дивись.info

Магія Гуцульського Різдва в Національному музеї у Львові (фото)

Магія Гуцульського Різдва в Національному музеї у Львові (фото)

Цього тижня у Національному музеї у Львові відкрили колоритну виставку «Гуцульське Різдво», де не просто можна оглянути твори народного мистецтва із цього регіону, а й відчути ту барвисту святочну ауру Різдва на Гуцульщині.

Виставка поділена на кілька тематичних розділів: «Різдво», «Ґазда», «Коляда», «Ґаздиня», «Йордан», які через залучення багатьох видів народного мистецтва, дають уявлення про особливу атмосферу обрядовості на Гуцульщині.

На виставці відтворено також фрагмент пишно прибраної хати із цього регіону. Народне мистецтво представлено виробами із металу, керамікою, народними іконами та меблями, різьбленими свічниками-трійцями, ручними хрестами, одягом, вишивкою, ткацтвом, прикрасами, музичними інструментами та ін.

img_6108

Важливими дійовими особами всіх цих святкувань були самі господарі – газда і газдиня, адже кожен мав свою відведену роль у різдвяних дійствах. Підготовка до свят, здійснення усіх обрядів та навіть особливе святочне вбрання, творили незабутній образ Гуцульського Рідзва.

Не менш важливою була Коляда та Колядники, останні у своєму гурті мали відведені ролі: «Береза» (той кого обирають керувати обрядом, визначати його тривалість у кожному обійсті, відповідати за зібрані кошти), «Трембіташ» (трембітар, який сповіщає про вхід та вихід із хати, саме по голосу трембіти можна було визначити, де вони знаходяться), «Скрипичник» (скрипаль), «Кінь» (який носив наколядоване) та інші. Особливістю колядування гуцулів є і невід’ємний від цього дійства ритмічний обрядовий танець «Плєс», йому присвятили у залі інсталяцію із обов’язковими атрибутами цього танцю.

img_6118

Філософія різдвяних святкувань підкреслена у символічних інсталяціях. Це вітрина із зерном, яке є фоном для змовляння-запрошення «поживитися» святою вечерею усьому живому та фантастичному, і більше не приходити у людські оселі. Тут найбільше відчувається тісне переплетення давньої міфології та християнських вірувань.

Дідух також вважався символом поєднання давніх космогонічних та християнських уявлень, адже вважалося що у ньому живуть душі предків. Саме тому, на експозиції, він знаходиться на тлі прозорої фотографії предків.

img_6131

Ще одним філософським символом є скляний хрест, як аналог того, що прорубували на річці під час Водохреща. Він є ніби багатовимірним, тут є свічники-трійці, як атрибути Йорданського свята. Внизу ніби слід від щойновирізаного – дзеркальний хрест, у якому можемо бачити як своє відображення, так і світлину передків, що відбивається у воді, як символ зв’язку поколінь.

Про особливості Гуцульського Різдва та роботу над створенням цієї експозиції нам розповіла куратор проекту Любава Собуцька.

–         У чому унікальність Гуцульського Різдва?

–         У самих давніх традиціях, яких і досі дуже дотримуються і шанують. Гуцульщина є одним із тих етнографічних регіонів – таких улюбленців. Адже він завжди користувався популярністю серед художників, науковців, мистецтвознавців, етнографів. Один з найбільш вивчених регіонів. Народне мистецтво дуже різноманітне та багате і все прикрашено різноманітними техніками. Це стосується всього, що пов’язано із Різдвом, нашаруваннями цих традиції, воно творить цікавий образ свята. Ми намагалися відтворити цю атмосферу, залучивши твори із наших фондів, приватних колекцій, інших музейних інституцій Львова.

img_6113

На виставці представлено свічники, меблі, столи, одяг святковий, прикраси, вишивку. Що стосується Гуцула – це прикраси, топірці, духівниці, кінська збруя. Фрагменти гуцульської оселі із святковими столами та іконами на склі та дошці. Це  Коляда. Може для декого ці речі відомі, а можливо не всі знають хто такі колядники на Гуцульщині. Що колядувати ходила тільки чоловіки, що кожен персонаж мав свою назву. Це не Вертеп, а колядники – це традиція, яка і досі дуже міцна і жива. Коли в селі Криворівня колядники колядують, здійснють ці всі обряди, їх можна і досі побачити. А у нас відчути…

–         Які атрибути унікальними та цінними для вас? Що вас найбільше вразило із цього розмаїться народного мистецтва?

–         Мене цікавить багато речей, але найбільше закохана у вироби з металу, одяг, вишивки, сакральні речі.

–         Розкажіть як використовували свічники Трійці, ручні хрести у Різдвяних обрядах?

–         Хатні свічники були маленькі, кожен газда мав свій свічник, який запалювали від церковного. Коли відбувалося Водохреща, газди здійснювали обряд так: подавали священнику запалений свічник, а він його занурював його у воду, тоді запалювали  ще ра,з і процедуру повторювали тричі.

img_6125

Ручні використовували і на Йордан, і на Різдво. У нас є невеликі ручні дерев’яні хрести, і ми їх пов’язали з колядниками. Адже кожен гурт мав такого хреста, його ніс «ватажок» колядників. У нас навіть світлини із різними гуртами колядників, де впізнаємо цього керівника – Березу. Під час зустрічі колядників, газди виходили до них, цілували хрест, і аж тоді запрошували до хати.

–         Що було найскладнішим під час підготовки виставки?

–          Складним був монтаж, побудова цієї стіни сільської хати, скляний хрест. Практично, для кожного предмету потрібно було підібрати своє місце, кріплення, освітлення, колір.

img_6117

Безперечно, тільки через слова, важко зрозуміти та осягнути філософію Різдвяних дійств у гуцулів. Але саме виставка дає можливість через звуки коляди, відчуття тепла від дідуха та затишної оселі, від споглядання багатства народного мистецтва, його барвистості, особливої обрядовості та зашифрованих давніх вірувань, зануритися у магію та атмосферу «Гуцульського Різдва».

Повний фоторепортаж з виставки дивіться тут.

Підготувала Мар’яна МАКСИМІВ

Фото Микита ПЕЧЕНИК

Печеник Микита
Вчився на фінансиста, став фотографом. Говорить правду в очі. В агенції з травня 2016 року.