«Хохлы хотят русскую церковь отобрать!», або Чому УПЦ МП бунтує під Верховною Радою

Що це за законопроекти і чи потрібно їх ухвалювати, про це розмова із регієзнавцем, директором Департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури Андрієм Юрашем.

– Насправді глибше ніхто не оцінював ці законопроекти і змісту обох законопроектів, про які йде мова, не вивчав. І навіть самі протестувальники, які вчора зібралися біля стін Верховної Ради, я був на цьому зібранні, глибоко не розуміють і не усвідомлюють самого змісту. Наприклад, одна протестувальниця на запитання якоїсь сторонньої жінки, чому зібралися, відповіла: «Хохлы хотят русскую церковь отобрать!» Ось вам рівень сприйняття цих законопроектів. Тому для того, щоб про них говорити, треба самим протестувальникам і опонентам детально вивчити запропоновані документи. На превеликий жаль, опоненти цих законопроектів відмовилися від будь-якої серйозної дискусії з цього приводу. Дискусії і на експертному рівні, і на рівні законодавчому. Автор опозиційного проекту під номером 4242, депутат Новинський зняв з обговорення свій законопроект, тому що з боку української православної церкви була запропонована інша схема – не дискутувати, не обговорювати, не заглиблюватися у деталі цього законопроекту, а просто заперечувати. Категорично відмовлятися від будь-якої взаємодії, від будь-якої співпраці, доводячи нібито абсолютну безпідставність цих двох законопроектів, як мінімум, законопроекту № 4128. Власне, коли ми говоримо про ці законопроекти, їх треба чітко відрізняти. Є законопроект 4128, поданий шістьома депутатами, на чолі з першим підписантом Віктором Єленським і 4511, який поданий великою групою депутатів (майже 20 осіб). І це кардинально різні законопроекти. Їх не можна розглядати в комплексі, вони мають різне значення, навантаження.

– У чому їхня різниця?

– Перший законопроект №4128 був розроблений у співпраці з усім експертним середовищем України, в цьому процесі брали участь і експерти об’єднані радою при нашому Департаменті у справах релігій та національностей Міністерства культури. Потім воно було обговорено на найрізноманітніших міжнародних наукових зустрічах, зокрема на декількох зустрічах організації з безпеки та співробітництва в Європі, які відбувалися в Україні, потім базові принципи були обговорені та обговорені на зустрічах ОБСЄ у Відні та Варшаві. Я можу далі продовжувати цю ж лінію. Певні моменти, які стосуються законодавства, цього законопроекту були співвіднесені і з моментами, які містять рекомендації комітету ООН з прав людини, Венеціанської комісії тощо. Тобто він відповідає абсолютно усім стандартам. Тому це формулювання, яке всі журналісти підхопили від опонентів, що це переслідування, втручання в церкву, просто не відповідає дійсності. І останнє щодо законопроекту Віктора Єленського – він нічого нового не додає, нема ніяких ні переслідувань, ні тоталітаризму, ні більшовизму. Є тільки ті моменти, які абсолютно свідомо накидаються пропагандою, яку конструюють у Москві і яку апологети «русского мира» через своїх окремих експертів і окремих, підкреслюю не всіх, а окремих церковних діячів, намагаються подати як обов’язкову річ в Україні. Що я маю на увазі, коли говорю, що тут нічого нового немає? Є стаття 8 Закону України про свободу совісті і релігійні організації, яка говорить, що релігійна громада в Україні – це вільноутворена спільнота віруючих, яка самоорганізується, яка сама може декларувати свою підлеглість будь-якому центру і є фраза – «і вільно її змінювати». Тобто право зміни юрисдикції вже закладене у законі. Інша річ, що закон не пропонує жодної схеми, як це реально зробити. І всього лише законопроект Віктора Єленського додає механізм, як реалізувати право, яке вже й так закладене в українському законодавстві. Як ми бачимо, жодних проблем, жодних суперечностей, жодної контроверсії тут немає. Законопроект не лише пропонує, але й створює запобіжники, які дозволяють уникнути будь-яких спекуляцій, будь-яких зловживань чи спроб використати ту чи іншу користь. Коли ми говоримо про запобіжники, то є, по-перше, механізм самоіндентифікації і регулярності участі у релігійному житті громади, тобто у голосуваннях можуть брати участь тільки члени релігійної громади, а не територіальної. І опоненти цього законопроекту свідомо завжди повторюють, що можуть брати участь всі жителі села. Ні, це в принципі не допускаються, йдеться тільки про членів релігійної громади. По-друге, правосильність громади буде визначати виконавчий орган самої ж релігійної громади і він може заперечити правосильність того, що наприклад, чи брали участь у голосуванні ті, хто справді є членом релігійної громади. Таким чином законопроект №4128 відповідає абсолютно всім нормам. Крім того, він не націлений проти Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом. По суті за своїм наповненням і характером законопроект є універсальним і може стосуватися кожної релігійної громади у нашій державі.

– У чому особливість іншого законопроекту №4511?

– Ми по ньому висловлювали свої критичні зауваження, він є суперечливий у багатьох моментах, але ми розуміємо, що він породжений самими народними депутатами без консультування з експертним середовищем, і він відображає панівні суспільні настрої, коли громада, українське суспільство бачить, яку часто негативну, сепаратистську роль відіграють окремі служителі української православної церкви у протистоянні, яке ми маємо на сході України і в діях анексії українського Криму. Тому, звісно, що законопроект №4128 треба приймати якнайшвидше, тому що в цьому зацікавлені дуже багато релігійних організації та облдержадміністрацій. Тому що цього тижня у Тернополі і Хмельницькому відбулися переходи громад. Звичайно, є меншість і вона протистоїть, виникає конфлікт і держава повинна мінімізувати цю конфліктність. Якби був цей закон, який би давав механізм вирішення проблемних моментів, то ми б не мали такої конфліктності. Отже, всі, хто протестує проти цих законопроектів, насправді зацікавлені в нагнітанні конфліктності і у не вирішенні тих базових проблем, які є в релігійному середовищі нашої держави.

Нагадаємо, 18 травня Верховна Рада мала розглядати два законопроекти №4128 та №4155, які викликали негативну реакції у середовищі прихильників УПЦ МП.

Оксана ДУДАР