Шукаємо цапа-відбувайла, а не вирішуємо проблему перинатальної смертності

2653661-e1501508281674
Фото: ЧЕline

Колонка українського нейрохірурга Андрія Мизака щодо справи лікаря Данкова та її наслідків.

Андрій Мизак

Цей вирок суду є небезпечним для усіх. Коли ми чуємо, що лікарю присудили рік ув’язнення, то, природньо,  хочемо зрозуміти, чому саме цьому лікарю дістався цей вирок. Дуже позитивно про нього відгукуються як колеги (що досить незвично для корпоративної львівської культури), так і тисячі пацієнтів.  Ситуація набуває незрозумілого і нездорового сенсу, це нечуваний прецедент, що суд відправляє лікаря до в’язниці. Проте, випадки перинатальноі смертності часто-густо відбуваються в Україні і зокрема у Львові.

Я не спеціаліст з медичної юриспруденції, але вважаю, що висновки має надавати незалежна і фахова медична комісія, ми маємо знати, хто ці люди, їхні імена і кваліфікацію. Чи є у нас комісії незалежні? Ні, в даних умовах у нас їх немає і бути не може.

Але тепер переходимо до головного, до того, з чим маємо справу. Зараз триває пошук того, кого би звинуватити. Як ми вже казали, випадки перинатальної смерті відбуваються досить часто. Це означає, що є певні, більш глибинні першопричини. Більше того, скажу дуже сумну річ: вони й далі будуть відбуватися, і те, що зараз роблять із доктором Данковим, тільки сприятиме тому, що такі випадки будуть траплятись, якщо не частіше.

[dyvys_blockqoute text="Випадки перинатальної смерті відбуваються досить часто. Це означає, що є певні, більш глибинні першопричини" author=""]

Я поясню. Якщо якісь випадки  стаються з певною частотою, то це привід  аналізувати іх відкрито і прискіпливо. Має бути впроваджена культура аналізу помилок, а у нас існує так звана культура пошуку винного, англійською це звучить як blame-culture (від англ. Blamе – засуджувати, винити, - ред.), а її треба змінювати на learning-culture (від англ. Learn – вчитися, навчатись, - ред.). Більше того, в тому, що на роль винного обрали одного з найкращих гінекологів Львова, судячи із відгуків колег та пацієнтів, є гіркий сарказм.

Коли у суспільстві панує атмосфера пошуку винного за будь-який невдалий випадок, це веде до  приховування реальних проблем і причин невдалих результатів, до тотальної брехні і повної герметизації  медичного процесу і, як наслідок, до відсутності будь-якого прогресу. Таким чином, засудження доктора Данкова виглядає так, що натовпу просто кидають жертву. А якщо це був би не натовп, а цивілізоване суспільство, піднімалися би питання пошуку причин трагедії, як це роблять в авіації, якщо літак розбивається; давайте ми неупереджено всі розкажемо, які у нас бувають негаразди, помилки і проаналізуємо, що до цього приводить, та запровадимо певні зміни у роботі, аби такого більше не ставалось.

[dyvys_blockqoute text="В тому, що на роль винного обрали одного з найкращих гінекологів Львова, судячи із відгуків колег та пацієнтів, є гіркий сарказм" author=""]

Щоби перейти з культури пошуку винуватого до культури аналізу помилок, необхідні декілька речей.

Читайте також: Як 11-річна дівчинка за день виросла на 8 сантиметрів (фото)

По-перше, медичне суспільство мусить мати бажання і сміливість виносити  хоча би на внутрішній розгляд свої невдачі і помилки. По-друге, старші лікарі мають вчити молодших на своїх помилках. По-третє, треба, щоб до аналізу помилок заохочували , бо у нас за помилки карають, тому люди починають брехати і ці помилки приховувати. Має бути система певної подяки тим, які кажуть «люди, у нас тут нехороші речі відбуваються, давайте це аналізувати й виправляти». По-четверте, має бути командний підхід в роботі, бо, як казав нейрохірург Генрі Марш, колеги, що знаходяться поряд, найкраще зауважують твої помилки ніж ти сам.

Читайте також: Цей вирок суду є небезпечним для суспільства: що думають лікарі про справу акушера Данкова

Людині властиво помилятися, хочете ви цього, чи ні, дозволяєте ви лікарям право на помилку, чи ні, лікарі все одно будуть помилятися, як помиляються пілоти, водії та всі інші. Особливо вірогідність помилки виростає тоді, коли рішення треба прийняти миттєво, тобто в ургентних ситуаціях. І в таких ситуаціях мінімізувати можливість помилки може тільки командна робота.

Вирок Данкову, на жаль, призведе до того, що  біди,  подібній тій, що сталася, траплятимуться і далі. Суспільство просто не розуміє, що робить. Що сказати батькам? Абсолютно можна зрозуміти їх горе, але  вони мають знати, що помилки роблять не тільки погані люди. Хороші люди теж припускаються помилок. І треба шукати вихід, яким чином у майбутньому мінімізувати вірогідність таких трагедій. Мені не подобається бути провидцем, але ви побачите невдовзі, що такі самі випадки будуть ставатися в інших лікарнях, нічого не зміниться, статистика дитячої смертності абсолютно не зменшиться, натомість, як не парадоксально, вона збільшиться, тому що в акушерів-гінекологів будуть просто труситися руки, вони почнуть відмовляти пацієнтам.

Читайте також: Від чого, у якому віці та де найбільше в Україні помирає дітей (інфографіка)

Мова йде про те, що ми намагаємося знайти цапа-відбувайла, і зовсім не намагаємося вирішити проблему перинатальної смертності.

Нейрохірург Андрій МИЗАК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: