Інститут-безхатченко, або «Комунальна» афера ЛМР

1
Фото Гал-Інфо

2010 року 1129 квадратних метрів площі у самому центрі Львова завдяки рішенню виконкому перейшли у комунальну власність. Раніше приміщення належали інституту «Укрзадіпроектреставрація».

2010 року 1129 квадратних метрів площі у самому центрі Львова завдяки рішенню виконкому перейшли у комунальну власність. Раніше приміщення належали інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Тепер за орендну науково-дослідна установа платить (чи то пак боргує) учетверо більше, ніж мала б. Зрештою законність рішення про переведення нерухомості у комунальну власність теж викликає сумніви.

Як приміщення стало комунальним

Сам інститут був заснований у 50-их роках минулого століття і завжди знаходився там, де й сьогодні, тобто на площі Соборній, 3А, яка є частиною ансамблю Бернардинів. Хоча активне відновлення архітектурної пам’ятки почалося у 70-их роках. З 1974 року по 1991 на пристосування приміщень під потреби науково-реставраційної майстерні Львівської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні було виділено майже 330 тисяч карбованців – сума на ті часи чимала. І 1991 року майстерні були перетворені на Державне підприємство УРСНРІ «Укрзахідпроектреставрація».

Читайте також: «Афера десятиліття»: На «ювілей» крадіжок комунального майна в ЛМР вирішили вивчити методи «роботи» шахраїв

Слід додати, що 1975 року був створений Державний історико-архітектурний заповідник, частиною якого став ансамбль Бернардинів, а відтак і приміщення інституту. Але згодом дирекцію ДІАЗ реорганізували в управління охорони історичного середовища, а 2015 року розпорядженням голови ЛОДА взагалі припинили його діяльність. Низка всіх цих подій зрештою і призвела до маніпуляцій з приміщеннями.

Утім, після створення ДП «Укрзахідпроектреставрація», згідно з наказом, основні фонди і виробничі приміщення були передані інституту.

З проголошенням незалежності був ухвалений Закон «Про власність», а постановою Кабміну від 5 листопада 1991 року затверджений перелік майна, яке переходило у комунальну власність. Оскільки ансамбль Бернардинів – пам’ятка архітектури, то й до списку приміщень, які стали комунальними, не потрапив. Незважаючи на це, виконком львівської міськради 12 лютого 2010 року ухвалив рішення оформити на приміщення право комунальної власності.

Після оформлення права комунальної власності на приміщення інститут набув статусу орендаря, а з ним і орендної ставки за приміщення у 8%, що учетверо більше, ніж мало б бути.

Орендна ставка

Отже, 17 жовтня 2013 року між інститутом та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради була укладена угода, яка визначала встановлення ставки орендної плати на рівні 8%, тоді як, згідно із методикою розрахунку орендної плати, для науково-дослідних установ вона становить 2%.

Читайте також: ДАБІ проти виконкому ЛМР: як економіст, математик та технік Львів забудували

У цифрах це виглядало так: 32 139,37 грн. без ПДВ за перший місяць оренди з врахуванням індексу інфляції. Загальна сума річної орендної плати на момент укладення договору без врахування індексу інфляції становить 388 780,00 грн. без ПДВ. Станом на 01.04.2016 р. розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції становить 34 407,98 грн.

Як і слід було очікувати, космічна ставка орендної плати зрештою призвели до чималої заборгованості, яка станом на сьогодні становить близько трьох мільйонів гривень.

Щоб змінити кабальні умови орендної угоди інститут звернувся до Господарського суду. Насамперед йшлося про зміну орендної ставки з 8% на 2%. Однак 12 вересня 2016 року було винесено рішення відмовити позивачу. Суд керувався тим, що «на момент підписання договору оренди сторони визнавали та були ознайомленні зі всіма істотними умовами договору, включаючи орендну плату та, відповідно, в момент підписання дійшли взаємної згоди щодо виконання зобов’язань за даним договором оренди». Тобто той, хто від інституту підписував договір, добре знав, скільки доведеться платити, а відтак, підстав переглядати умови договору немає.

Після такого рішення суду ДП «Укрзахідпроектреставрація» не залишалося нічого, окрім як подавати апеляцію. 8 листопада 2016 року Львівський апеляційний господарський суд виніс постанову про часткове задоволення вимог позивача, зокрема «визнати недійсним п. 5.1. Договору оренди від 17.10.2013р. № Г-8822-13 між Державним підприємством Український регіональний спеціалізований науково-реставраційний інститут Укрзахідпроектреставрація та ОСОБА_2 комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради нежитлового приміщення площею 1129,1 кв.м. за адресою: м. Львів, пл. Соборна, буд. 3-а, в частині встановлення ставки орендної плати «8».

Слід зазначити, що судова тяганина триває досі. Після касації позов про визнання договору нечинним повернутий на новий розгляд.

Чиє приміщення

Однак в ДП УРСНРІ «Укрзахідпроектреставрація» переконані, що проблема не лише у завищеній орендній ставці. В інституті наполягають – рішення про переведення приміщень у комунальну власність було незаконним. Відтак почали звертатися до Фонду держмайна, профільного міністерства, прокуратури тощо.

Паралельно із судовими справами відбулася ще одна подія, яка викликала занепокоєння в працівників інституту. 2 липня 2016 року на адресу трудового колективу інституту надійшов лист від заступника міського голови Львова, в якому пропонувалося передати цілісний майновий комплекс у власність громади.

«Паралельно мали місце спроби, в обхід засновника Державного підприємства УРСНРІ «Укрзахідпроектреставрація» – Мінрегіону України, перепорядкувати Інститут Львівській міській раді, що дало би змогу завуалювати факт незаконного заволодіння майном державного підприємства», – йдеться у заяві на ім’я віце-прем’єр-міністра Геннадія Зубка.

Читайте також: Колективна бездіяльність, або Битва за історичний ареал

Тим часом прийшла відповідь і з Фонду держмайна.

«…реєстрація права комунальної власності відбулася без будь-яких правових підстав чи правовстановлюючих документів, які б підтверджували таке право. Зокрема при посиланні на Цивільний кодекс України, не вказується жодної статті цього кодексу».

Втім, незважаючи на те, що у Фонді держмайна засумнівалися у правомірності дій міської ради, сьогодні є тільки один вихід вирішення спору – суд, який і має встановити, кому ж належать приміщення...

Оксана ДУДАР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: