Звільнення Кременя — це удар по державності

Чи може уряд, який зневажає українську мову, вважатися українським?

Кабінет Міністрів звільнив Уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя. Без пояснень. Без обговорення. Без участі суспільства. І — що найгірше — всупереч зверненням провідних українських інтелектуалів, серед яких Ліна Костенко, Мирослав Маринович, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Олександра Матвійчук, Йосип Зісельс та багато інших. Людей, які є голосом України у світі, її сумлінням і символом.

Чи може такий уряд називатися українським?

Чи може український уряд ігнорувати вимоги лідерів українського народу й діяти всупереч Конституції, яка гарантує захист державної мови?

Чи можуть міністри, які ухвалюють подібні рішення, сподіватися на повагу громадян у країні, що веде боротьбу за своє існування?

Тарас Кремінь — це не просто чиновник. Це людина, яка змогла створити дієву інституцію, що системно захищала права українців у сфері мови, відстоювала українське слово в освіті, культурі, медіа. І сьогодні, коли російський агресор відкрито вимагає «зменшення впливу української мови», знищення саме цієї інституції виглядає як виконання ворожих сценаріїв.

Кого уряд пропонує натомість? Жодна з кандидатур не відповідає вимогам закону. Тобто, уряд не лише ігнорує голос інтелігенції — він ігнорує закон.

Це — безвідповідально. І за це має настати політична відповідальність.

Ми, як громадяни, як політики, як українці, які борються за свою державу, не маємо права мовчати. Посада мовного омбудсмена повинна бути збережена. А інституція захисту державної мови — залишитися сильною, ефективною і незалежною.

Бо захищаючи українську мову, ми захищаємо Україну.

Матеріали у рубриці «Погляди» є відображенням виключно точки зору автора, яка може бути як об'єктивною, так і суб'єктивною. Редакція може не поділяти думок і поглядів, викладених тут, та не несе відповідальності за достовірність й тлумачення викладеної інформації, натомість виступає виключно платформою для розміщення матеріалу.