дивись.info

Таємниця «прозорого» конкурсу. Чому міністерство приховує імена потенційних директорів «Борисполя»?

Таємниця «прозорого» конкурсу. Чому міністерство приховує імена потенційних директорів «Борисполя»?
Freedom of Speech

У ці дні триває конкурс на заміщення посади гендиректора міжнародного аеропорту «Бориспіль». І конкурс цікавий не лише тим, що підприємство стратегічне і це – повітряні ворота України. Конкурс особливо цікавим зробили самі організатори, адже тримають у таємниці не лише відомості про учасників (яких назбиралось аж 26), а й навіть їхні імена.

Крім того, що на посаду подалося 26 кандидатів, ані на сайтах урядових установ, ані у ЗМІ нічого немає. При цьому, міністр інфраструктури Володимир Омелян уже встиг заявити пресі, що кандидатами незадоволений. На його думку, усім бракує досвіду. «Я бачив список кандидатів. Чесно кажучи, я від нього не в захваті. Я сподівався, що в конкурсі братиме участі більше людей з великим досвідом в адмініструванні аеропортів або авіаційної діяльності як в Україні, так і за кордоном. На жаль, нинішні кандидати не відповідають моїм очікуванням», – заявив міністр інфраструктури.

Таємний відкритий список

Що ж, тут міністра можна все ж привітати – він принаймні опинився у списку щасливчиків, які побачили перелік кандидатів і змогли оцінити їхній досвід. Журналістам же до такої інформації виявилось не дістатись, адже Міністерство економічного розвитку і торгівлі (яке проводить конкурс на цю особливо важливу посаду) вважає інформацію про освіту чи досвід роботи – персональною. Саме за таким формулюванням МЕРТ і відмовляє навіть називати імена претендентів.

І тепер ще раз, аби закріпити: відкритий конкурс на керівну посаду в держпідприємстві, яке «відноситься до підприємств особливо важливих для економіки» (з відповіді Мінінфраструктури, – ред.) проходить без розголошення імен і будь-якої інформації про учасників, аби не порушити їхнє право на приватність?! При цьому, право усіх інших громадян контролювати перебіг відкритого (!!!) конкурсу, виходить, не порушене.

Засекречені дипломи

У своїй відповіді на журналістський запит щодо того, скільки претендентів братиме участь у конкурсі, прохання вказати їхні імена, освіту, досвід роботи та управлінський досвіт, МЕРТ відповідає наступним чином: «На офіційному сайті Мінекономрозвитку у розділі «Вакансії» розміщено інформацію про кількість осіб, які подали заявки для участі у конкурсному відборі на посаду керівника державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (для участі у конкурсному відборі було подано документи від 26 претендентів). Щодо надання інформаційних довідок (освіта, досвід роботи тощо) про претендентів слід зазначити, що зазначені дані містять інформацію про особу. Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації) кожна особа має право знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються, чи поширюються, крім випадків, встановлених законом».

14877767_1230296043676144_267670851_n

Тобто, міністерство натякає, що згоди на обробку персональних даних конкурсанти не давали. Втім, постанова Кабміну за номером 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання державного сектору економіки» серед обов’язкових документів конкурсант подає згоду на обробку персональних даних.

14859417_1230294447009637_1975852826_o

Втім, ця ж постанова окремим пунктом зобов’язує конкурс до відкритості: «Обов’язковою умовою проведення конкурсного відбору є його відкритість.  Представники засобів масової інформації мають право бути присутніми на засіданнях комісії під час розкриття пакетів документів, поданих претендентами, їх розгляду та оголошення переможця». Але ж міністерству до цієї відкритості (саме ж у ній і полягає суть відкритого конкурсу!!!) байдуже, як би не сказати «по цимбалах».

Чи важить щось суспільний інтерес?

Про те, що міністерство не мало би приховувати таку інформацію говорить також і правозахисниця та громадська діячка Ольга Давид. «Оприлюднення списку претендентів на участь у конкурсі, на мою думку, є елементом відкритості і прозорості конкурсу на посади, що також прописано в постанові Кабміну, на підставі якого оголошено конкурс, – наголошує правозахисниця. – Особливо на посади пов’язані з розпорядженням бюджетними коштами, а також, які мають стосунок до безпеки життя і здоров’я громадян. Відмова у наданні інформації про претендентів на посаду має ознаки неправомірності.

Конкурсна комісія була зобов’язана при прийнятті документів отримати згоду на обробку персональних даних осіб, які мають намір взяти участь у конкурсі. Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних передбачає також поширення такої інформації. Отже, згода на поширення інформації у міністерства має бути і є, тому воно неправомірно мотивувало відмову в наданні інформації відсутністю згоди».

Експерт також пояснює, що варто зважати також і на суспільний інтерес до цих даних, оприлюднення яких, між тим, усе одно не несе шкоди інтересам осіб, про яких ідеться.

«Прізвище, ім’я, досвід роботи як і сам факт зголошення до участі у конкурсі  не є конфіденційною інформацією чи інформацією з обмеженим доступом, – продовжує Ольга Давид. – Інформацію про освіту Закон «Про інформацію» відносить до  конфіденційної, але якщо є згода на обробку даних, у даному конкретному випадку, надання інформації про освіту претендента не може завдати шкоди охоронюваним інтересам фізичної особи. А з огляду на нещодавні скандали з фальсифікованими дипломами деяких посадовців, суспільний інтерес до цього питання зріс. Отже, Міністерство обмежило доступ до запитуваної інформації на підставі закону, який навпаки зобов’язує надавати публічну інформацію. Навіть конфіденційні дані, відповідно до «закону про захист», можуть бути  надані, якщо суспільний інтерес переважає над потенційною істотною шкодою, яка може бути завдана особі, через розповсюдження інформації про неї. У даному випадку,  інтерес суспільства є вищим за охоронювані інтереси фізичних осіб».

Навіщо міністерству таємниці

Тож, що приховує міністерство за відпискою про неоприлюднення персональних даних? Адже саме із цієї причини відкритість конкурсу і, відтак, суспільна дискусія щодо кандидатів, стають неможливими. На виході ми просто отримаємо новопризначеного директора стратегічного ДП. А от порівняти його досягнення із іншими кандидатами, мати привід оцінити його роботу і, відповідно, адекватність рішення комісії, ми не зможемо – дуже зручне поле для маніпуляцій.

Більше того, навіть якщо ця відмова міністерства буде оскаржена до Уповноваженого ВРУ з прав людини або до суду, то запитувану інформацію суспільство отримає вже після проведення конкурсу, і навіть, можливо, після призначення нового керівника.

Для чого робити таємницю із відкритого конкурсу? Відповідь можна припустити, враховуючи те, наскільки ласою є посада, адже до ласого шматка бажаючих буде безліч, а методи його отримання не конче мають бути законними.

Втім, журналісти ІА Дивись.info скерують до міністерства повторний запит на інформацію, та оскаржать відмову в Уповноваженого з прав людини, аби таки дізнатись імена цих 26 «таємних агентів».

Далі буде…

Валерія ДУБОВА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.