Суддівська реформа на шальках терезів

malo-byut-ministr-yusticii-o-sudyakh-vzyatochnikakh

Депутати підтримали судову реформу. Так само швидко документ підписав спікер Парубій. Навіщо в Україні поспіхом ухвалили зміни до Конституції. Які плюси і мінуси судової реформи. Чи зможе підвищення зарплат суддям подолати корупцію в українському судочинстві. Розмова про це та інше з професором, доктором юридичних наук, директором з наукового розвитку і членом правління Центру політико-правових реформ Миколою Хавронюком.

Депутати підтримали судову реформу. Так само швидко документ підписав спікер Парубій.  Навіщо в Україні поспіхом ухвалили зміни до Конституції. Які плюси і мінуси судової реформи. Чи зможе підвищення зарплат суддям подолати корупцію в українському судочинстві. Розмова про це та інше з професором, доктором юридичних наук, директором з наукового розвитку і членом правління Центру політико-правових реформ Миколою Хавронюком.

28037

– Чи була нагальна потреба запровадження судової реформи саме зараз, адже, власне, опоненти апелюють до неможливості запровадження змін до Конституції під час війни?

– Почнемо з того, що частина 2 статті 157 Конституції прямо говорить, що не може бути змінена Конституції в умовах воєнного стану. Тепер виникає питання – що таке умови воєнного стану? Є закон про оборону України, у 4 статті якого чітко зазначено, що президент України приймає рішення про введення воєнного стану в Україні у разі збройної агресії проти України або навіть у разі загрози нападу на Україну. І фактично вийшло так, що президент знехтував своїм обов’язком, воєнний стан не ввів і у нас, незважаючи на фактичний початок воєнних дій, існує воєнний час, але воєнного стану немає. Виходить, що прийняттям змін до Конституції ми продемонстрували, що війни з Росією у нас насправді немає, а у нас якесь АТО (тобто антитерористична операція), і чому проводилася мобілізація кілька разів, незрозуміло, Путін ні у чому не винен, нам потрібно домовлятися із терористами, йти їм на поступки і дати їм, очевидно, можливість провести свою власну судову реформу. Ось що із цього випливає.

– Яка ж мета нинішньої судової реформи?

– Метою судової реформи, напевне, як і метою попередніх судових реформ, може бути лише те, що зазначено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини, а саме: забезпечити кожному право на справедливий швидкий суд. Швидкий, тобто упродовж розумного строку має бути розглянутий будь-який спір. Кожному – це означає будь-якій фізичній чи юридичній особі. І громадянин страждає буває і юридичні особи втрачають багато через те, що у нас судом не захищене право власності, незахищені інші права тощо. Таким чином з метою все зрозуміло – забезпечити право на справедливий суд. Однак суд може бути справедливим тільки тоді, коли він незалежний, а незалежним він має бути від влади, кожен суддя має бути незалежним від обраних ним же старших суддів, мається на увазі голів судів. Суди мають бути фінансово незалежні, організаційно, незалежними від тупих законів, тобто від того, що закони недосконалі. Суд повинен завжди знаходити можливість бути справедливим. І друге – суд має бути професійним. І ось у цьому контексті подумаємо, у чому ж реформа, при чому настільки швидка. Існує багато ризиків у будь-якій реформі і ці ризики треба було обговорювати. А в нас вийшло так, що внесли несподівано, ніхто не бачив цей новий закон про судоустрій і статус суддів. Його внесли, як кажуть, миттєво провели у той же день, і тепер ми наодинці залишилися із роздумами, а що ж насправді відбулося, чи буде у нас справедливий суд чи ні?

– Які складові так званої реформи?

– По-перше, йдеться, напевне, професійність суду. У нас ліквідували спеціалізовані суди, але їх ліквідували юридично, а фактично вони залишаються, бо при Верховному Суді утворили чотири касаційних суди – кримінальний, цивільний, господарський та адміністративний. При цьому влада задекларувала утворення ще двох нових спеціалізованих вищих судів. Таким чином спеціалізація практично не змінилася. Як була, так і залишається і ще поглиблюється у певних питаннях. Це, напевно, добре, але загалом не вирішує проблему.

По-друге, суди тепер буде утворювати нібито не президент, а вони будуть утворюватися законом. Таким чином це буде так, як було за Кучми, коли Медведчук готував указ президента, і ті суди, якими влада була незадоволена через їхню незалежність чи з інших причин, вони своїм указом ліквідували і створили інші. Відтак призначили тих керівників, яких їм треба було. Крім того, ця норма почне діяти тільки з 1 січня 2018 року, тобто ще не скоро. Виходить, що Петро Порошенко більше зробив для наступного президента. А по-друге, і це головне – суди будуть утворюватися законом, але проект цього закону буде подаватися до Верховної Ради виключно президентом, і президент же зможе накласти вето, якщо буде незадоволений тим законом. Таким чином ми бачимо, що президент залишив за собою велику роль у процесі творення судів.

Потім замість Вищої Ради Юстиції буде створена Вища Рада Правосуддя. Знову ж це не відразу, а колись потім. І головне є один великий мінус. Залишився значний політичний вплив. Адже дві особи у Вищій Раді Правосуддя будуть від президента і дві– від Верховної Ради. А це політичні структури. Потім ще чотири особи будуть від адвокатів і прокурорів, які є сторонами у процесі, а відтак через своїх представників зможуть впливати на певних суддів. І головне, що у законі передбачено, що хтось один із тих членів Вищої Ради Правосуддя може заблокувати рішення про призначення когось суддею, не підписавши рішення Вищої Ради Правосуддя. Ось в цьому дуже велика небезпека.

– Згідно із законом, багато суддів повинні звільнити…

– Із семи тисяч суддів, які є сьогодні, майже 2 тисячі, точніше 1800 мають бути звільнені, а решта йдуть на переатестацію. Але в законі не випасано, хто і за якими правилами буде проводити атестацію, хто буде складати завдання, тести тощо, у якому порядку це буде робитися. Про це все забули написати. І фактично залишається стара Вища кваліфікаційна комісія суддів, яка буде зараз призначати нових суддів. Чи будуть вони кращі, важко сказати. Тобто немає тих індикаторів, дивлячись на які, можна бути впевненим, що так – ті судді будуть однозначно кращі. Ми декілька разів вже проводили судову реформу і останнього разу вже кандидатів зобов’язували складати тести, проходити інші стадії, але нічого від того не змінилося. Трохи збільшено вимоги до суддів. Раніше треба було досягнути 25 років, а тепер – 30. Колись говорили про 3 роки стажу, то тепер – це 5. Взагалі, це не дуже суттєво.

– Великий резонанс у суспільстві викликали високі суддівські зарплати…

– У законі написано про 30 мінімальних зарплат суддям у місцевих судах, але ця норма вступить у дію з 1 січня 2020 року. А ми пам’ятаємо, що у портновській реформі вже було написано, що суддям поетапно будуть підвищувати зарплату, а потім цю норму почали змінювати і, зрештою, вихолостили її до нуля. Так суддям і не підвищили зарплату. І навіть коли через три роки суддям підвищать зарплату до 30 мінімальних, то це буде близько 2 тисяч доларів, а це не так вже й багато. Особливо, якщо порівнювати із суддями Верховного Суду, яким вже із 1 січня 2017 року почнуть виплачувати від 100 до 200 тисяч гривень. Це при тому, що до Верховного Суду доходить менше одного відсотка усіх справ.

– Чи зможе велика зарплатня подолати корупцію у судах?

– Сама по собі зарплата нічого не вирішує. Корупція – це явище системне, а в судах тим більше системне. І тому вирішувати цю проблему треба комплексно із застосуванням цілої низки заходів. Є багато норм, які просто треба виконувати. Наприклад, суддя не може займатися підприємницькою діяльністю, його треба десь контролювати. Але найбільше сподівань на електронне декларування, яке буде повним і в ньому будуть графи, які дозволять зафіксувати майновий стан суддів. Наприклад, станом на 1 січня 2017 року і після цієї дати, коли всі відомості про майно судді, його членів сім’ї буде занесено до реєстру, суддя вже не зможе пояснити, звідки він взяв ту чи іншу дорогу річ – нерухомість або автомобіль. І тоді ми зможемо сподіватися, що судді будуть трохи оглядатися, боятися і жити на зарплату. Якщо зарплата не задовольняє, нехай іде з посади і займається бізнесом.. Ось такий має бути підхід. І крім того, питання відповідальності, політичної волі, громадського контролю тощо. Тобто це великий комплекс заходів, який має вирішити проблему корупції. Заплата у тому числі, але не на першому місці.

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: