Як у ЛОР сформувалась войовнича опозиція, і чому Україна може програти суд в Гаазі

Про основні політичні події тижня і їхній вплив на життя кожного з нас розповідає політичний оглядач Дмитро Посипанко. Усі матеріали автора читайте тут

Гаага чи безвіз?

Від початку тижня увага багатьох прикута до Гааги, де, у Міжнародному Суді ООН, відбуваються перші слухання у справі «Україна проти Росії». Україна звернулась до Суду з приводу порушення Росією двох конвенцій.

Для України це питання актуальних проблем – проблем, що виникають через переслідування українців та кримських татар у Криму, окупованому Росією, і через терористичні акти, які вчиняються за фінансової підтримки Росії на Донбасі. Позиція України полягає у тому, що Росія різними способами підтримує формування, які вчиняють терористичні акти на території України.

Варто звернути увагу, що Україна в цьому процесі звинувачує Росію не в самих актах, а у фінансовій підтримці формувань, які їх вчиняють. Щодо дискримінації українців і кримських татар у Криму звинувачення є схожим. Україна вимагає гарантувати усім етнічним групам на окупованій території реалізацію прав, передбачених Конвенцією про заборону усіх форм расової дискримінації.

Тобто підхід України – змусити Росію усунути конкретні порушення її зобов’язань, взятих перед міжнародною спільнотою. Натомість Росія представляє цю конкретну справу, як намагання врегулювати конфлікт у цілому. І, на жаль, цей процес відбудеться без врегулювання питання про правовий статус російської окупації.

Це позиція заступниці Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олени Зеркаль, яка і представляє наразі Україну в Гаазі. Позиція, як на мене чітка і зрозуміла. Як зрозумілою є і стратегія України в Міжнародному Суді ООН. А от що насторожує у цій всій справі, так це те, що позицію України в Суді представляє чомусь заступник Міністра з питань європейської інтеграції.

Читайте також: Повний текст промови представника України в Міжнародному суді ООН в Гаазі

Я не хочу аналізувати компетентність пані Зеркаль, але мені видається, що її статус і функціональні обов’язки не надто в’яжуться із справою, яка може стати визначальною у найближчі кілька місяців. Визначальною вона стане тому, що карту поставлено практично все. Якщо ми виграємо цю справу, то отримаємо стратегічну перевагу на міжнародній арені в протистоянні з Російською Федерацією, але, якщо програємо, то, скоріш за все, ми остаточно позбудемось можливості вирішити конфлікт з Росією в дипломатичній площині.

З іншого боку, якщо пані Зеркаль усю свою увагу буде зараз приділяти Гаазькому суду, то хто ж відповідатиме за європейську інтеграцію? А зараз це питання номер один!

Адже, 9 березня комітет Європарламенту із громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ затвердив проект законодавчої резолюції про внесення України до переліку третіх країн, громадянам яких скасовуються візові вимоги. Далі, за процедурою, проект рішення про скасування візового режиму для України законодавчий орган ЄС проголосує на пленарному засіданні 5 квітня.

Після остаточного затвердження Радою ЄС безвіз для українських громадян набуде чинності на 20 день після опублікування, що станеться у червні.

Особисто мені видається, що заступник Міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції мала б на всі 100% віддаватись саме цій справі, а не Суду в Гаазі. Але видно і в МЗС ми маємо страшенний кадровий голод.

Та й взагалі, Україна вже мала прецедент програшу справи у Міжнародному Суді ООН, який виник у відносинах з Румунією через острів Зміїний. Тоді, у 2009 році, ми не лише програли цей суд і втратили значну частину морського шельфу, але й втратили усі поклади нафти й газу, які були відкриті у Чорному морі.

Маразми Насірова

Гучне затримання глави Державної фіскальної служби Романа Насірова детективами НАБУ та антикорупційними прокурорами, що відбулось наприкінці минулого тижня, було подією номер один і цього тижня.

П’ятиденний цирк із обранням запобіжного заходу для обвинуваченого у нанесенні двомільярдних збитків Україні, мабуть, не бачив лише лінивий і той, хто взагалі не цікавиться подіями в Україні. Все, що відбувалось у Солом’янському суді Києва і під ним, можна охарактеризувати лише одним словом – маразм!

• Маразм – це те, як у нас працюють суди.
• Маразм – це те, як у нас виписаний кримінально-процесуальний кодекс.
• Маразм – це те, як у нас працюють антикорупційні органи, на які держава витрачає шалені кошти.
• Маразм – це те, як поводять себе чиновники, коли розуміють, що втрачають контроль над незаконними фінансовими потоками і проти них відкриваються кримінальні справи.
• Маразм – це те, що у нас чиновники найвищого рангу мають по кілька громадянств і паспортів.
• Маразм це те, що у державі, де мінімальна зарплата становить 3 200 гривень, розмір застави за одного чиновника може становити 100 мільйонів гривень і цей чиновник має ці 100 мільйонів, щоб внести їх і вийти на волю.
• Маразм – це те, як себе поводить президентська партія, намагаючись звільнити свого колишнього однопартійця з лави підсудних.
• Маразм – це те, як поводить себе Президент і його оточення у цій ситуації.

Читайте також: Податковий VoxCheck. Правда та маніпуляції від Романа Насірова

Спочатку я думав, що Президент Порошенко вирішив злити свого ставленика на усі фінансові потоки в державі, але з його «реакції» я зрозумів, що для нього це був шок.

Він не був готовий до того, що НАБУ, яке курується і фінансується з-за океану, зважиться хапнути Насірова. Але цей шок може стати ще більшим шоком для усього Українського народу. Виглядає так, що Порошенко остаточно перестав контролювати ситуацію в державі.

Аваков разом з Турчиновим гнуть свою лінію і намагаються побудувати в Україні поліцейську державу. Гройсман займається побудовою власного політичного іміджу. Верховна Рада фактично недієздатна. Самопоміч починає виходити за межі Садового і гне свою лінію на сході України. А закордонні донори через НАБУ і САП почали виловлювати людей, особисто вірних Порошенку.

Сам Порошенко або цього не розуміє, або відмовляється це зрозуміти і вже розпочав свою передвиборчу кампанію 2019-го року. І це все відбувається в державі, яка четвертий рік воює з Російською Федерацією і чи не щодня на цій війні втрачає своїх оборонців.

Собача будка Порошенка

Цього тижня Президент Порошенко потішив соціальні мережі своїм висловом про тих, хто «не збудував в своєму житті навіть собачої будки», але заважають йому розвивати Україну. Сказав він це у Харкові, де відвідував тракторний завод! Президент України замість того, щоб їхати у Гаагу чи Брюссель, щоб вирішувати стратегічні завдання на найближчі роки, замість того, щоб вирішувати політичний колапс, у якому опинилась Україна завдяки йому, замість того, щоб почати врешті реалізовувати свою ж Стратегію 2020, поїхав на Харківський тракторний завод і почав вчити українців будувати собачі будки! Хіба це не маразм?

Читайте також: А ти вже збудував собачу будку? — соцмережі гостро відреагували на заяву Порошенка

У цій всій ситуації хотілося б нагадати нашому шановному Президентові, що він і сам в житті собачої будки не збудував. І не лише він. У нас вся влада така, що не збудувала жодної собачої будки.

У нас влада клептократів, які лише вміють будувати схеми і системи, де не треба нічого будувати. У нас взагалі ніхто не звик щось будувати. У нас вміють лише брати кредити і красти ці кредити. Тому перед тим, як комусь розказувати, що і як треба будувати, потрібно самому щось зробити! Самому! Без допомоги батька чи старшого брата.

Сесія облради

Найвищий представницький орган влади на Львівщині врешті почав перетворюватись на найголовніший політичний орган області. Після тритижневої перерви, цього тижня врешті відбувалося чергове пленарне засідання Львівської облради, на якому планувалось розглянути багато господарських питань, але не розглянули жодного, оскільки загальмувались на політиці.

Ну, як на політиці? На грубих грошах. А грубі гроші – це завжди політика. Грубі гроші мали з’явитись завдяки проведенню приватизації. А головним лотом цієї приватизації мав стати Універмаг на Ринку, який обласна рада вирішила приватизувати шляхом викупу.

Читайте також: Львівський перинатальний vs гірські райони: чи пощастить породіллям отримати новий центр

Викупляти це приміщення мав нинішній орендар, який має договір оренди цього приміщення до 2053 року. За цим договором він орендує приміщення понад 1 600 м² за 40 000 грн. на місяць!!! 25 гривень за 1 м² на місяць у самому серці Львова під вікнами Садового!!!

І шляхів змінити умови цього договору юристи не станом на сьогодні не бачать. І єдиним виходом з цієї ситуації є викуп цього приміщення самим орендодавцем. Але це рішення Олександру Ганущину протягти через сесійну залу не вдалось (чи не вперше за його історію керівництва депутатським корпусом).

Читайте також: Депутати Львівської облради не погодили приватизацію універмагу «На Ринку»

Голоси за це рішення були. Але радикали, свободівці і деякі представники Самопомочі заблокували трибуну. Перемовини між головами фракцій тривали майже годину і врешті цей об’єкт був виключений з переліку до приватизації.

Читайте також: На сесії Львівської облради виник скандал через універмаг «На Ринку»

І що ми врешті-решт отримали. Орендар і далі платить сміхотворних 25 гривень за квадрат. Бюджет розвитку області знову не буде виконаний. Перинатальний центр знову чекатиме на свою добудову.

А Самопоміч, Свобода і радикали фактично сформували опозиційну меншість в облраді. Але ця меншість дуже криклива і дуже войовнича. Тому більшості в облраді на чолі з Ганущиним доведеться ой, як несолодко. Особливо ще й тому, що опозиція зараз має набагато більші інформаційні ресурси і активно ними користатиметься. Про ресурси Самопомочі вже всі знають. А от Свобода цього тижня перезапустила свій телевізійний канал НТА, журналісти якого майже усю сесію бігали за депутатами-свободівцями, що «правдиво» донести ситуацію до свого глядача.

Влада чи бутафорія

У той час, коли в сесійній залі вирували пристрасті за приміщеннями у Львові, під вікнами Львівської облради і адміністрації відбувалась гучна провокація. Чому це сталося? Я уже писав.

Читайте також: Гучна провокація: над Львівською облрадою замінили стяги

Повторю лише одне: партія, яка за це відповідальна має зникнути з політичного Олімпу. І не через те, що вона це зробила, а через те, що вона постійно робить такі провокації тоді, коли це Україні зовсім невигідно.

Але це лише моя, суб’єктивна точка зору. А от чому за це ніхто не відповів, чомусь ніхто не говорить. Відмовчується голова ОДА Синютка. Відмовчується голова облради Ганущин. Прокуратура, поліція і СБУ, як щезли 3 роки тому під час Ночі гніву, так їх ніхто після того у Львові і не бачив. У нас відсутня влада на місцях. Справжня влада. Та, яка має механізми контролю і примусу. Яка не лише їх має, але й вміє їх застосовувати тоді, коли це потрібно.

Читайте також: Не чіпайте прапор ЄС! – заява учасників АТО і Революції Гідності

Але чого тут дивуватись? Якщо наш Президент не контролює правоохоронні органи, то чому його підлеглі мають це робити на місцях? З іншого боку, чому правоохоронці, які затримують підлеглих Синютки в стані алкогольного сп’яніння, а він їм навіть догани вліпити не може, мають слухати такого керівника області. Він же з них просто посміховисько робить, всіма своїми діями доводячи: «ви собі там ловіть кого захочете, а я все одно зроблю так, як я вважаю за правильне». От і маємо бутафорію влади, яка робить вигляд, що вона влада.

Піар на трагедії

Минулий тиждень став чорним для Львівщини. На шахті «Степова» під Червоноградом стався вибух, в результаті якого загинули 8 гірників.

Читайте також: На Львівщині попрощалися з жертвами вибуху на шахті «Степова» (фото)

У зв’язку з цим з Києва на Сокальщину прилетів цілий десант київських урядовців, на чолі з самим Гройсманом. Прилетіли, покуражились, попіарились, посвітились перед камерами і полетіли назад. Для чого організовувати такі вояжі у моменти трагедії, я так і не зрозумів.

Читайте також: Згадати все: наймасштабніші аварії на українських шахтах за 100 років

Місцеві рятувальники, медики і так звана місцева влада у ці моменти мають чим зайнятись. А тут ще й делегацію київських мажорів зустрічати і бавити треба. Невже вінницько-київські мозочки про таке не можуть подумати? Ми живемо в часи тотальної інформатизації і комунікації. Невже не можна все для себе вияснити завдяки конференц-зв’язку, або ж через звичайний Скайп або Вайбер?

Читайте також: Погляд з-під землі: у яких умовах працюють львівські шахтарі (фоторепортаж)

Для чого витрачати мільйони бюджетних коштів, щоб прокатати свою п’яту точку туди і назад лише для того, щоб посвітитись перед телекамерами? Мабуть, я ніколи не зрозумію, що таке «управляти державою по-гройсманівськи». А хотілось би…

Дмитро Посипанко, політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут