дивись.info

Директорка департаменту АПК про перспективи львівських аграріїв, інвестиції та ринок землі

Директорка департаменту АПК про перспективи львівських аграріїв, інвестиції та ринок землі
Наталія Хмиз. Фото: kurkul.com

Які найперспективніші напрямки для львівських аграріїв, чому нестача робітників – це міф, як перейти від сировинної промисловості до виробництва продуктів із доданою вартістю і що дає аудит землі?

Про це ІА Дивись.info поговорила із директором департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА Наталією Хмиз.

Чи є брак робітників і що з цим робити

– На Міжнародному економічному форумі у Львові цього року говорили про вплив трудової міграції на аграрну галузь. Чи вплинув у цьому плані безвіз на регіон, чи є більший брак робітників?

Ми справді піднімали цю тему на нашій аграрній панелі, бо це актуальна тема не лише для Львівщини і не лише для України. Ми робили цей захід спільно з ФАО (ООН), яка відповідає за продовольство і безпеку продовольства у світі. Фактично, ця тематика стосується всіх. І я би не хотіла це прив’язувати безпосередньо до безвізу, адже ми відслідковували певну тенденцію в сільському господарстві і до безвізу.

Міжнародний економічний форум у Львові

Насправді, сільське господарство має свої особливості порівняно із іншими галузями. Те, що на Львівщині є актуальним, – то дуже багато самозайнятих дрібних виробників. Тобто, це не завжди наймана праця. Сьогодні є розуміння у людей, що будучи самозайнятим і маючи гектар землі чи навіть пай, можна бути успішним і заробляти кошти аби не їхати на заробітки. Ми таку динаміку розвиваємо впевнено два роки, тому можна робити своєрідний зріз.

Сьогодні є розуміння у людей, що будучи самозайнятим і маючи гектар землі чи навіть пай, можна бути успішним і заробляти кошти аби не їхати на заробітки

І, з одного боку, варто максимально показати ці ефективні напрямки (наприклад, ягідівництво, сімейні молочні ферми). Є вже цілий ряд прикладів, успішно реалізованих у регіоні, які показують що сім’я може із цього мати достатній прибуток. Якщо дивитися на сільське господарство, яке все ж використовує найману працю, то тут свої тенденції, особливо в сезонний період (період збору врожаю). Потрібно на гектар 10-15, а деякі напрямки потребують і 20 людей, то це є досить відчутно, особливо, коли односельчани не завжди включаються у цю роботу.

– А чому так стається, чому не включаються?

Я маю свої пояснення на цей рахунок. Навіть буває таке, що краще трудитися у Польщі, аніж на свого сусіда. Тобто, якщо поряд є хтось успішніший, то навіть в іншому селі швидше підуть працювати, аніж підуть працювати на нього, на сусіда. Звичайно, це не загальна тотальна тенденція, але такі випадки є. На сьогодні в Польщі за збирання плодів чи ягід вища оплата праці, проте в сезон і в нас готові гідно розраховуватись з людьми.

Власне, ті напрямки, які потребують залучення робочої сили, відчувають труднощі. Сьогодні роботодавці змушені це відображати у вартості оплати праці, хоча і тут є своя межа, тобто чи буде ціна продукції рентабельною і чи зможе окупитись вартість праці. Ми сьогодні навіть розуміємо, що десь 12 тисяч гривень дозволили би працівникам замислитись, аби нікуди не їхати і лишитися тут.

– Наскільки це можлива ціна?

У сільському господарстві – абсолютно можлива. У нас є збірник бізнес-планів, дуже реалістичних, із яких частина вже є реалізованих. І одна справа на папері показати й порахувати, що це є економічно можливим, а зовсім інша справа – показати вже реалізовані проекти, повести туди людей, розказати про це. І саме зараз такої роботи дуже багато проводиться в області.

Одна справа на папері показати й порахувати, що це є економічно можливим, а зовсім інша справа – показати вже реалізовані проекти, повести туди людей, розказати про це

Проводимо ряд семінарів з ФАО і ЄБРР по малині: це технології,  як і звідки взяти саджанці, як їх посадити, коли це зробити, яка економіка, що з ягодою зробити, аби успішно її продати і мати прибуток.

Як комунікує влада і фермери

– Тобто люди, що володіють землею, не лишаються сам-на-сам з цим спектром можливостей?

Людей, які мають паї у нас в області більше 280 тисяч. І з них більшість, звичайно, задіяні у сільському господарстві. Але частина з них виробляє продукцію для власних потреб, а інша частина бачить у цьому прибуток. І ми намагаємося зараз бути надзвичайно активними у промоції цих речей, у кожному районі, в багатьох сільських радах ми постійно проводимо зустрічі. Також проводимо багато заходів і на обласному рівні і тішимося, що на них відгукується все більша кількість людей. Сьогодні немає потреби «зганяти» людей, бо всі розуміють, що ми даємо цікаву інформацію, що будуть сильні експерти і що це матиме користь, адже, дрібні виробники не будуть витрачати кошти, аби їхати в Київ за цими знаннями.

Міжнародний економічний форум у Львові

– Який хоч приблизно відсоток аграріїв залучені у ці інформаційні та промоційні процеси?

Ще раз закцентую увагу, що в області ми маємо справу з різними категоріями виробників. У нас є великі агрохолдинги, їх більше 20 на теренах Львівщини. З ними у нас професійна комунікація, вони мають інформаційні ресурси, ведемо переписку і майже з кожним керівником, директором, агрономом ми на контакті. Напевно, це сьогодні найпростіший сегмент для комунікації.

Наступна категорія – фермери. Їх у нас близько 700 і це теж уже сформовані підприємці, які просто мають меншу кількість найманої праці, не завжди юристів. До них у кожному районі ми намагаємося дійти і напряму, і через наші районні управління. Всі вони мають електронні скриньки, ми маємо аграрний вісник і таким чином листуємося, але не так формалізовано, бюрократично, а в цікавій та корисній формі. Проводимо багато зустрічей в районах.

У нас є програма на цілий рік, якими коштами можна скористатися з державного бюджету, якими – з обласного. Програма є в електронному вигляді, намагаємося її занести у кожну сільську раду

У нас є програма на цілий рік, якими коштами можна скористатися з державного бюджету, якими – з обласного. Програма є в електронному вигляді, намагаємося її занести у кожну сільську раду, адже нашими комунікаторами є сільські ради й саме за рахунок них можемо дійти не лише до фермера, а й до пайовиків, які обдумують можливості виробляти товарну продукцію на продаж. І з цієї категорією найскладніша комунікація, бо їх не можна привести всіх одночасно в одне місце, до них треба їхати у сільську раду, що ми й робимо майже кожного дня.

–  Я так розумію, що крім державної підтримки, ЄБРР ще дає кредити на хороших умовах. Що їх цікавить тут, що вони підтримують?

ЄБРР тільки віднедавна звернув свою увагу на аграрний напрямок. І ще з останніх наших семінарів, що відбувалися під егідою ФАО та ЄБРР, вони по іншому подивилися на малих виробників. Тобто, якщо сьогодні дивитися на пропозиції ЄБРР – це є кредити під досить непогані відсотки, але для великого бізнесу. Такий бізнес у нас є на Львівщині і мова йде про створення великих переробних харчових підприємств, про розширення якихось виробництв, тобто ми їх комунікуємо з ЄБРР, допомагаємо із написанням проектів, аналізуємо внутрішній ринок сировини, допомагаємо з аналітичною інформацією тощо.

А що стосується кредитів для дрібних підприємців, то ЄБРР тільки формує програми. Ще немає чіткого продукту пропозиції від банку, із якою можна йти до дрібних виробників. Сьогодні ЄБРР виступає більше консультантом і Львівщину для себе обрав майданчиком, на якому можна тестувати таку нову співпрацю. Це така початкова стадія.

Від сировини – до готового продукту

Вже давно говориться про те, що варто йти у напрямок доданої вартості та відходити від цілі виробляти сировину, а виробляти готовий продукт. Яким чином це можна зробити у сільському господарстві на Львівщині та які напрямки могли би бути найбільш перспективними?

Львівщина у цьому напрямку, напевно, найбільше має можливостей. Якщо дивитися на центральну Україну, то там все ж більше зосередження є на вирощуванні технічних культур, зернових культур, а всі інші ніші – це великі підприємства.

Читайте також: Посол Нідерландів відкрив унікальні теплиці у Буську (фото, відео)

У нас 90% молока виробляється малими товаровиробниками. Вартість молока завжди є низькою, і не дає змоги утримувати корів, тобто йде фактичне спадання кількості поголів’я в населення. І тільки ті сімейні ферми, які мають 10-15 корів і які почали фантазувати над сирами, над якістю молочної продукції, над внутрішнім невеликим виробництвом з переробкою, отримують зовсім іншу вартість за свій початковий літр молока.

У листопаді відкрили нову ферму, орієнтовану на виробництво крафтових сирів

І таких прикладів є багато, а це і є справжня додана вартість на молочну продукцію. І тут вже пішов свій ланцюжок, бо мова вже йде не лише про коров’яче молоко, почався розвиток козівництва і крафтові сири з козиного молока. Ця ніша точно має можливості й перспективи. Так, це не величезні обсяги, але це і достаток для виробника, і достатньо цікавий продукт для споживача, не лише львівського, а й тих туристів, які до нас приїжджають.

Ягода – це теж такий напрямок, який без доданої вартості не буде цікавим. Її потрібно охолодити, шоково заморозити і тільки тоді ця продукція буде цікава для експорту, бо на це є запит. Тому в цьому напрямку ми довго працювали над розвитком сировинної бази, над тим, щоб люди замислилися про вирощування ягід. Зараз є ряд інвесторів, які вже чітко визначилися із ділянками, з технічними умовами для того, аби розташувати на теренах Львівщини конкретні тунельні заморозки для ягід, для формування таких партій. Це місцеві інвестори, зараз є 3 впевнених проекти, а один з них – це англійський фонд, який залучає кошти з інвестиційних фондів.

Так само варто зауважити про виробництво круп. Ми вирощуємо зернові, але готову крупу в області не виробляємо. Зараз нами сформований інвестиційний проект, тому що є запит і це області потрібно, пропонували його цілому ряду інвесторів. Сьогодні рішення вже прийнято одними з тих, хто готовий будувати потужності для переробки круп, аби результатом була продукція, що вирощена й вироблена як готовий продукт у Львівській області.

– Який таймінг усіх цих процесів? Бо, зрозуміло, що від моменту «маємо проект» до моменту «відкриваємо підприємство» може пройти дуже багато часу.

Тенденція вже така, що ми навіть не на старті проекту. Ми в 2017-му році відкривали сироварню у Золочівському районі. У нас в сільському господарстві більші чи менші інвестиційні об’єкти відкриваються точно раз на місяць. Ми не завжди їх називаємо глобальними, хоча намагаємося промоції додати кожному, хто готовий себе рекламувати.

В сільському господарстві більші чи менші інвестиційні об’єкти відкриваються точно раз на місяць

Серед таких проектів – соки з власних помідорів, які виготовляють у Дрогобицькому районі, ті ж сири, яких сьогодні вже є широкий асортимент. Майже у кожному районі сьогодні є осередок, де і вирощують тварин, і збирають молоко для власних потреб, розвивають торгові марки.

– Ці локальні виробники працюють для внутрішнього ринку, чи вони дивляться на експорт?

Такі виробники у більшості працюють на локальний ринок. Навіть є ціла філософія – продавати тут, в першу чергу для тих мешканців, які тут живуть, і для туристів. Це своєрідна візитна картка Львівщини, коли, дивлячись на мапу регіону, ти можеш зрозуміти, де і які традиційні є продукти. Наприклад, на Стрийщині є кооператив, де не лише навчилися вирощувати квасолю, але є цілий ряд страв, які з неї готуватимуть, формується туристичний об’єкт, який прийматиме гостей. Якраз у цьому контексті хочу нагадати, що Львівщина як регіон увійшла у європейську мережу кулінарної спадщини. За цим тягнуться дуже практичні речі: є карта на сайті цієї організації (а організація відома на всю Європу), де з’явилася Львівська область, а якщо на неї натиснути, то там з’являться безпосередні учасники, які відповідають тим вимогам. І це для тих туристів, які обирають собі гастрономічні тури.

Що цікавить інвестора

– Якщо говорити про іноземні інвестиції, що найбільше у регіоні цікавить?

Сьогодні на теренах Львівщини присутні іноземці. Звичайно, вони дивляться на великий бізнес. Хоча, ми маємо яскраві приклади бельгійця Бернара, який у Мостиському районі зробив чудову сімейну ферму, результатом якої є виробництво французьких смакових сирів з козиного молока. Але це такий один елемент, бо переважно іноземці дивляться на великий бізнес.

У нас присутня Саудівська Аравія, вони вирощують не лише зернові на великих площах, але й картоплю як насінневий матеріал, як продукт. Ті ж самі салати вирощує в області голландський бізнес, там і технології їхні, і гроші.

Голандське виробництво салатів на Львівщині

І зараз триває пошук, як розширитись, ЄБРР вивчає цей проект, аби вирощувати у перспективі не лише салати, а й помідори, перець. У нас присутнє і дуже гарно розвивається виробництво свинини, з досить великим поголів’ям, а це інвестиція з польської сторони. Крім того, датчани мають виробництво, що є доволі потужним не лише в розрізі регіону, а й загалом в контексті України. Сьогодні в регіоні попит на інвестиції дуже активний, в голови ЛОДА щотижня відбуваються кілька зустрічей, де інвестори або посли тих чи інших країн декларують свої бажання інвестувати у Львівщину, і майже завжди там фігурує аграрний напрямок.

Сьогодні в регіоні попит на інвестиції дуже активний, в голови ЛОДА щотижня відбуваються кілька зустрічей, де інвестори або посли тих чи інших країн декларують свої бажання інвестувати у Львівщину

Звичайно, що першим питанням стоїть наявність землі. Ми якраз зараз проводимо аудит і Львівщина – це та область, яка ще має земельний ресурс, який ще не використаний і який можна пропонувати під ті чи інші проекти. Але з кожним роком це стає складніше, адже такої землі стає все менше і, відповідно, ті проекти, які потребують тисячу гектарів чи більше, буде складно реалізовувати. Але поки що ми цю можливість маємо і максимально використовуємо при спілкуванні з інвесторами.

Про ринок землі

– Якщо говорити про аудит, скільки він виявив такої незадіяної землі?

Ми зараз маємо попередні дані, звичайно, вони ще будуть доопрацьовуватися і потребують незначних виправлень і уточнень. Але сьогодні виявили більше 50 тисяч га таких земель на Львівщині. Звичайно, це земля різного роду, наприклад, сільськогосподарська, яка вже може бути на сьогоднішній день заліснена, і не кожна з цих ділянок придатна під вирощування зернових, але багато таких ділянок можуть бути цікавими під ягідники, під сади, під горіхові сади. Тобто кожна ділянка у розрізі сільських рад буде сформована як та чи інша пропозиція. Наприклад, є іноземна  компанія, яка зробила запит  (розробила проект) щодо вирощування на 100 га лохини, її заморозки, пакування і так далі. Зараз ми маємо сформувати пропозицію земельної ділянки з особливостями грунту і, маючи аудит, кожен район подає свої пропозиції, а інвестор для себе буде визначати, що йому цікаво.

– Потенційна земельна реформа і ринок землі якось покращать перспективи аграрного сектору? Яким вона взагалі чином вплине на цю сферу?

Я можу зараз висловити свою позицію і ринок землі, на мій погляд, має бути прозорий і відкритий. Має бути дієвий механізм, яким зможуть користуватися аграрії, як фінансовим ресурсом, як предметом застави, і відчувати себе власником своєї землі. Але для цього потрібно пройти шлях до відкриття ринку. В першу чергу мають бути враховані ті моменти, які би унеможливили зловживання. Тобто, дрібний фермер, виробник, який є локальним і проживає на своїй території, роками працював на цих землях, має бути впевнений, що саме він має першочергове право на те, аби отримати землю. Якщо ці механізми будуть впроваджені, то однозначно ви сьогодні не знайдете фермера, який би сказав, що не хоче бути власником своєї землі. Єдина їхня пересторога – це щоб вони не лишилися поза увагою, а ринком  землі скористалися ті, хто просто має кошти і не має жодного відношення до сільського господарства.

Дрібний фермер, виробник, який є локальним і проживає на своїй території, роками працював на цих землях, має бути впевнений, що саме він має першочергове право на те, аби отримати землю

Тобто, перше питання – придбати має той, хто дійсно працюватиме на цій землі. І друге питання – дати можливість фінансового ресурсу цим людям, щоб вони могли скористатися такою можливістю.

– Як на Вашу думку, є у нашої країни реальна можливість зробити цей ринок прозорим, забезпечити те, щоб фермери її отримали? Якщо говорити не в теорії, а враховуючи реальний стан речей.

Однозначно, можливість є. Має бути добра воля керівництва держави на ці механізми. І має бути аудит землі. Фактично, ми перша область, яка приступила до детального аудиту землі, ми робимо це власними силами у розрізі кожної сільської ради. Треба розуміти, що немає чарівної палички, аби одномоментно це зробити. Це марудна праця, але  результатом її є те, що ти розумієш: хто і де використовує ділянки, на яких правах, чи правомірно це. Якщо будуть чіткі правила, то проблеми їх впровадити не буде, але на це потрібна добра воля. Сьогодні такі наміри звучать від уряду, в тому числі, це ініціативи щодо обмеження в одні руки, щодо коштів. Тому надія досить впевнена є.

Міжнародний економічний форум у Львові

– Скільки часу знадобилося на аудит землі?

Він може мати стартовий етап, але потім має постійно поновлюватися, бо це не сталість – це динаміка, коли змінюються користувачі, культури посіву і так далі. Ми на перший етап витратили близько трьох місяців, які дали змогу нам укрупнено зрозуміти ситуацію. Зараз ми йдемо у настільки детальний аудит – у розрізі кожної сільської ради, по кожному пайовику.

Фактично, ми перша область, яка приступила до детального аудиту землі, ми робимо це власними силами у розрізі кожної сільської ради

Те, що я говорила, що в області є 280 тисяч паїв існуючих (насправді роздержавлення стосувалося 350 тис пайовиків), але ми маємо цілу категорію померлих, є неуспадковані паї, це досить проблемна ділянка. У розрізі кожної сільради робимо аудит, ким використовується земля, правомірно, неправомірно,  успадкована вона, не успадкована… Далі це дасть змогу проаналізувати й зрозуміти, які ще є потенційні ресурси, які є ресурси вільних земель і так далі.

– Наскільки актуальне для області питання, назвемо так, земельних спорів?

Конфлікти є, але я би говорила про їх локальний характер, але аж ніяк не про рейдерство. У більшості випадків ці конфлікти базуються на підвищенні конкурентності. Є поле, яке багато років обробляв фермер, воно складається з паїв, наприклад, з двадцяти, які у нього в оренді. Є паї померлих, не здані в оренду, і він не зробив нічого для того, щоб узаконити чи допомогти успадкувати паї. І, відповідно, 10 паїв використовувалися ним без правових підстав. Хтось інший, активний, прийшов зі сторони, знає, що є такі померлі, пішов, допоміг спадкоємцям їх узаконити, на законних підставах уклав договори оренди і приходить до цього фермера й каже: друже, у мене є на твоїй землі укладені договори на таку й таку ділянку, давай тепер поділимося.

Звичайно, це є предметом і спорів, і конфліктів. Це немасово, але прецеденти є. У частині проведення аудиту, ми мали ряд нарад із сільськими головами, постійно про це говоримо, і є такі негласні правила, що не стоїть за ціль забрати в одного на користь іншого. Стоїть за ціль привести у правову площину використання землі виробниками. Так, ми довго про це говоримо, але сьогодні і правоохоронні органи готові запитати, чому впродовж стількох років не було використання на правовій основі, хочуть сільських голів про це запитувати. Ця активність дала дуже суттєвий приріст в реєстрації цих ділянок. Через рік часу ми вийдемо на прозорі і зрозумілі показники щодо використання землі. Далі буде тільки питання моніторингу.

Чим загрожує африканська чума свиней

– Хочу запитати про африканську чуму свиней, яка довго йшла у регіон. Наскільки це проблема, скільки поголів’я було ліквідовано, до речі, чи було утилізовано у Жовкві на ветсанзаводі і чим ця ситуація загрожує?

Насправді ця хвороба є дуже серйозною та охопила не лише Україну, а й Європу. А це, в першу чергу для нашої області, є небезпечно, бо ми маємо великі та якісні підприємства, де є по 30 тисяч свиней. Тому зараження на такому підприємстві загрожує бізнесу і ставить під загрозу продовольчу безпеку, адже ці підприємства є постачальники свинини не лише для Львівщини, а й далеко за теренами області. Тому ризики для бізнесу колосальні.

Маємо один випадок, зареєстрований у Старосамбірському районі, африканської чуми. Є версії, звідки воно взялося, зокрема, це близькість до кордону з Польщею, це дика фауна

Маємо один випадок, зареєстрований у Старосамбірському районі, африканської чуми. Є версії, звідки воно взялося, зокрема, це близькість до кордону з Польщею, це дика фауна. Однак цей випадок зафіксовано лише в одній родині, що тримають свиней.

Там провели максимальну дезінфекцію. Свиней, які подохли, утилізували на місці. Бо за методикою треба утилізовувати все на місці. Також там були виставлені пости на всіх в’їздах і виїздах в трикілометровій зоні, відстежуються переміщення, а переміщення тварин бути не може. За методикою, також стояло питання утилізувати у цій зоні все поголів’я, яке там є. Але на заваді став надзвичайно активний супротив людей, тому що для них утримання свиноматок – це бізнес.

І через цю активність було прийнято рішення відслідковувати стан тварин щодня, заміряти термометрію, бо це показник хвороби, і відслідковувати, чи буде відбуватися падіж поголів’я. Більше падежу в цій локації не відбувалося. Тобто ця зона локалізована, але й утилізації поголів’я як такого не було.

– Чому був спротив населення, якщо в ОДА заявляли про компенсацію вартості утилізованих тварин?

Тому що для людей не в грошах справа, бо ця свиноматка, яку вони відгодовували, приносить їм постійний стабільний дохід. Мова не йде про те, щоб раз її продати на м’ясо.  Для цих людей ця свиноматка, яка приносить поросят, це постійний бізнес, тож втрати будуть набагато більші.  Хоча насправді, варто пояснити людям, що якби ширилася африканська чума по господарствах, то вони б роками не мали можливості відновити поголів’я.

Цей випадок стався більше місяця тому, поки що більше зафіксованих випадків немає.

Спілкувалася Валерія ПЕЧЕНИК,

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама

Реклама