Скандальні моменти з життя прокуратури у 2016: війна між ГПУ і НАБУ, головний прокурор без досвіду та «рука Шокіна»

1465389680-8941

ІА Дивись.info підготувала огляд найбільш скандальних, резонансних і видовищних моментів з життя цього силового відомства.

2016 рік видався непростим як для Генеральної прокуратури України, так і для її більш дрібних осередків. Одна з ключових причин цього – намагання високопосадовців «порішати» свої справи за рахунок «своїх» людей у цьому відомстві.

ІА Дивись.info підготувала огляд найбільш скандальних, резонансних і видовищних моментів з життя цього силового відомства.

Призначення Генеральним прокурором України Юрія Луценка

Юрій Луценко у травні 2016 показав усім лайфхак: як стати генпрокурором України за 6 годин, не маючи при цьому ані досвіду роботи у цій сфері, ані юридичної освіти.

На той момент Юрій Луценко був лідером фракції «Блок Петра Порошенка». Посаду генпрокурора йому «пророкували» вже давно, але вголос про це заговорили навесні цього року. Єдине, що заважало Луценкові обійняти цю посаду, був Закон України, згідно з яким посаду Генерального прокурора могла обійняти тільки особа з вищою юридичною освітою і стажем роботи в галузі права не менше 10 років.

Юрій Луценко

Юрій Луценко

Але це не проблема — вирішили Президент разом із нардепами та змінили законодавство під Луценка. Так, за корективи до закону, який дає «зелене світло» колишньому лідеру БПП очолити ГПУ, Верховна рада проголосувала о 12:01 12 травня. Пів на першу документ підписав Володимир Гройсман — спікер Верховної Ради. 45 хвилин потому його підписав Петро Порошенко. Навіть спеціально запустили станки парламентської газети «Голос України», аби надрукувати текст Закону швидше. І вже о 18:15 за те, аби призначити Луценка генеральним прокурором, у сесійній залі нардепи проголосували більшістю. Так, буквально за шість з лишком годин Юрій Луценко цілком законно очолив ГПУ.

Відтак, ані акції протесту під стінами Парламенту проти призначення Луценка на цю посаду, ані наявність Закону не стали на заваді. Головне, аби на все була воля… як не Божа, то політична.

Відставка і переслідування Віталія Каська

Віталій Касько був заступником Генерального прокурора України у 2014—2016 роках. У березні цього року він подав у відставку, аргументувавши своє рішення тим, що тодішній генпрокурор Віктор Шокін не дає йому працювати.

Віталій Касько

Віталій Касько

«Останньою краплею став черговий перерозподіл роботи ГПУ, Шокін забрав у мене всі функції і інструменти вести справи, над якими починала працювати наша команда, в тому числі щодо «діамантових» прокурорів», — заявив Касько.

Рапорт Віталія Каська. Джерело: espreso.tv

Рапорт Віталія Каська. Джерело: espreso.tv

На цьому справа не завершилася. 28 березня, за день до того, як піти у відставку, Віктор Шокін подав до суду клопотання на арешт трикімнатної квартири Віталія Каська. Кілька днів потому, як пише «УП», «у неділю пізно ввечері прокурори з департаменту розслідувань у сфері держслужби і держвласності, який вже встигли прозвати «департаментом Кононенка-Грановського», на чолі із прокурором Сусом показали справжню виставу просто неба, оголошуючи підозру перед театром імені Франка» Віталію Каську.

Тоді прокуратура інкримінувала йому зловживання службовим становищем та заявила, що Касько незаконно привласнив квартири. Сам Касько назвав арешт його квартири особистою розправою Шокіна і нагадав, що його «квартирну справу» ще з січня розслідує НАБУ за зверненням депутатів.

Пізніше  Голова Нацполіції Хатія Деканоїдзе заявила, що Генпрокуратура просто зводить рахунки з Каськом.

[dyvys_blockqoute text="Оголосити підозру колишньому заступнику генпрокурора вночі, незрозуміло за яких обставин — точно не додає балів в очах майбутнього покоління країни. Для мене — звичайної людини — це все дуже сумнівно і сумно" author="Хатія Деканоїдзе"]

13 квітня 2016 року Віталій Касько повідомив про те, що Генеральна прокуратура України вручила йому клопотання про взяття під варту. Утім наступного ж дня з’ясувалося, що Печерський районний обрав запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на строк досудового розслідування до 10 червня.

Зрештою, 23 травня Апеляційний суд Києва зняв арешт із майна колишнього заступника генерального прокурора Віталія Каська.

Золоті прокурори

Однією з сенсацій цього року стало електронне декларування. Точніше — його впровадження. А ще точніше — те, що «слуги народу» таки показали свої статки. До числа тих, хто показав свої багатства, належить і прокурорський корпус.

Так, найбагатшим прокурором України, відповідно до його декларації, можна сміливо вважати старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури Юрія Кривобока. Він задекларував близько 65 млн грн.

За ним іде головний військовий прокурор України Анатолій Матіос. У його декларації можна нарахувати понад 45 мільйонів гривень.

Анатолій Матіос

Анатолій Матіос

Далі ж — вищезгаданий Юрій Луценко — очільник Генпрокуратури. У його декларації записано трохи більше, ніж 21 мільйон гривень.

Далі ж по кількості накопичених коштів іде старший слідчий прокуратури Харківської області Денис Попов. Він вписав у декларацію  понад 17 з половиною мільйонів у державній валюті.

Останнім же у п’ятірці найбагатших працівників прокурорської галузі в Україні є прокурор відділу підтримки держобвинувачення прокуратури Київської області Олександра Галайба. У її електронній декларації фігурує сума у 16 з половиною мільйонів гривень.

Варто зазначити також, що нині жодна особа з держслужбовців не була покарана за незаконне збагачення після подання декларацій. Невже і правда усі статки набуті чесним трудом?

Війна між НАБУ і ГПУ

Конфлікт між Генеральною прокуратурою України і Національним антикорупційним бюро розгорівся влітку цього року. І хоча керівники відомств в особі Юрія Луценка й Артема Ситника не визнавали прямої конфронтації, а лише заявляли про деяку напруженість, не помітити обшук у НАБУ, бійки між ними і звинувачення у порушенні законодавства доволі складно.

Артем Ситник і Юрій Луценко

Артем Ситник і Юрій Луценко

Отже, як відомо, 5 серпня слідчо-оперативна група ГПУ навідалася до офісу НАБУ з наміром провести обшук. На чолі представників прокуратури стояв Дмитро Сус — заступник начальника департаменту з розслідування особливо важливих економічних справ, який частина депутатів і активістів охрестили «департаментом Кононенка-Грановського». Підставою для обшуку стала ухвала Печерського суду про «розслідування кримінального провадження від 22.04.2016 року за фактом вчинення незаконного прослуховування співробітниками НАБУ телефонних розмов одного з фігурантів кримінальних проваджень, що розслідує Бюро».

Утім, НАБУ не дозволила проводити обшук, посилаючись на те, що він незаконний, оскільки НАБУ нікого не прослуховує і повноваження на це є лише у СБУ. Пізніше ж, 12 серпня, Генеральна прокуратура виявила стаціонарний пост спостереження за своїми співробітниками у Києві на вулиці Симона Петлюри, 7/9.

ГПУ вирішила, що стежать за її співробітниками. І вже за кілька хвилин відправилася до квартири, аби з’ясувати обставини. З’ясувати деталі мирним шляхом не вийшло. Біля дверей конспіративної квартири прокурори затримали двох співробітників НАБУ (вночі 13 серпня їх на особистому авто під будівлю бюро привіз один з працівників департаменту ГПУ), а пізніше між працівниками двох відомств сталася сутичка, в результаті якої постраждали троє «ГПУшників».

https://youtu.be/yNv4qRBU7iM?t=12s

Згодом у ГПУ заявили про те, що НАБУ стежило за її співробітниками, зокрема за Дмитром Сусом, і робило це незаконно, у той час як НАБУ стверджують, що мали відповідне рішення суду. Крім того, директор НАБУ Артем Ситник заявив, що до працівників НАБУ застосовували незаконні заходи фізичного і морального впливу.

Генпрокуратура почала розслідувати бійку, а НАБУ відкрило кримінальне провадження стосовно працівників ГПУ, які викрали та утримували її працівників. Утім, вже 18 серпня Юрій Луценко заявив, що цю справу розслідуватиме Служба безпеки України.

«Я як генпрокурор, використовуючи дані мені законом повноваження, передаю розслідування усіх проваджень, порушених ГПУ і НАБУ щодо цього інциденту, до органу, який буде проводити неупереджене й об'єктивне розслідування — до Служби безпеки України. Процесуальне керівництво цього слідства буде здійснювати мій заступник Анжела Стрижевська», — сказав Луценко.

Наприкінці вересня глава СБУ Василь Грицак заявив про ефективність розслідування конфлікту між Генеральною прокуратурою і Національним антикорупційним бюро.

«Справа розслідується досить ефективно. Наскільки мені відомо, наші слідчі направили пропозиції про відсторонення від виконання функціональних обов'язків ключових дійових осіб з обох сторін для того, щоб вони не могли чинити тиск на слідство. Про результати слідства ми відзвітуємо», — зазначив Грицак.

Але звіту і досі немає.

«Рука Шокіна та парашутисти» на Львівщині

31 березня у Львові Генпрокуратура планувала представити нового очільника обласної прокуратури. Так, тодішній генпрокурор Віктор Шокін звільнив Романа Федика з цієї посади, а на його місце поставив Віталія Мякішева.

Віталій Мякішев

Віталій Мякішев

Але не так сталося, як бажалося. Того дня активісти зірвали офіційні урочистості. Ранком вони прийшли під стіни облпрокуратури з яйцями і томатним соком. Представники ГО «Розвиток громади», «Рабів до раю не пускають» і Спілки учасників АТО також принесли з собою листівки з написами «Ми не допустимо руки Шокіна та парашутистів у Львові», «Львів ніколи не приймав парашутистів», «Громадські організації Львівщини проти парашутистів-сепаратистів».

За словами активістів, вони виступали проти призначення Мякішева, бо вважали, що воно не було прозорим — з громадою не провели відповідне обговорення.

Варто зазначити, що тоді Верховна Рада вже дала свою згоду на звільнення Віктора Шокіна з поста очільника ГПУ за власним бажанням. Утім, Петро Порошенко на той момент і досі не підписав належних документів.

Протести — не протести, а Мякішева таки поставили керувати прокуратурою Львівської області. Щоправда протримався він на цій посаді недовго. Вже у червні новий генпрокурор України Юрій Луценко поставив на цю посаду Юрія Квятківського.

Читайте також: Прокурор Львівської області про реформи, корупцію влади та розслідування незаконних рубок лісу (інтерв’ю)

***

То ж що можна сказати про роботу прокуратури у підсумку? З одного боку, ми маємо чимало інформації від неї ж самої про успішно розкриті справи і десятки затриманих хабарників. З іншого – надмірну вибірковість у розслідуванні справ і такому ж вибірковому хапанні на гарячому тих самих корупціонерів. На жаль, варто констатувати, що сьогодні ми маємо вкрай заполітизовану прокуратуру, яку той, хто сидить у президентському кріслі, вважає своєю іграшкою, яку можна легко використовувати, задля вирішення хвилюючих питань або ж покарання осіб, які виходять з-під контроля.

Читайте також:  Де дають та беруть найбільше: корупція в областях Західної України (інфографіка)

Підготувала Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: