Де закінчується здорове почуття провини — і починається токсичний сором, що роками отруює життя? Чому «я поганий» і «я вчинив погано» — це дві різні історії з протилежними наслідками? І як не переплутати совість, яка веде до змін, зі звинуваченням, яке лише вганяє людину на дно?