Путін може визнати «Малоросію» Захарченка

Не варто поспішати вірити уникливим спростуванням Кремля. Визнання сепаратистських «республік» в Україні може стати головним сюрпризом президентської виборної кампанії в Росії, пише для DW Костянтин Еггерт.

Заява «лідера» так званої «Донецької народної республіки» Олександра Захарченка про заснування нової держави «Малоросія» та його претендування на всю територію України, викликали у соціальних мережах хвилю жартів про вечірні пиятики керівництва «ДНР» і міцний донбаський кокаїн. Висловлювання начальства сусіднього сепаратистського утворення - «Луганської народної республіки» - про те, що у жодних об'єднавчих проектах «ЛНР» участі не бере, лише додало запалу жартівникам.

Потім цілих два джерела повідомили РБК, ясна річ, анонімно, що висловлювання Захарченка стали для Кремля несподіванкою. А після цього (прес-секретар президента Росії Володимира Путіна) Дмитро Пєсков повідомив, що «російська сторона зберігає свою відданість мінським домовленостям». І додав, що ідея «Малоросії» потребує «осмислення та аналізу». Тобто, «як осмислимо - так і буде». Заодно і сигнал Петру Порошенку: «Починайте виконувати Мінські угоди, інакше ...».

На мою думку, весь цей навмисний кремлівський туман - завіса, покликана до певного часу зберігати інтригу з приводу майбутнього фактично захопленої території Донбасу. Варто згадати, що відбувалося там останніми місяцями: визнання рубля офіційною валютою так званих «республік»; остаточний перехід шкіл на російські посібники та програми; фактичне захоплення підприємств, що належать українським фізичним і юридичним особам; визнання паспортів «ДНР» і «ЛНР» в Росії - ясна річ, з суто «гуманітарних міркувань». Їм, як відомо, офіційна Росія завжди надає великого значення - наприклад, у Сирії.

Усе це виглядає як повзуча анексія. Але офіційно анексії не буде. Це, по-перше, занадто великий ризик нових, жорсткіших санкцій. А, по-друге, ідею входження «ЛНР» і «ДНР» до складу Росії, згідно з даними соцопитувань, підтримують не більше чверті росіян. Тоді як «загалом» морально і матеріально підтримувати мешканців Донбасу, навпаки, згодна більшість.

Переконаний: триває підготовка офіційного визнання маріонеткових республік напередодні президентських виборів в Росії під приводом «порятунку російського населення». Зрозуміло, остаточне рішення іще не ухвалене - Кремль завжди намагається залишати собі свободу рук до останнього моменту. Але іншої ідеї, здатної створити хоч якусь патріотичну хвилю напередодні ключових для Путіна виборів, окрім російського націоналізму в стилі (колишнього сербського президента Слободана,) Мілошевича, в адміністрації президента, схоже, так і не знайшли.

Якби Путін хотів просто гарантованого переобрання апатичними громадянами, то вибори за участі вічних Жириновського і Зюганова для цього цілком би підійшли - з низькою явкою і без тріумфу. Якби він побажав справжньої легітимності, то зійшовся би з Навальним. Але це означає уперше погодитися на теледебати у прямому ефірі, справжню публічну критику і навіть (хто знає?) другий тур - знову ж таки без гарантії блискучого результату. До того ж за Навальним йдуть все більше молодих поміркованих націоналістів, стурбованих Північним Кавказом і становищем російського населення у Центральній Азії. Для Путіна, зв’язаного чеченським питанням та особливим статусом Рамзана Кадирова, це лише збільшує ризик.

Залишається, як бувало і раніше, придумати новий привід для тріумфу і розкручування рейтингу. І це, схоже, буде те, що в Берліні, як мені у приватній бесіді розповів чиновник, близький до канцелярії Анґели Меркель, називають «абхазізацією Донбасу». Економіка у найближчі півроку вгору НЕ злетить, а інша війна Кремля - ​​сирійська - публіку цікавить мало. Та й велику вирішальну перемогу організувати на Близькому Сході просто неможливо. На території Східної України це поки можливо. Цікаво, що всі помітні лідери російських націоналістів сьогодні нейтралізовані російськими спецслужбами. Гасло «Якщо ти проти Путіна, то значить проти росіян!» - чому б і ні?

Меркель, бойкот та свобода рук для Порошенка

Реакція Заходу на визнання сепаратистських утворень буде поміркованою. Думаю, що якщо Путін визнає незалежність «республік», то ЄС і США запровадять нові санкції. Однак вони навряд чи будуть надто жорсткими. До того ж, Берлін і Париж, схоже, не змінять негативного ставлення до постачання Україні озброєнь. Адміністрація Сполучених Штатів поглинена сирійської війною і Північною Кореєю, реформою системи охорони здоров'я і проміжними виборами в Конгрес. Захід, звичайно, може організувати бойкот чемпіонату світу з футболу 2018 року, який має відбутися в Росії. Однак і це поки не гарантовано.

Єдина справжня проблема - це те, що визнання «ДНР» і «ЛНР» об'єктивно зіграє на руку Петру Порошенку. Україна знову стане жертвою Росії. Її президент після цього точно не буде зв'язаний Мінськими угодами (вони просто втратять будь-який сенс) і повністю позбудеться навіть гіпотетичного тиску Заходу на тему майбутнього політичного устрою Сходу України.
Вісім місяців до президентських виборів, за російськими мірками, - дуже довгий термін. Однак реальних варіантів забезпечити Володимиру Путіну переконливу перемогу на перегонах не так багато. «Проект» Малоросія може сьогодні виглядати дивною фантазією Захарченка. Проте, як показали останні 10 років, те, що здається дивним сьогодні, легко перетворюється на політичну реальність завтра.

Водночас політичний експерт Дмитро Снєгирьов переконаний: головна мета заяви Олександра Захарченка – змістити акценти на суто внутрішнє протистояння на сході України.

«Наслідків це жодних не несе. Це не більше ніж черговий піар-хід з боку Захарченка. Він таким чином намагається показати, що конфлікт є суто внутрішнім, що це громадянська війна, а не військове втручання з боку Російської Федерації – те, що відбувається насправді.

Тобто, з одного боку, він маніпулює елементами з української історії, а з іншого, – показує начебто нерозривний зв’язок цих територій з Російською імперією чи то пак Російською Федерацією, спадкоємицею Російської імперії. Тобто така собі маніпулятивна технологія – гра на почуттях людей, які залишилися на тих територіях та бачать себе у лоні України, і ,відповідно, це сигнал нашим західним партнерам, що відбувається начебто суто внутрішнє протистояння усередині самої України», – розповів експерт у коментарі ІА Дивись.info

Щодо України, експерт заявив наступне: « І відповідно це, скажімо так, натяк на те, що ті території згодні переглянути свої вимоги щодо України на момент входження їх в політичне життя України, але знов-таки суто за російським сценарієм – це загальна амністія бойовиків, проведення виборів і, відповідно, федеративний устрій України, коли делеговані представники так званих республік будуть впливати не тільки на внутрішнє, але й зовнішнє життя України, маючи право вето у Верховній Раді. Тобто це намагання таким чином створити інформаційну компанію і фактично підштовхнути Україну до якихось конкретних дій у відповідь».