дивись.info

60% переселенців, які проживають на Львівщині, не повернуться назад. Вони бачать перспективу тут (Інтерв’ю)

60% переселенців, які проживають на Львівщині, не повернуться назад. Вони бачать перспективу тут (Інтерв’ю)

Через складну ситуацію в зоні проведення АТО десятки жителів Донбасу щоденно змушені покидати свої домівки у пошуках мирного життя на підконтрольних Україні територіях.

У порівнянні з минулими роками, коли питання переселенців стояло гостро, нині кількість внутрішньо переміщених осіб  не надто зростає, проте проблеми з житлом, працевлаштуванням і подальшим статусом залишаються актуальними. Про відкриту для переселенців Львівщину і пошук роботи, як єдиний варіант гідно життя на мирних територіях для внутрішньо переміщених осіб, в інтерв’ю ІА Дивись.info розповіла радник Міністра соціальної політики України з питань внутрішньо переміщених осіб у Львівській області Оксана Яковець.

image

— Коли розпочалася окупація Криму і бойові дії на Донбасі, потік переселенців був надзвичайно великим. Чи прибувають зараз внутрішньо переміщені особи на Львівщину?

— Це процес тривалий. Хтось виїжджає в іншу область, хтось за кордон, хтось вертається назад, хтось і прибуває. Звичайно, що це разові випадки, а не сотні людей, як у нас було колись. У вересні, для прикладу, було зафіксовано дванадцять нових людей. Але, знову ж таки, це люди, які могли приїхати раніше, але не декларували свою присутність. А є і дійсно такі, що приїжджають вперше. Є такі, що приїжджають зі Сходу, а є й такі, що із Криму. Але це не є масово.

— Які з населених пунктів Львівщини прихистили найбільше переселенців?

— Насамперед, це обласний центр –  місто Львів. Майже 60% всіх внутрішньо переміщених осіб. А з таких найбільш заселених районів, умовно кажучи, Дрогобицький район, Бродівський район, Сокальський район, місто Трускавець, місто Моршин. Доволі велика кількість переселенців і у Миколаївському районі. Менше їх є, скажімо, у Радехівському районі, Кам’янка-Бузькому районі, Старому Самборі.

— Скільки зараз переселенців, які перебувають на Львівщині, потребують роботу?

— З тими людьми, які виявили бажання працевлаштуватися або започаткувати власний бізнес чи перекваліфікуватися працюють служби зайнятості. Вони проанкетували на сьогоднішній день більше трьох тисяч осіб. І не всі пропозиції, які пропонуються, підходять. Але у нас є понад 700 людей, які працевлаштовані за сприяння саме служб зайнятості.

— А як стосовно житла. Проблема, яка була у цьому напрямку, вирішена?

— Вона і зараз лишається. Зрозуміло, що ніхто не живе на вулиці і не спить на лавочках у парку, але на сьогоднішній день уже немає можливості поселяти людей безкоштовно. Те житло, в якому люди живуть, – на платній основі. Але з іншого боку є державна підтримка людям на оплату житлово-комунальних послуг. Надається така допомога на родину, яка написала заяву, що хоче отримувати цю допомогу. Допомога надається з урахуванням кількості членів сім’ї, але ця сума є фіксованою. Розмір допомоги сумарно не повинен перевищувати 2400 гривень.

— А от що робити тим людям, які не мають грошей для того, щоб оплачувати собі житло? Адже грошові запаси вичерпуються.

— Тут єдиний варіант – шукати роботу і працювати. А що робити? По-іншому питання не вирішиш. Роботу знайти реально. Можливо, комусь треба буде покинути свої амбіції, відсунути, скажімо, на задній план наявність двох вищих освіт чи великий досвід роботи у банківській системі. Є різні варіанти. Тут тільки шукати роботу і заробляти. Хоча, якщо це родина, яка має маленьких діток чи неповносправних дітей, або ж ті сім’ї, де є непрацездатні громадяни, то звичайно вони мають можливість звернутися за іншими видами соціальної підтримки, що передбачені у таких випадках законодавством соціального спрямування.

— Розпочався навчальний рік. Чи всі школярі-переселенці змогли піти до шкіл?

— Зі школами проблем немає. Усі діти, які виявили бажання навчатися, навчаються у загальноосвітніх школах, у спеціалізованих школах із поглибленим вивченням іноземних мов,  математики чи інших предметів. Складніша ситуація із дошкільними установами, адже мережа дошкільних установ не може забезпечити потреби мешканців Львова і Львівської області. Дедалі важче це робити із урахуванням переселенців. А у нас майже три з половиною тисячі дітей. Із них ми маємо велику кількість дошкільнят. Тому з цим є проблема. Тим не менше, у нас 220 діток із числа переселенців відвідують дошкільні установи. Зараз вирішуємо питання ще для трьох родин з влаштування діток у садочки.

— Ви добре знаєте про випадки, коли переселенці скаржаться на державу, говорячи про те, що їм надані не всі умови для проживання на мирних територіях та про те, що їх не хочуть почути. Чи часто доводиться слухати схожі заяви зараз?

— Ви знаєте, це радше йдеться не про скарги, а про те, що люди озвучують пропозиції. Ми розуміємо, що третій рік цієї гібридної війни. Третій рік люди, які полишили свої домівки у силу різних обставин: хтось рятував життя, хтось через патріотичні переконання, не знають, як бути далі. На сьогодні  фактично відсутня державна програма, яка би дозволила людям вирішити нагальну першочергову проблему – це житло. Я розумію, що немає зараз державного будівництва, є лише комерційне.   Але маємо розуміти, що люди стали заручниками.

Сьогодні вони живуть в орендованих квартирах, а завтра можуть опинитися на вулиці.  В кожній області  є об’єкти комунальної власності, що можна  прилаштувати під житло. І це не завжди би мало бути державне фінансування. Треба просто прийняти рішення і організувати роботу: провести моніторинг і скласти перелік таких об’єктів, розробити критерії забезпечення цим житлом, визначити термін, на який це житло давати, створити реєстр людей, які дійсно залишатимуться на тій чи іншій території і яких треба забезпечити житлом тощо.

Але вже  сьогодні можна сказати, що 60% переселенців, які проживають на Львівщині, не повернуться назад. Вони бачать своє майбутнє і свою перспективу тут, у Львівські області. Це треба врахувати. Тому має бути продумана стратегія по роботі з внутрішньо переміщеними. З чогось треба починати.  Тому в рамках програми радників Міністерства соціальної політики України напрацьовуються конкретні пропозиції з вдосконалення діючої нормативно-правової бази щодо соціального захисту і  підтримки внутрішньо переміщених громадян та  проектів нормативних актів, які сприятимуть  вирішенню проблемних питань.

Спілкувався Олег ГАЛІВ

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.