові. Але заяви про штучність України, тиск Києва на регіони та порушення ним базових принципів демократії викликають неприємні відчуття із 2014 року. Знову відсутня повага до суверенітету України. Знову Київ перетворюють на об’єкт міжнародної політики. Утім цю ситуацію можна використати із користю. Але для цього, як і для реального її вирішення, потрібно розібрати усі складові, що зараз впливають на українсько-угорські відносини.

Аргумент, що різкі заяви угорського уряду (не «Йоббіка», а партії «Фідес) стосовно нового закону про освіту в Україні спричинила російська пропаганда, робить нас нездатними вирішити ситуацію. Суперечності між Будапештом і Києвом вигідні Москві. Але дії Кремля у цій ситуації обумовлені нашим небажанням усувати глибинні причини «мовного конфлікту» між країнами.

Аргумент про активізацію питання угорської меншини в Україні на фоні передвиборчої кампанії в Угорщині більше доречний. Владна партія «Фідес» за шість місяців хоче знову забезпечити собі абсолютну більшість у парламенті. Це вимагає нових обіцянок електорату, нової мобілізації. Відстоювання прав меншини, розмови про «тріанонську травму» – один із засобів. Особливо враховуючи, що «захист угорців поза межами Угорщини» є пунктом програми «Фідеса», задекларованої більше десяти років тому. Особливо на фоні популістської хвилі у Європі (на чому також грає «Йоббік»).

«Мы одними из первых признали вашу независимость. Мы первыми сыграли матч с вашей футбольной сборной. Мы привозим гуманитарную помощь на Закарпатье как венграм, так и украинцам. Ваши солдаты лечатся у нас. Ваши дети отдыхают на Балатоне. И такой ваш ответ?», – не може заспокоїтися літній угорець, який заговорив російською, почувши, що на акції є журналісти з України. Він не знав, що угорськомовні школи в Україні не закривають.

Раніше Будапешт висував подібні претензії Белграду. Але сьогоднішній сербський уряд є партнером Угорщини. Тому для тиску була обрана інша країна. В Україні не можуть впливати на обіцянки угорського уряду. Ми можемо зменшити кількість больових точок, через які можна впливати на нас.

Угорщина змогла переконати ПАРЄ, що Україна вчинила неправильно, зменшивши кількість годин викладання угорською мовою. Будапешт використав простий і зрозумілий європейцям аргумент: жодне чинне право не можете бути зменшене. Нове законодавство може бути спрямоване лише на розширення наявних прав.

Європейці на перше місце ставлять права людини. Тому вони дослухалися до Будапешта. Теперішня українська держава теж дбає про них. Але це питання для Києва сьогодні рівнозначне національній безпеці України та бажанню створити єдиний соціальний, політичний, економічний простір у клановій українській державі. Це все має захистити від російської загрози. Це все має підтвердити західний вибір України. Вибір прав людини як головної цінності.

Будапешт нарікає, що Київ не порадився із ним перед прийняттям нового закону. Але приклад Бухареста, який реально готовий обговорювати освіту нацменшин у Румунії та Україні, підтверджує, що Угорщина не готова до діалогу. Як має діяти Україна?

Чимало українців схвально оцінюють новий освітній закон і норму про обов’зяковість викладання українською мовою принаймні половини предметів. Прихильність до нього обумовлена російською агресією, яка «захищає російськомовне населення в Україні», а отже й захищає школи без української мови. Популярність нового документа роздмухана реакцією Угорщини.

Але так само чимало українців щиро не розуміють претензій угорців.

– Їм хтось заважає говорити і вчити угорську?

– Ні. Але тепер чимало із них бояться, що доведеться їхати з України, щоби вивчити нормально угорську і мати добру роботу.

– От і чудово. Простіше буде встановлювати нову систему освіти.

На засіданні ПАРЄ українська делегація наполягала на тому, що збільшення годин української мови у школах надасть національним меншинам можливість краще реалізуватися в Україні. Угорська сторона називає це казуїстикою: як можна збільшити можливості, зменшивши права? За такого пояснення цей аргумент перетворюється на недолік.

Але можна говорити, що ми зацікавлені у тому, щоби угорці реалізували себе в Україні. Задля цього сотні людей провадять освітню, медичну, фінансову, адміністративну та інші реформи. Можна було сказати, що ми зацікавлені в угорцях як в частині українського суспільства без втрати їхньої етнічної ідентифікації. За таких умов аргумент української делегації у ПАСЄ перетворювався б на перевагу.

Маючи травму від російської агресії, ми вдаємося до аргументу початку ХХ століття. Ми хочемо однорідності у нашому суспільстві. Тому з легкістю готові відмовитися від інакшого. Адже нашу неоднорідність використовують наші вороги. Ми не пояснюємо, чого дійсно хочемо досягти своїми діями. Ми відволікаємося на зовнішню реакцію, замість говорити про новий закон із тими, на чиє життя в Україні він впливатиме.

Михайло Драпак, Будапешт

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: