Провальне віче Садового, план Макрона та інформаційна небезпека України. Політогляд тижня

Політична смерть Садового

Колись Львів асоціювався із кавою, пивом і різноманітними фестивалями. Тепер Львів асоціюється в першу чергу зі сміттям. А львівська політика без цього питання стає нудною і нікому не цікавою.

Мені вже набридло писати про це, але наші місцеві політики і політикани не дають можливості відійти до цього питання. Не став виключенням і минулий політичний тиждень. Апогеєм сміттєвого протистояння Садового-Синютки проти Порошенка-Гройсмана, звичайно ж, стало недільне віче, яке так пафосно організовувала команда львівського мера. Навіть голодного Березюка з Києва привезли показати львів’янам.

Однак, це збіговисько під Ратушею завершилося повним фіаско і фактично політичною смертю Садового.

Мабуть, на цьому вічі львівський бургомістр і його команда сподівалися побачити щонайменше 100 тисяч осіб, які б прийшли палко і віддано підтримати свого «ідола». З цього мав початися або похід за президентською булавою, або спроба розпалити у серцях львів’ян відчуття галицької самоідентичності, яка фактично є нічим іншим, як галицьким сепаратизмом. Про це після віча писали багато журналістів, думаючих журналістів. Про це я писав ще близько двох місяців тому.

Однак, треба віддати належне львів’янам, які поставили на місці Садового і «зняли з нього ореол святості». На віче прийшло близько тисячі осіб. Ну як прийшло? Трохи працівників міськради, трохи активістів місцевих ЛКП, трохи «незалежних» лікарів і освітян, трохи привезли партійних функціонерів, трохи собі там туристів гуляло. От вийшло, що на заході, який так гучно анонсувався і мав стати бенефісом Садового, були присутні близько тисячі осіб. Хоча варто зауважити, що якщо ви любите читати, слухати чи дивитись ЗМІ, які належать родині мера, то ця цифра для вас була завищена у понад 5 разів. Але і це смішно.

Фоторепортаж з події дивіться тут

Навіть, якщо на це віче і прийшло б 5 тисяч осіб, це все одно була б тотальна поразка Садового. І замість походу на нових вершин, у львівського мера почався похід в політичне небуття. Мабуть, туди і піде його найправильніша партія.

Самого Садового зовсім не шкода, а от багатьох членів «Самопомочі» жаль. В більшості випадків вони нормальні і правильні люди, просто лідера собі обрали не надто адекватного. Садовий занадто рано зловив зірку і переоцінив можливості політтехнологій, вони працюють лише тоді, коли все інше працює і щось в місті робиться.

Звичайно, що лідер «Самопомочі» так просто не здасться, занадто багато у ці два політпроекти було вкладено коштів. Але тепер йому не те що Президентом нереально буде стати, він і за посаду мера буде змушений по-справжньому поборотись. І тут уже навіть підігрування Синютки його може не врятувати, головне, щоб партії, які так завзято зараз критикують Садового, домовились і знайшли реальну кандидатуру на міського голову Львова.

Ну, і зовсім на завершення. В четвер Львівська міська рада прийняла рішення про передачу повноважень із поводження з твердими-побутовими відходами на два найближчі роки Львівській ОДА і передбачила виділення з міського бюджету субвенцій обласному бюджету у розмірі 600 мільйонів гривень.

Перша така субвенція за півроку 2017 року у розмірі 150 мільйонів гривень уже пішла з міста в область. Тепер депутати Львівської облради будуть змушені перервати свої канікули (чи як вони це називають роботу в комісіях і на округах) і на наступному тижні зібратись у сесійній залі на Винниченка, що прийняти цю субвенцію.

Питання, звичайно, технічне, але півдня, як мінімум, вони на це потратять. Цікаво, чи Садовий організує ще один пікет під облрадою з вимогою не грабувати львів’ян?

Вірус Petya.A

27 червня близько обіду в Україні стартувала наймасовіша кібератака за усі роки незалежності, яка здійснювалася за допомогою модифікованої версії вірусу Wannacry під символічною назвою Petya.A.

За словами спеціалістів, готувалася вона щонайменше місяць. Листи, які містили вірус, були замасковані під ділову переписку. Але є важливе уточнення. Під масовану атаку потрапили лише комп’ютери, на яких встановлена операційна система Windows. У Microsoft підкреслили, що в Україні були інфіковані понад 12,5 тисяч комп'ютерів та підтвердили провину софту M.E.Doc, який використовують у бухгалтерії та який створила українська компанія.

Читайте також: Які найбільші світові кампанії вразив вірус Petya

Згодом з’явилась інформація, що вірус поширився ще на 64 країни світу. Потрапляючи в комп'ютер, вірус-вимагач зашифровував всі дані і вимагав заплатити 300 доларів в біткоїнах. Загалом в Україні від кібератаки постраждали більше 100 компаній. Першою жертвою став «Ощадбанк», за ним «Укрпошта», «Нова пошта», «Укренерго», «Укртелеком», «Нафтогаз», «ДТЕК», «Епіцентр», «Арселор Міттал», найбільші українські мобільні оператори Київстар, Vodafone та Lifecell, уся мережа Кабінету Міністрів України, включно із Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, Нацбанк України, Київська міськдержадміністрація, Львівська міськрада, аеропорт Бориспіль, Укрзалізниця, Київський метрополітен, ряд комерційних банків, таких як Кредобанк, ОТРбанк чи Банк Південний, загальноукраїнські ЗМІ: 24 канал, Інтер, Перший національний і багато інших.

Фактично, це все, що нам треба знати про кібербезпеку в Україні. Якщо ви часом в цьому переліку не зауважили, то серед сотні установ і організацій, які охопив пєтін вірус, є така собі Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації, яка в Україні безпосередньо і відповідає за захист інформації, але її мережа «померла» однією з перших і станом на кінець четверга 29 червня так і не змогла відновитись.

Але найосновніший висновок з цієї кібератаки один: наш найбільший ворог – це ми самі, адже на нас «напали» через наші поштові скриньки, розіславши якісь незрозумілі листи, а ми замість того, щоб одразу їх видалити, почали їх відкривати і читати. Тобто хакери, де б вони не розробляли цей вірус, чудово розуміли нашу українську ментальність і рівень комп’ютерної грамотності: скільки б у нас не тривала війна, ми обов’язково заглянемо в електронний лист з пропозицією добреоплачуваної роботи, навіть якщо ця пропозиція надійшла з невідомої нам адреси. Ну, а про захист своїх інформаційних систем українськими компаніями, фірмами, установами чи організаціями взагалі писати нічого не хочеться. Будемо відверті, вона у нас просто відсутня.

День Конституції Порошенка

Цьогорічний День Конституції України нас «потішив» двома речима. Перша – це заява нашого Президента Порошенка про те, «його проект змін до Конституції уже готовий» і він сподівається на те, що у парламенті знайдеться політична воля за нього проголосувати.

Що передбачає цей проект конституційних змін, наразі взагалі не відомо. Окрім одного факту, на якому особливий наголос зробив Порошенко. Це скасування депутатської недоторканності. Така заява нашого Президента лише підтверджує той факт, що президентські і парламентські вибори не за горами, і його команда уже почала активну підготовку до них.

Читайте також: До Дня Конституції: чи добре ви знаєте основний закон держави (тест)

Друга річ, яка дуже потішила в День Конституції-2017 – це, звичайно ж, указ про відзначення державними нагородами з нагоди Дня Конституції України. Як би це не дико звучало, але до цього переліку нагороджених потрапили і колишній прокурор зони проведення АТО, який звинувачується тепер у корупції, і два народні депутати України, які у 2014 році у неконституційний спосіб голосували за так звані «закони 16 січня», що мали на своїй меті максимально урізати конституційні права українців.

Це тільки Президент Порошенко, після настільки успішного закордонного тижня, зміг одним підписом опустити свій рейтинг нижче плінтуса, довівши всім, що він взагалі не читає те, що підписує, а його клерки продають ці почесні звання і відзнаки, не зважаючи на їхні «здобутки» і «досягнення» в минулому.

Формула Макрона

Після досить успішного заокеанського турне до Сполучених Штатів Америки, Президент Порошенко 26 червня здійснив ще більш успішний візит до Франції, де провів одну з найкращих для себе, як Президента, зустрічей з новообраним Президентом Франції Емануелем Макроном.

На відміну від зустрічі з Трампом, яка виглядала, як постановочне дійство для преси, французько-українські переговори були схожі на розмову рівного з рівним. Складається враження, що Макрон намагається повернути втрачені позиції Франції на геополітичній мапі світу та Європи. Розуміючи, що неофіційний лідер Європи – Німеччина, зайняла досить обережну позицію у питанні вирішення українсько-російського конфлікту, Президент Франції зробив спробу стати основним локомотивом у цьому процесі.

Саме цим, мабуть, були викликані відверті і недвозначні заяви Макрона про те, що саме Російська Федерація є агресором по відношенню до України, а анексія Криму є незаконною. Більше того, Президент Франції заявив, що бачить шляхи виходу із кризи, в яку зайшов Мінський процес, і фактично запропонував свою дорожню карту його вдосконалення, яку журналісти уже встигли охрестити «планом Макрона».

На разі, жодних подробиць щодо цього плану немає, тому проаналізувати його неможливо. Однак, це перші позитивні сигнали про те, що Європа перестає висловлювати свою стурбованість ситуацією на сході України, а починає виводити переговори в Нормандському форматі на інший рівень. Єдиною перепоною на цьому шляху, хоча і дуже вагомою, залишається позиція самого агресора. Але сподіваємось, що політичні амбіції Макрона помножені на німецьку скрупульозність Меркель та активне споглядання Трампа на увесь цей процес, зможуть змінити ситуацію на користь Порошенка. Хоча, найімовірніше, ситуація на сході України може розпочати змінюватись лише після чергових виборів Путіна на посаду Президента Російської Федерації.

Дмитро ПОСИПАНКО,

політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут.