дивись.info

«Пісні війни»: історії захисників, які вражають не лише відвагою, а й талантом (інтерв’ю)

«Пісні війни»: історії захисників, які вражають не лише відвагою, а й талантом (інтерв’ю)

Вона приносить розбрат, сльози і біль. Вона спустошує і нищить, вона в один момент розділяє життя на «до» і «після». Війна … Здавалось би, війна не залишає на своєму шляху нічого. Однак, як показує досвід, війна – це ще й подвиги, героїзм та народження справжніх талантів.

До когорти таких, зокрема, можна віднести учасників проекту «Пісні війни» – захисників, які дивилися у вічі смерті і встояли, які перебороли страх і нині надихають життєлюбством і патріотизмом. Про нескорених зі зброєю у руках і музикою у серці Дивись.info розповіла журналіст, промоменеджер, ініціатор та координатор проекту #ПісніВійни Галина Гузьо.

— «Пісні війни» – непересічний проект у нашій країні. Як виникла така ідея і чи легко було втілили таку ініціативу в життя?

— Ідея проекту #ПісніВійни виникла у мене торік навесні під час запису на львівській студії Jenny Records пісні Павла Табакова «Дорога на схід» (на слова поета із Чернівців Василя Фесюка), для виконання якої ми знайшли п’ятьох воїнів АТО. Тоді я познайомилася з цими мужніми і водночас творчими хлопцями. Виявилося, вони не просто наші захисники, які ще вчора тримали в руках зброю, боронячи Україну у найгарячіших точках Донбасу, а й доволі тонкі натури – пишуть вірші, пісні, співають…

Тоді мені захотілося зібрати сучасну фронтову творчість – і записати на якісному рівні та видати окремим альбомом. І ось уже рік нашому проекту! За цей рік записано уже одинадцять пісень, авторами яких є українські захисники. Вони й виконали ці пісні, але не самі, а в унікальних дуетах із відомими артистами. Презентовано наразі вісім пісень. 16-17 травня – прем’єра дев’ятої – «На схід» у виконанні десантника Богдана Ковальчина і лідера гурту «Мері» Віктора Винника.

 — Банальне, але дуже потрібне запитання: якою є мета «Пісень війни», як цей проект покликаний вплинути на життя і світогляд суспільства?

— Якщо говорити про глобальну мету проекту #ПісніВійни, то вона полягає в тому, щоб зібрати і зберегти для майбутніх поколінь українців сучасну україномовну фронтову пісню – як в культурно-музичному контексті, так і в контекстах новітньої історії України та становлення нової української армії.

Утім, наш проект має і багато менш глобальних цілей – цілей, важливих саме зараз: як-от, піднести патріотичний дух наших захисників; донести до максимально великої аудиторії переживання наших воїнів – через їхні пісні, які звучать тепер на радіо і по ТБ, а також мають потужний резонанс у соцмережах…

Прагнемо досягнути і соціальної мети проекту – дати бійцям, які пройшли війну, які зазирнули в очі смерті і зуміли вижити, змогу реалізуватися в новому амплуа – це така собі арт-терапія: вони отримують можливість якісно записати свої пісні на одній із найкращих професійних студій звукозапису, вони співають у дуетах із відомими українськими артистами, їхні пісні звучать на радіо і по телебаченню, вони починають виступати на великих сценах…

Як ці пісні вплинуть на суспільство? Не знаю… Це дальша перспектива. Мені хотілося б, щоб через ці композиції люди краще зрозуміли, що таке війна, яка справжня ціна волі, щоб більше дізналися про наших героїв і їхні принципи та погляди.

Уже зараз пісні із нашого проекту діти виконують у школах на патріотичних святах. А колядку «Молитва на Різдво» незадовго після її виходу співали вертепи на Західній Україні. До речі, саме цією піснею Президент Петро Порошенко на своїй сторінці у «Фейсбуку» привітав українців із Різдвяними святами-2017.

 — Чому саме відомі люди записують композиції разом із захисниками? Чому це, для прикладу, не дуети захисників?

— Професійних, відомих артистів я почала залучати у проект, щоб більше та ефективніше привернути увагу суспільства до сучасної військової пісні: аби надати пісням, які створили бійці, автори-аматори, а також важливим темам, які у них порушені, максимального суспільного резонансу. До проекту долучилися вокальна формація «Піккардійська Терція», співак та композитор Павло Табаков, лідер гурту «Антитіла» Тарас Тополя, Фома (Сергій Фоменко) із групи «Мандри», Арсен Мірзоян, співачки Ірина Доля, Оксана Муха та Аничка Чеберенчик, а також фронтмен гурту Kozak System Іван Леньо, Віктор Винник із групи «Мері», співак Тарас Гаврик, сестри Тельнюк, лідер гурту «Тінь Сонця» Сергій Василюк, співачка Анастасія Приходько.

Важливо було, щоб кожен дует був органічним і чесним – таким, як кожна пісня і увесь проект загалом. Тому не буде перебільшенням, коли скажу, що кожна пісня ставала проектом у проекті. На підготовку кожного дуету йшло по кілька місяців. Це була робота багатьох людей: аранжувальника Остапа Панчишина, саунд-продюсера Мар’яна Криськува, відеооператора Олега Шмідта, фотографа Маркіяна Лисейка та інших, хто за цей став командою проекту #ПісніВійни.

 — Розуміємо, що не усі зірки українського шоу-бізнесу погоджуються на таку співпрацю. Як вдається шукати тих, кому ініціатива цікава та чи багато співаків, які відмовляються від участі в проекті?

 —  Дуети формую на якомусь інтуїтивному рівні. Щоразу усе починається із пісні воїна. Слухаю її – і в голові моментально виникає образ того чи іншого професійного артиста, який своїм досвідом, своєю харизмою зміг би підсилити звучання та зміст пісні.

У нашому проекті немає випадкових виконавців: усі, хто виконує «Пісні Війни», зробили і роблять для України чимало. Наприклад, співачка Аничка Чеберенчик за останні роки дала у США (а вона там зараз живе) десятки благодійних концертів, під час яких зібрала на лікування поранених в АТО бійців понад 100 тисяч доларів. Варто також згадати про волонтерство гурту «Антитіла», про концерти на Донбасі Сергія Василюка («Тінь Сонця»), про великі тури в останні роки містами сходу та півдня вокальної формації «Піккардійська Терція», а також про виступи співаків, які долучилися до нашого проекту, на полігонах, у госпіталях, у військових частинах…

Відмови відомих людей взяти участь у #ПісняхВійни, звісно ж, були. Хтось ніяк не міг обрати пісню, комусь його світогляд і життєві принципі не дозволяють оспівувати війну… Я не наполягала. Не хочуть – не треба: це принаймні чесно. Переконувати, просити чи вмовляти – навіщо? Не в рамках такого проекту, як #ПісніВійни. Тут все має складатися природньо!

Воїни – люди-сканери: вони дуже чітко відрізняють чорне від білого, брехню від правди, фальш від щирості. Тому мені як автору проекту було дуже важливо запросити саме таких артистів, які своєю життєвою та громадською позицією підсилили б дует. І щоразу це начебто вдавалося. Коли на студії зустрічалося дві потужні, харизматичні особистості – боєць і співак чи співачка – відбувалося щось неймовірне: такий творчий діалог – на ціну золота! Зрештою, як на мене, це чути у кожній пісні проекту.

— Як Ви обираєте АТОвців, які стають героями проекту? Є якісь головні критерії цього відбору?

— На початках я шукала пісні чи вірші, написані нашими захисниками, в Інтернеті, розпитувала військових і волонтерів. Так познайомилася, зокрема, із Олександром Рожком, пісню якого «Не сумуй» уперше почула в Інтернеті і яка від першого прослуховування вразила мене:

«Не сумуй, коли мене немає,

Помолись і поцілуй дитину,

Пам’ятай, Господь оберігає

Тих, хто захищає Україну».

Цю пісню ми записали у дуеті з лідером гурту «Антитіла» Тарасом Тополею. Зараз «Антитіла», до речі, виконують «Не сумуй» під час своїх сольних концертів.

відео: Пісні Війни

Десантник Богдан Ковальчин був серед тих, хто виконав «Дорогу на схід». Дуже талановитий, глибокий поет! А відтак – ми зробили у проекті дві його пісні: «Бог біля тебе» – в дуеті з Арсеном Мірзояном і «На схід» в дуеті із Віктором Винником із групи «Мері».

Із бардом, нацгвардійцем Зиновієм Медюхом мене познайомив ще один виконавець «Дороги на схід» Максим Перев’язко. У Зеника – просто неймовірний авторський дар! Його «Молитва на Різдво» колись стане народною колядкою.

«Та молитва на Різдво збереже його в АТО,

І Оленка зачекалась свого тата.

Миколаї всі святі, поверніть його мені,

І не треба більш нічого дарувати».

Дуже надіюся, що участь у записі цієї пісні «Піккардійської Терції» та співачки Оксани Мухи посприяє тому, що ці такі прості і зрозумілі кожному щирі, людські слова достукаються до мільйонів сердець!

З військовим льотчиком Сергієм Тітаренком, борт якого бойовики збили під Слов’янськом ще на початку війни, у 2014-му, і він дивом вижив, мене познайомила співачка та волонтер Аничка Чеберенчик – згодом вони зробили спільну пісню «Настане мирний час». Тож доволі по-різному бійці стають авторами і виконавцями пісень у нашому проекті. Щоразу усе починається із пісні, за якою стоїть Людина, її непроста доля, її непрості переживання…

—  Насправді, війна змінює життя кожної людини. Відтак усі ми сприймаємо її по-різному, особливо боляче сприймають її захисники. Музика ж любить відвертих і щирих. Які вони – Герої «Пісень війни»?

— Вони – передовсім Люди і Українці. Люди, які на війні зазирнули в очі смерті, тож знають справжню ціну життя, а відтак – не розмінюються на дрібнички і не терплять несправжності та лукавства. Українці, які пішли боронити нашу землю і готові були віддати за неї найдорожче – своє життя. За рік #ПісніВійни згуртували довкола себе десятки таких Людей! За них, за їхню правду і душу, за їхню щиру творчість та безкорисливу допомогу у втіленні ідеї нашого проекту у життя я найбільше вдячна долі! Для мене велика честь спілкуватися і працювати із нашими Героями. У проекті – воїни Олександр Рожко, Зиновій Медюх, Богдан Ковальчин, Тарас Гривул, Максим Перев’язко, Андрій Шевчук, Петро Комендат, Сергій Тітаренко, Станіслав Паплінський, Ірина Красота, Ігор Шолтис, Олекса Бик, Роман Семисал…

 — Будь-який проект має стартову і фінішну позицію. «Пісні війни», наскільки я розумію, лише розганяються, адже війна триває й історій ще дуже багато…

—Уже скоро, у жовтні 2017-го, до Дня захисника України, вийде альбом #ПісніВійни, який об’єднає близько 15 пісень на військову тематику, народжених нашим непростим часом. Більшу частину тиражу цього компакт-диску безкоштовно цільово розповсюдимо у зоні воєнних дій на сході України, а також по військових частинах, полігонах і госпіталях України.Частину дисків буде передано також у музичні школи та музичні училища по всій країні.

Усі історії записати і видати неможливо. На це, мабуть, не вистачило б життя… Тому нехай наш альбом, над яким дуже творчо, щиро та віддано працює багато людей, буде таким собі документом нашого часу, одним із документів. Документом чесним і правдивим, людським. Новини та відеохроніка стануть минулим, історією, а емоції і переживання житимуть у цих піснях ще довго…

Спілкувався Олег ГАЛІВ

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.