дивись.info

Переможці конкурсу «Подаруй Львів своїм рідним» відвідають місто Лева цими вихідними

Переможці конкурсу «Подаруй Львів своїм рідним» відвідають місто Лева цими вихідними

Серед історій, які були надіслані на Всеукраїнський конкурс «Подаруй Львів своїм рідним», журі обрало історію дітей Миколи Лукіча з Кривого Рогу, якому вони вирішили подарувати поїздку до Львова.

«Нам надіслали багато цікавих історій з різних куточків України. Переможці Микола Лукіч з дружиною зможуть провести вікенд у Львові вже 25-26 квітня та нарешті відвідати своїх сестер і познайомитись з нашим прекрасним містом.

Для пари переможців ми організували програму, яка залишить незабутні спогади про Львів:

  • Дві ночі у львівському готелі «Рудольфо»
  • Куштування кращої львівської кави зі смаколиками
  • Насичена культурна програма
  • Унікальна екскурсія містом
  • Вечеря в одному з кращих ресторанів Львова», – розповіли організатори.

 

“Дуже хочу написати Вам про нашого татуся, дідуся і просто гарну людину Миколу Лукича. Це мій тато! Він народився в 1938 році (76 років) в Кривому Розі, за спеціальністю інженер-містобудівельник. Все життя пропрацював до 71 року за спеціальністю і побудував чимало. Але найголовніше, що він побудував гарну міцну родину і виховав двох дітей: мене (Тетяна 35 років – інженер-містобудівельник) і мого брата Ростислава (42 роки – травматолог). Моя мама Ангеліна Володимирівна – 69 років (дерматолог). Наш тато і дідусь із великої родини Білозор, в якій було 5 дітей – він старший із 3-х братів і ще має дві старші сестри Тетяну 1937 р.н. і Любу 1926 р.н., які ще молодими виїхали і живуть у Львові. Ми бачилися з ними тільки в Кривому Розі, коли вони приїздили до могил своїх батьків і я ще була дуже маленька. У Львів тато ніяк не міг поїхати, тому що завжди був заклопотаний на роботі, на огородах та дачі. Він зараз часто згадує ті часи і ніяк не може збагнути, як йому вдавалось все встигати. Він навіть по сходах не ходив, а бігав, як хлопчик, ще і в 60 років.

Зараз, коли я вийшла з другого декрету на роботу, він займається вихованням мого меншого синочка і  наймолодшого з чотирьох онуків Сашка (3 роки) і каже, що це надає йому сил і натхнення.

Я все це написала про нашого татуся і дідуся, тому що, прочитавши в газеті про конкурс і подорож до Львову, одразу згадала, як тато сумує за своїми сестрами і дуже хоче не згаяти час і побачитись з ними. Але нам завжди щось заважає здійснити свої мрії і ми відкладаємо їх на потім…

Я помічала сльози на очах у батька, коли він говорив з сестричками по телефону, але то малі онуки, то брак часу чи грошей завжди заважали йому здійснити цю подорож до Львову і до своїх рідних. Якщо він виграє цю подорож, то я думаю він буде найщасливіший в цю мить!”

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.