Виходить друком перший комікс про Сихів «Троє проти зла»

Один з творців коміксу Ярослав Fudjack в розмові для ІА ZIK розповів, чому долю людства потрібно вирішувати саме на Сихові, як українська демонологія дасть фору будь-яким лиходіям Заходу та де шукати ідеї для крутих сюжетів.

Наприклад, в коміксах Спайдермен літає собі в Нью-Йорку. Усюди на картинках бачимо знайомі вулички, місця, де місцеві ходять день за днем. Для них це вже досить звично – а ми сприймаємо все як щось чарівне з-за кордону.

Але повірте – ці особливі місця є й у нас. Ми покажемо, що тут теж бувають епічні битви, де вирішується доля всього людства. А кожна річ, яку ти зустрічаєш у звичному житті, є гармонійним інгредієнтом хорошої історії. Таке буває не тільки за кордоном. Але й у нас – на Сихові.

Якщо коротенько – у нашому «Троє проти Зла» хорошого хлопця Ромка викрадають злі демони. І стається це прямо на Сихові. Хлопці ж не гальмують – і зразу кидаються в паралельний світ на пошуки друга. Чекає їх там мало чого хорошого. І багато чого дуже поганого.

У першій частині Сихів буде лише на початку. Але особливу роль відіграватиме протягом всієї трилогії. І, можливо, десь-колись хлопці й повернуться до своїх рідних просторів.

У коміксі ми збирали чисто українські атрибути. Тому усі недобрі демони – це суміш української демонології та наших власних бачень. Дуже хотіли в цьому пошуку створити щось нове, свіже – унікальне українське.

І знаєте, вони насправді не такі кумедні, як могли здаватися в українських казочках. З песиголовцем я б точно не жартував. А верлиоко й узагалі дуже страшний.

Ну й не можна обійтися без артефактів, які вже стали класичними у наших реаліях: кульочки BOSS, червона нитка, подорожники, маршрутки тощо.

«Троє проти Зла» – не настільки новий комікс. Перша його версія на 50 сторінок гуляла Інтернетом ще в 2012 році. Але якогось логічного продовження не отримала. І загула.

Вже в 2016 році, в такий типовий зимовий вечір якось зрозумів – треба зробити щось нове в житті. З усього штурму думок ідея оновити «Трьох проти Зла» виявилась реально цікавою. Ще й в той момент знайшлися із художником Тарасом Ярмусем. Я займався сценарієм і загальним дизайном, а він допомагав з малювання. І пішло-поїхало.

Цікаво – першу версію «Троє проти Зла» теж трохи читали. У червні завітав на львівський ANICON (фестиваль косплеїв, – Ред.), де про наш комікс згадала одна людина. Це було приємно. Після цього нас вже ніщо не могло зупинити.

Робити комікс – нескладно. Справжня проблема тут – звести увесь хаос докупи, щоб склався хороший сюжет. Важливо, щоб його зрозумів не тільки я, але й усі читачі. Адже персонажів в коміксі в рази більше, ніж троє. Спочатку планувалась одна частина на 100 сторінок, але все розрослось на плани про три частини.

Чисто технічно завдання не настільки складне – малюєш ескізи, скануєш і бавишся з кольорами. На усі 140 сторінок коміксу у нас (Ярослава і Тараса, – Ред.) пішов рік часу.

Деколи тебе це справді втомлює. Але мусиш здолати себе – і йдеш працюєш. Або ж слухаєш музику – і надихаєшся. Головне все робити методично – крок за кроком.

Ми живемо в часи інформаційної війни. Українській мові потрібні модні речі. Медіа і літературна творчість завжди брала участь в розповсюджені культури і ідей інших країн.

Ми знаємо про Америку з «Simpsons», про японські школи з аніме і манги, про аргентинські пристрасті з «Дикого Ангела».