В Україні паліативні відділення мають системні порушення, — експерт

Про це під час презентації інформаційної кампанії #ЗнімайРожевіОкуляри заявила Ірина Сергієнко, представник департаменту Національного превентивного механізму Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Представники Національного превентивного механізму протягом трьох років регулярно відвідують з моніторинговими візитами місця несвободи, до яких відносяться і такі заклади охорони здоров’я, які надають паліативну допомогу. Ірина Сергієнко зазначає, що за цей час вони відвідали 40 таких закладів із 110.

«При роботі ми виходимо із самого визначення паліативної допомоги, яка має поліпшити якість життя пацієнтів та членів їх сімей, полегшити страждання та, обов’язково, мають бути включені ще психологічна, соціальна і духовна складові, крім медичної, — наголошує експерт. — На жаль, проблеми, які ми фіксуємо, системні для всіх закладів України».

Ірина Сергієнко каже, що одним із найчастіших правопорушень у закладах паліативної допомоги є тримання у них тих пацієнтів, які такої допомоги не потребують.

«Є пацієнти у паліативних відділеннях, які не потребують медичних призначень, їм необхідний тільки соціальний догляд. І тоді ми питаємо, чому ця людина знаходиться у закладі охорони здоров’я у паліативному відділенні. Така особа повинна бути у соціальному закладі, адже соціальні послуги паліативного догляду надають територіальні центри за місцем проживання або у стаціонарному інтернатному закладі», — зауважує представник Національного превентивного механізму.

На її думку, ці порушення поширені через те, що заклади паліативної допомоги створювали для того, щоби зберегти штаби районної лікарні, її приміщення. Відтак, вивіску з «терапевтичного відділення» змінили на «паліативне», але функції лікування при цьому не виконують.

Також часто лікарі не надають належну медичну допомогу, погано слідкують за станом людини. Крім того, у паліативних відділеннях, які створені на базі районних лікарень, як правило, немає мультидисциплінарної команди.

«Є також заклади, у яких відсутні ліцензія. Як правило, це приватні хоспіси, які надають паліативну допомогу, але не мають ліцензії на медичну практику», — додає Ірина Сергієнко.

Крім того, за її словами, у лікарнях подекуди відсутні умови для зберігання препаратів для знеболення. Інколи ж їх узагалі немає.

«Коли ми питаємо, що вони будуть робити без ліків, якщо до них привезуть хворого, нам кажуть, що медична сестра їх дістане. Але на практиці вона тільки наступного ранку поїде у районний центр за 40 кілометрів і ввечері приїде. Тобто мінімум добу людина буде не знеболена», — каже представник Уповноваженого з прав людини.

Під час моніторингу, за словами Ірини Сергієнко, представники превентивного механізму також вивчають умови, в яких знаходяться пацієнти. Так, у закладі не повинно бути неприємного запаху, у кімнаті мають лежати один-два пацієнта і вони повинні мати доступ до води та свіжого повітря.

«На жаль, часто біля людей навіть кружки з водою немає і їм доводиться вимагати її. А доступ до прогулянок взагалі… Ті, хто знаходяться на другому-третьому поверхах, як правило, ніколи не виходять на вулицю», — додає Ірина Сергієнко.

Нагадаємо, сьогодні у Львові презентували інформаційну кампанію #ЗнімайРожевіОкуляри, яка має пояснити пацієнтам та лікарям, що знеболення наркотичними препаратами — це право кожного.