дивись.info

«Хохлы хотят русскую церковь отобрать!», або Чому УПЦ МП бунтує під Верховною Радою

«Хохлы хотят русскую церковь отобрать!», або Чому УПЦ МП бунтує під Верховною Радою
Фото Романа Романюка, УП

Під Верховною Радою відбувся молебень священиків і прихожан УПЦ МП, які протестували проти законопроектів №4511 та №4128. Протестувальники вважають, що ці документи покликані втручатися у справи церкви та тиснути на неї.

Що це за законопроекти і чи потрібно їх ухвалювати, про це розмова із регієзнавцем, директором Департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури Андрієм Юрашем.

– Насправді глибше ніхто не оцінював ці законопроекти і змісту обох законопроектів, про які йде мова, не вивчав. І навіть самі протестувальники, які вчора зібралися біля стін Верховної Ради, я був на цьому зібранні, глибоко не розуміють і не усвідомлюють самого змісту. Наприклад, одна протестувальниця на запитання якоїсь сторонньої жінки, чому зібралися, відповіла: «Хохлы хотят русскую церковь отобрать!» Ось вам рівень сприйняття цих законопроектів. Тому для того, щоб про них говорити, треба самим протестувальникам і опонентам детально вивчити запропоновані документи. На превеликий жаль, опоненти цих законопроектів відмовилися від будь-якої серйозної дискусії з цього приводу. Дискусії і на експертному рівні, і на рівні законодавчому. Автор опозиційного проекту під номером 4242, депутат Новинський зняв з обговорення свій законопроект, тому що з боку української православної церкви була запропонована інша схема – не дискутувати, не обговорювати, не заглиблюватися у деталі цього законопроекту, а просто заперечувати. Категорично відмовлятися від будь-якої взаємодії, від будь-якої співпраці, доводячи нібито абсолютну безпідставність цих двох законопроектів, як мінімум, законопроекту № 4128. Власне, коли ми говоримо про ці законопроекти, їх треба чітко відрізняти. Є законопроект 4128, поданий шістьома депутатами, на чолі з першим підписантом Віктором Єленським і 4511, який поданий великою групою депутатів (майже 20 осіб). І це кардинально різні законопроекти. Їх не можна розглядати в комплексі, вони мають різне значення, навантаження.

– У чому їхня різниця?

– Перший законопроект №4128 був розроблений у співпраці з усім експертним середовищем України, в цьому процесі брали участь і експерти об’єднані радою при нашому Департаменті у справах релігій та національностей Міністерства культури. Потім воно було обговорено на найрізноманітніших міжнародних наукових зустрічах, зокрема на декількох зустрічах організації з безпеки та співробітництва в Європі, які відбувалися в Україні, потім базові принципи були обговорені та обговорені на зустрічах ОБСЄ у Відні та Варшаві. Я можу далі продовжувати цю ж лінію. Певні моменти, які стосуються законодавства, цього законопроекту були співвіднесені і з моментами, які містять рекомендації комітету ООН з прав людини, Венеціанської комісії тощо. Тобто він відповідає абсолютно усім стандартам. Тому це формулювання, яке всі журналісти підхопили від опонентів, що це переслідування, втручання в церкву, просто не відповідає дійсності. І останнє щодо законопроекту Віктора Єленського – він нічого нового не додає, нема ніяких ні переслідувань, ні тоталітаризму, ні більшовизму. Є тільки ті моменти, які абсолютно свідомо накидаються пропагандою, яку конструюють у Москві і яку апологети «русского мира» через своїх окремих експертів і окремих, підкреслюю не всіх, а окремих церковних діячів, намагаються подати як обов’язкову річ в Україні. Що я маю на увазі, коли говорю, що тут нічого нового немає? Є стаття 8 Закону України про свободу совісті і релігійні організації, яка говорить, що релігійна громада в Україні – це вільноутворена спільнота віруючих, яка самоорганізується, яка сама може декларувати свою підлеглість будь-якому центру і є фраза – «і вільно її змінювати». Тобто право зміни юрисдикції вже закладене у законі. Інша річ, що закон не пропонує жодної схеми, як це реально зробити. І всього лише законопроект Віктора Єленського додає механізм, як реалізувати право, яке вже й так закладене в українському законодавстві. Як ми бачимо, жодних проблем, жодних суперечностей, жодної контроверсії тут немає. Законопроект не лише пропонує, але й створює запобіжники, які дозволяють уникнути будь-яких спекуляцій, будь-яких зловживань чи спроб використати ту чи іншу користь. Коли ми говоримо про запобіжники, то є, по-перше, механізм самоіндентифікації і регулярності участі у релігійному житті громади, тобто у голосуваннях можуть брати участь тільки члени релігійної громади, а не територіальної. І опоненти цього законопроекту свідомо завжди повторюють, що можуть брати участь всі жителі села. Ні, це в принципі не допускаються, йдеться тільки про членів релігійної громади. По-друге, правосильність громади буде визначати виконавчий орган самої ж релігійної громади і він може заперечити правосильність того, що наприклад, чи брали участь у голосуванні ті, хто справді є членом релігійної громади. Таким чином законопроект №4128 відповідає абсолютно всім нормам. Крім того, він не націлений проти Української православної церкви в єдності з Московським патріархатом. По суті за своїм наповненням і характером законопроект є універсальним і може стосуватися кожної релігійної громади у нашій державі.

– У чому особливість іншого законопроекту №4511?

– Ми по ньому висловлювали свої критичні зауваження, він є суперечливий у багатьох моментах, але ми розуміємо, що він породжений самими народними депутатами без консультування з експертним середовищем, і він відображає панівні суспільні настрої, коли громада, українське суспільство бачить, яку часто негативну, сепаратистську роль відіграють окремі служителі української православної церкви у протистоянні, яке ми маємо на сході України і в діях анексії українського Криму. Тому, звісно, що законопроект №4128 треба приймати якнайшвидше, тому що в цьому зацікавлені дуже багато релігійних організації та облдержадміністрацій. Тому що цього тижня у Тернополі і Хмельницькому відбулися переходи громад. Звичайно, є меншість і вона протистоїть, виникає конфлікт і держава повинна мінімізувати цю конфліктність. Якби був цей закон, який би давав механізм вирішення проблемних моментів, то ми б не мали такої конфліктності. Отже, всі, хто протестує проти цих законопроектів, насправді зацікавлені в нагнітанні конфліктності і у не вирішенні тих базових проблем, які є в релігійному середовищі нашої держави.

Нагадаємо, 18 травня Верховна Рада мала розглядати два законопроекти №4128 та №4155, які викликали негативну реакції у середовищі прихильників УПЦ МП.

Оксана ДУДАР

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Хочеш повідомити новину? Дій!

Реклама

Реклама