Іспит децентралізації. Чому на Закарпатті загальмувала найуспішніша реформа уряду
Наступного року децентралізація в Україні перейде рубікон. Більше половини запланованих громад з’являться на карті. Утім, на Закарпатті одна із найуспішніших реформ стала заручницею політичних амбіцій, та гальмує вже третій рік.
– Так це політичне питання. Що ви із мене дурня робите? Я знайду фамілії усіх, хто не голосував. Виборці про це мають знати! – українська телеаудиторія повинна добре пам’ятати ці слова Геннадія Москаля. Їх він сказав невдовзі після призначення на посаду голови Закарпатської ОДА. Сказав – і показово гримнув дверима сесійної зали обласної ради.
Так представник Президента у найзахіднішій області України відреагував на голосування за перспективний план створення об’єднаних територіальних громад. Тоді на Закарпатті уряд пропонував створити 94 ОТГ. Більшість депутатів обласної ради не підтримали проект.
Ангел-охоронець реформи
– Для чого тоді було влаштовувати цей цирк? Тільки для того, щоб показати Києву: Закарпаття готується як полігон для провалу у Верховній Раді конституційної реформи з децентралізації. Однак сьогоднішнє неголосування все одно нічого не дасть, – Геннадій Москаль обіцяв, що перспективний план на Закарпатті невдовзі приймуть. Був кінець серпня 2015 року. Перспективного плану регіон не має досі.
За рік після обрання нової Закарпатської обласної ради, у листопаді 2016, презентували оновлений проект перспективного плану. Його розробили експерти місцевого Офісу реформ і Асоціації міст України. Але тепер уже обласна державна адміністрація не поспішала розглядати його та виносити на голосування обласній раді.
Восени 2016 Геннадій Москаль не бачив перешкоди реформі місцевого самоврядування у відсутності перспективного плану. Про це він сказав в інтерв’ю Соні Кошкіній: «У законі сказано: об’єднання громад – добровільне. А вже ближче до кінця йдеться, що адміністрація повинна розробити перспективний план. Я попрохав знайти в архіві план створення колгоспів у Закарпатській області. Збігається! <…> Чим політика Закарпатського обкому КПРС відрізняється від політики законодавця, який написав такий поганий закон?»
Закарпатська область за темпами децентралізації сьогодні не найгірша в Україні. За кількістю громад, їхньою площею та населенням їй поступається Кіровоградська область. Але з нового року Закарпаття точно стане аутсайдером реформи: на Кіровоградщині планують створити шість нових громад, коли у найзахіднішій області – одну.
Керівник Закарпатської ОДА підкреслює, що є поборником реформи. Щоправда, уточнює: його бачення відрізняється від бачення Кабінету Міністрів. Політик вважає, що децентралізація полягає не лише у створенні громад, дозволі збирати деякі податки та видавати документи на місцях. Вона ще й у перепідпорядкуванні служб, які розпоряджаються об’єктами області, але підзвітні Києву. Наприклад, на думку Геннадія Москаля, облдержадміністрації мають опікуватися земельними ресурсами регіонів, лісовим господарством і медициною.
Громади мають право об’єднуватися і без перспективного плану. На цьому наполягає голова Закарпатської ОДА, говорячи про прийняття нового проекту. «Облдержадміністрація діяла чітко із законодавством і внесла перспективний план на розгляд обласної ради. План не був схвалений більшістю, і з тих пір ситуація не змінилася. Вносити план на розгляд обласної ради, яка не схвалить його, немає сенсу», – пояснив Геннадій Москаль у коментарі «Дивись.іnfo».
Політичний фактор
Перспективний план, який не підтримала Закарпатська облрада у серпні 2015, передбачав створення 94 громад. Депутати, які голосували проти документа, називали його спущеним із Києва. Той документ начебто мав подрібнити громади, щоби на великих територіях владу не монополізували «споконвічні» місцеві володарі. Перспективний план, представлений у листопаді 2016 говорив про 53 громади. Геннадій Москаль назвав його схожим на план створення колгоспів, апелюючи до неспроможності пропонованих громад. До перспективного плану із 94 громадами такого запитання у голови ОДА не виникало.
Перший проект документа не підтримала облрада, що її обрали 2010 року. Другий – не виносять на розгляд облраді, обраній восени 2015. У першій більшість контролювала партія Віктора Балоги «Єдиний центр». У другій – «Блок Петра Порошенка» (хоча найбільшою фракцією цього скликання все одно є «Єдиний центр»).
«Обласної ради нема: вона повторює волю облдержадміністрації. Тому і перспективний план не приймуть», – керівник фракції «Єдиного центру» у закарпатській раді, колишній мер Мукачева Золтан Лендєл у свій спосіб погоджується із тезою Геннадія Москаля. Політик говорить, що його депутатська група не обговорювала перспективний план та створення громад у регіоні. Але він запевняє: «Єдиний центр» підтримує децентралізацію, адже на Закарпатті давно є потреба у цій реформі.
«Поки є голова ОДА, поки є голови РДА – про жодну децентралізацію не може бути мови. Москаль ніби підтримує реформу, але він не розуміє, що із чим треба об’єднувати. Скільки до нас на сесію облради приходило представників громад, яким ОДА не дає погодження на об’єднання!», – Золтан Лендєл пригадує, що обласна влада досі не дала погодження на створення ОТГ довкола Нижнього Селища. Голова фракції «Єдиного центру» пояснює це політичними причинами, натякаючи, що у Нижньому Селищі живе колишній керівник Закарпатської ОДА, соратник Віктора Балоги та політичний опонент Геннадія Москаля – Василь Губаль.
«Взагалі враження таке, що ОДА діє так, щоби не дати на жодній території повноважень представникам «Єдиного центру» або інших місцевих сил, – Золтан Ленд’єл потрактовує мотивацію очільника області. В усіх радах шести громад, що так і не дочекалися висновку від Закарпатської ОДА, лише чотири депутати від партії «Єдиний центр» та два – від «БПП» (на 340 депутатів загалом). Більше 90% депутатів, обраних на цій території – самовисуванці. Хоча їхній безпартійний статус не означає політичної незалежності.
У нинішнього представника Президента в регіоні інакше пояснення ситуації Нижньоселищенської ОТГ: «Фінансові розрахунки вказують, що це територіальне об’єднання не зможе забезпечити себе необхідними коштами. Освітня й медична субвенції, яку мають виділити громаді в разі її створення, покриватиме тільки зарплату педагогічних та медичних працівників. Решта витрат – комунальні послуги, зарплата техпрацівників, поточні ремонти, утримання шкільних автобусів та автомобілів швидкої допомоги тощо – залишаються незабезпеченими. Тільки на цей рік нестача коштів у разі створення громади складе п’ять мільйонів гривень, а на наступний рік ця сума перевищить десять мільйонів гривень».
Хоча Геннадій Москаль часом називає іншу причину, чому він відмовляє Нижньоселищанській ОТГ: «Об’єднання громад – добровільна справа, а не політичні проекти того, хто втратив владу».
Доля громади довкола Нижнього Селища спіткала потенційні Залужанську та Холмківську ОТГ. Перша чекає на погодження ОДА три місяці, друга – більше півроку. До цих громад в ОДА також є претензії щодо фінансової спроможності. На думку Геннадія Москаля, це привід для держави переглянути перспективний план і формувати лише недотаційні громади (або ті, що потребують невеликої дотації).
Перспективи без плану
Відсутність перспективного плану не заблокувала реформу місцевого самоврядування на Закарпатті. В області вже існують п’ять громад – Іршавська, Тячівська та Перечинська міські, Вільховецька та Полянська сільські. 29 жовтня свої вибори провели у Баранинській ОТГ, що почне працювати з першого січня. Ці громади змогли запевнити Закарпатську ОДА у своїй спроможності та об’єднатися поза перспективним планом. Хоча у Полянської ОТГ це вийшло не з першої спроби: представники її сіл декілька разів їздили до Геннадія Москаля, погрожуючи протестами.
Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» говорить, що держава виділяє інфраструктурну субвенцію новоствореним об’єднанням. Бюджетний кодекс України передбачає: закладати гроші до державного бюджету на допомогу громадам можна лише на основі перспективного плану. Усі п’ять ОТГ Закарпатської області перейшли на прямі міжбюджетні відносини із державою та отримали необхідні субвенції. Кабінет Міністрів і Верховна Рада фактично порушили бюджетний кодекс, додавши нові об’єднання регіону до державного бюджету.
«Коли закарпатські громади переводили на прямі міжбюджетні відносини, це було політичне рішення, щоби реформа тривала. Порушувати закон не можна – так не триватиме вічно. Фінансово новостворені громади не постраждали. Але як постраждала область: скільки грошей вже могли отримати ті, хто об’єднався б за перспективним планом?» – директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак нагадує, що перспективний план – це дороговказ для громад.
Керівник Центру розвитку місцевого самоврядування у Закарпатській області Іван Дем’янчук говорить, що відсутність перспективного плану знижує ініціативу громад. Якби цей документ було прийнято, обласна влада продемонструвала б своє бачення реформи, визначила і закріпила би спроможні громади. На думку експерта, це додавало б впевненості громадам: «Наш Центр вже працює за проектом перспективного плану: проводимо зустрічі із сільськими радами, роз’яснюємо, чому варто об’єднуватися. Наявність перспективного плану впливала би на ті громади, що ще стоять на роздоріжжі. Вони тоді бачили б, що їх підтримує обласна влада – вона ж, фактично, все блокує».
Потрібно переходити до «децентралізації згори» – коли держава просто затвердить новий адміністративний устрій, створивши спроможні громади своїм рішенням. Золтан Лендєл вважає, що це рішення може дати нове дихання реформі місцевого самоврядування. Це могло б припинити суперечки на найнижчому рівні, а фактична децентралізація у повноваженнях і фінансах все одно відбудеться. Така думка достатньо популярна серед місцевих політиків. Але вона спрямовує всю відповідальність за реформу та її наслідки на державу.
«Є процес дозрівання. У таких регіонах, як Закарпаття, де інсинуацій більше, ніж зазвичай, будь-яке силове вирішення [проблем децентралізації – авт.] матиме такий же ефект, як з угорцями мало мовне питання. Люди повинні дозріти. Силові речі матимуть місце. Але вони повинні бути найменш болючими», – Юрій Ганущак переконаний, що справжня децентралізація відбудеться лише за участі усіх рівнів влади.
Іван Дем’янчук вважає, що головним фактором просування реформи місцевого самоврядування на Закарпатті сьогодні є лідерство. Мовляв, у селах, селищах і містечках є дійсно зацікавлені у розвитку своїх територій люди. І вони не зупиняються перед протидією обласної влади. Також керівник Центру розвитку місцевого самоврядування говорить, що його команда спільно з експертами ОДА подала до Кабінету Міністрів перелік спроможних центрів Закарпатської області. Це компромісне рішення, яке може бути тимчасовою альтернативою перспективному плану.
«Виникають запитання за спроможністю майбутніх громад: на 75% область дотаційна. Але ми маємо приклад Вільховецької ОТГ: до об’єднання вона була дотаційною на 60%, а зараз – на 40%», – на думку Івана Дем’янчука, це зайвий раз доводить, що обрана влада переживає за свою територію. Для Геннадія Москаля цей приклад непоказовий, оскільки громада все одно вимагає великих дотацій.
Юрій Ганущак зазначає, що у цьому суть держави – підтримувати ті території, які апріорі є збитковими. За словами експерта, головним викликом для децентралізації на Закарпатті сьогодні є не потенційні великі дотації. Цей регіон, говорить Юрій Ганущак, є одним із найперспективніших у сьогоднішній Україні. Головним викликом реформі місцевого самоврядування – у вигляді, якою розробив її уряд – у найзахіднішій області України є представник Президента Геннадій Москаль.
У передостанній тиждень жовтня у Києві під головуванням Петра Порошенка та Володимир Гройсмана відбулося засідання Ради регіонального розвитку. Лідери держави називали децентралізацію однією із найголовніших та найуспішніших реформ України. На Закарпатті інакше розуміння пріоритетів та успіху. Державна влада поки визнає право регіону на таке трактування.
Михайло ДРАПАК