Від чого українців відволікали затриманням Саакашвілі на даху. Політичний огляд тижня

Прозріння опозиціонерів

Коли я готувався до написання цьоготижневого огляду, то був переконаний на 100%, що його основною темою стане спроба ГПУ і СБУ затримати особу без громадянства Саакашвілі за звинуваченнями у сприяння учасникам злочинних угрупувань.

Однак в четвер на одному із загальнонаціональних телеканалів сталася подія, яка, як на мене, затьмарила навіть біганину Міхо київськими дахами. У цей день щойно звільнений Верховною Радою голова Комітету запобігання корупції і мегаактивний член «Самопомочі» Єгор Соболєв заявив, що він вважає Міхомайдан і його учасників (включно з самим Саакашвілі) технологією для відволікання уваги та підбурення недовіри громадян до усього протестного руху.

Бінго! Те, про що ми вже майже рік пишемо, врешті дійшло до наших славних опозиціонерів! Цього може б зараз і не трапилось, але влада була змушена так недолуго діяти по відношення до Саакашвілі, оскільки їй терміново потрібно було погасити інформаційну хвилю про війну ГПУ та СБУ проти НАБУ та САП. І лише спробою затримання настільки одіозної особи можна це все було зробити.

Саме так маразматично і мала виглядати вся ця ситуація з арештом Саакашвілі – з біганням по дахах, з героїчним визволенням цього бігуна, з оголошенням його у розшук, хоча всі цього втікача бачать під Верховною Радою та на всіх телеканалах країни.

Читайте також: Невдалий арешт Саакашвілі: хто від цього виграє і що далі

І чим більш маразматично це все відбувається, тим менше говорять про агентів ФБР в НАБУ; про недолугі заяви Луценка; що агенти НАБУ, які працюють під прикриттям, повинні були обиратись на відкритому конкурсі; про спроби нардепів підпорядкувати всі новостворені антикорупційні і правоохоронні органи собі; про негативну реакцію міжнародних донорів на такі дії української влади; і навіть про звільнення уже згадуваного Соболєва.

Я не знаю, чи дійсно Саакашвілі брав гроші в Курченка, чи ні. Та й це не важливо. Головне, що така інформація запущена в суспільство і вона чорною плямою лягла не лише на найвідомішого чоловіка без громадянства в Україні, але на усіх, з ким він контактував і хто його підтримував: Тимошенко, Садовий і його посіпаки Сємєнчєнко і Соболєв, Наливайченко, Добродомов, молоді і уже безперспективні єврооптимісти Лєщєнко, Найєм і Заліщук, та багато інших менш відомих «політиків».

Окрім цього всього, потрібно наголосити на ще одній речі, про яку я уже колись писав, і яка буде однією з головних в передвиборчій програмі Порошенка. Українське суспільство увесь наступний рік буде триматись в постійній напрузі. Оскільки АТО і війна на сході уже стали звичними і нікого більше не лякають, то суспільство будуть залякувати іншими способами і методами. Починалось все із щомісячних заяв про широкомасштабний наступ Росії на України, далі нам придумали славнозвісний «Шатун», який закінчився пшиком, тепер нам під шумок запустили чергову страшилку про «Рускую зіму» і так буде до того моменту, поки Порошенко вдруге не стане Президентом. Така його тактика і, як бачимо, він її успішно притримується.

Порошенківські обіцянки

На тлі усіх цих скандалів дещо непомітною залишилась активізація Президента Порошенка в його публічній складовій передвиборчої кампанії. Цього тижня відбувалась маса офіційних заходів, під час яких Глава держави роздавав все нові і нові обіцянки, які мають позитивно вплинути на його рейтинги.

Почалось все із публічного оголошення про проведення у найближчому майбутньому всенародного референдуму про вступ України до НАТО та Європейського співтовариства. Поспіх у підготовці до проведення таких загальнонаціональних опитувань у команді Президента можна пояснити лише тим, що реінтеграція окупованої частини Донбасу не за горами. А вона кардинально може вплинути на результати такого референдуму, тому провести його потрібно саме зараз, коли противників європейської та євроатлантичної інтеграції в Україні значно менше.

Читайте також: Для кого прийнятий бюджет 2018? Головні цифри, за якими житиме країна

І нікого не цікавить те, що нас не чекають ані в Північно-атлантичному альянсі, ані в об’єднаній Європі. Після цього Порошенко пообіцяв уже найближчим часом розпочати створення чергового правоохоронного органу – Національного бюро фінансової безпеки. І це в умовах активного і відкритого протистояння Генпрокуратури з СБУ проти НАБУ і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яке цього тижня сягнуло апогею.

Не забуваємо до цього всього додати ще недореформовану поліцію Авакова, недостворене Державне бюро розслідувань, недоліквідовану податкову чи то поліцію, чи то міліцію, і взагалі ще не рухану військову прокуратуру Матіоса. Багато хто вважає, що у нас розбудовується поліцейська держава, а мені видається, що влада створює правоохоронну систему боротьби всіх проти всіх, у якій неможливо буде знайти крайнього чи відповідального.

Далі було ще більше. Порошенко пообіцяв завершити судову реформу, відмінити з 2019 року податок на прибуток і замінити його податком на виведений капітал, та збільшити мінімальну заробітну плату в наступному році до 4100 гривень (щоправда за підсумками 6 або 9 місяців 2018 року).

Читайте також: Підвищення мінімальної заробітної плати не несе жодного економічного навантаження, – економіст

Усі ці кроки у купі з медичною, освітньою та пенсійною реформами повинні забезпечити стабільне зростання його популярності аж до березня 2019 року, коли і відбудуться чергові вибори Президента України.

Відставка Шидло

Уже традиційно політичний огляд тижня мусить містити інформацію від нашого західного сусіда, який ще донедавна був нашим головним адвокатом на євроарені, а за останні 2 роки перетворився на імперію, яка хоче нам диктувати нашу внутрішню політику. Звичайно, що мова йде про Польщу і її дещо збочений і схиблений імперськими амбіціями уряд Беати Шидло.

Але цього тижня ставлениця ПіСу потішила не лише Україну, але й Європейський Союз, подавши заяву про відставку. Два роки її керування урядом Польщі призвели до того, що поляки не лише максимально загострили відносини із нашою державою, але й поставили під сумнів доцільність їхнього перебування у складі Євроспільноти.

Читайте також: Прощаю і прощення прошу: глава УГКЦ розповів, як порятувати українсько-польські стосунки

На її місце правляча партія уже запропонувала нинішнього міністра фінансів Матеуша Моравєцкєго, який тепер буде вимушений розгрібати все, що встигла за ці два роки наробити Шидло. Однак рішення за парламентом.

Дно львівської політики

Сягнула свого дна і політика на Львівщині. А саме внутрішня політика ЛОДА. Цьому неабияк посприяла тимчасова виконувачка обов’язків директора департаменту внутрішньої та інформаційної політики славнозвісна голодувальниця Ольга Березюк. Ну, як тимчасова? Вона вже більше року тимчасово керує цим департаментом. Ця тимчасовість обумовлена тим, що Синютка дуже хоче її бачити повноцінним директором департаменту, але не може цього зробити, бо Березюк не відповідає офіційним вимогам до претендентів – не має дворічного стажу перебування на керівних посадах.

А когось іншого Синютка призначати не хоче. Так не хоче, що вже більше року не оголошує навіть конкурс на цю посаду. І всім байдуже, що згідно з новим законом про держслужбу, посада, на яку протягом року не оголошувався конкурс, повинна бути автоматично ліквідована. Але ж це Синютка. Йому на закон плювати, він це неодноразово демонстрував. Повернімось до суті дна.

На День Збройних Сил до Львова завітав Порошенко, щоб подарувати нашій армії військову техніку, яку нам подарували США. Звичайно, що Президента супроводжували усі найвищі посадовці Львова і Львівщини. Невпевнений, що Ольгу Березюк можна віднести до цієї касти, але вона себе спробувала туди зарахувати, опублікувавши цей пост.

Незрозуміло, яким чином до Березюк потрапила така інформація, чи сам Порошенко їй про це сказав, чи Садовий пожалівся, сплутавши її зі своїм психіатром Березюком. Але зрозуміло лише одне, внутрішня політика Львівської ОДА точно не такими речима має займатись. А якщо Ольга Березюк не знає, що це за речі, то нехай відкриє положення про свій структурний підрозділ і спробує його хоча б раз прочитати.

Дмитро ПОСИПАНКО,

політичний оглядач, спеціаліст, який займається комунікаціями, доступом до публічної інформації та демократією участі. Ведучий суспільно-політичної програми «Фракція» та перших телевізійних громадських обговорень «Право на вибір» на телеканалі «Перший Західний». Освіта: вища, магістр державного управління, випускник Національної школи публічної адміністрації у Варшаві. Хобі: політика, журналістика, піар і кінематографія про ці речі.

Усі матеріали автора читайте тут

Ілюстрація: Ігор ДАНИЛИХА