Коли пекти паску і чому з церкви треба вертатися швидше за інших: Великодні традиції українців

Етнолог та кандидат історичних наук Юрій Пуківський розповів, які традиції святкування Великодня мали українці у давнину, і які з них збереглися дотепер.

Зв`язок з юдейською Пасхою

Дуже багато елементів, традицій, які ми маємо сьогодні на Великдень, корелюють з Пасхою юдейською. Як написано у Старому Завіті, євреї перебували 400 років у єгипетській неволі. Потім Бог послав їм Мойсея, який мав вивести їх з рабства. На єгиптян послали 10 кар, і жодна не діяла, окрім останньої, яка і спонукала фараона відпустити юдеїв. Ангел смерті прийшов до кожної домівки і умертвив всіх первістків, залишивши у живих євреїв. Після цього фараон дозволив євреям вийти з Єгипту і на честь цієї події встановили свято Песах. Його відзначали у суботу, 14 числа весняного місяця нісама. Воскресіння Ісуса Христа відбулося наступного дня – у неділю.

Власне, дата відзначення Великодня співвідноситься з єврейською Пасхою. Це свято рухоме, що також зумовило невпорядкованість багатьох обрядів, звичаїв, які проводять до Великодня чи після. Дата святкування Великодня найчастіше припадає на квітень. Лише у 325 році було встановлено правило, за яким Великдень треба святкувати у першу неділю після першого весняного повного місяця, який наступає після весняного рівнодення.

Православна і католицька Пасхи рідко співпадають. Найчастіше на один тиждень католицька Пасха відбувається раніше, буває, що на 4-5 тижнів раніше, але ніколи не на 2-3. Є різні методи визначення дати Великодня, але згідно з Олександрійською пасхалією, яка є у православній традиції, свято не може співпадати з юдейською Пасхою. А у католицькій - може.

Буває так, що Пасха співпадає з Благовіщенням. У такому випадку вона називається Кіріопасха (Господня Пасха). У народній традиції це трактується як негативне явище. До прикладу, минулого століття Великдень і Благовіщення співпадали двічі - у 1912 і 1991 році. У 1991 розпався Радянський союз, що стало подією світового масштабу, а от найближчою значущою поганою подією, близькою до 1912 року, можна вважати початок Першої Світової війни.

Освячення вербних гілочок

Однією з основних традицій цього періоду для українців є освячення верби на Вербну неділю. Вербу використовують замість пальмових гілок, якими вітали Ісуса Христа при вході в Єрусалим. Але крім християнського тлумачення, існує й обрядове пояснення цих атрибутів. Їх зберігають у цілях народної медицини, використовують як оберіг від грому, у карпатських селах кладуть у домовину небіжчику, носять на цвинтар. Крім того, жінки у випадках безпліддя їдять бруньку.

У цьому обряді дуже помітна регіональна специфіка. У деяких місцевостях прийнято освячувати короткі гілочки, у деяких – довгі, подекуди галузки виготовляють самі, подекуди це робить місцевий церковний брат або діти. Крім того, у деяких заведено освячувати гілочки без бруньок, у нас поширене освячення вербових гілок з котиками, а на Подніпров`ї, Черкащині, Київщині більш поширене освячення галузок з листям.

Страсна свічка і Чистий четвер

Страсний тиждень проходить під знаком підготовки до відзначення цього свята. У цей час відбувалося прибирання осель. Найбільше народних ритуалів пов`язано з Чистим четвергом або ж Живним, як його ще називають. На Галичині традиція мало збережена, але на більшості території України побутував звичай страсної свічки. Треба було запаленою принести її додому, аби потім використовувати для полегшення передсмертної агонії або при покійнику, використовували її і для зняття уроків та ін. Ще один звичай зі страсною свічкою – випалювати хрестик на одвірках. Це мало захищати від злих духів домівку.

Також назва Чистий четвер пов`язана з тим, що цього дня усі намагалися обов`язково купатися або вмиватися. Це слід робити вранці, до сходу сонця, адже є повір`я, що цього дня ворон вбиває своїх пташенят і після цього вода втрачає свої цілющі властивості. Вмивалися і купилися ранком, аби бути здоровими.

Також на Гуцульщині, Верховинщині і досі побутує звичай гріти діда – це коли хлопчики ходять по домівках і промовляють під вікнами: «Гріємо діда, хочемо хліба» тощо. Їм за це давали спеціальне печиво – кукуци. Це звичай, який має в основі поминання померлих предків, оскільки за традицією, покійні на період Великодня повертаються з потойбічного світу у наш і перебувають разом з нами. Це один з елементів їх зустрічі.

Читайте також: Провідна неділя: чи нести їжу на цвинтар, чим погані пластикові квіти та як курсуватиме транспорт

А на Поліссі донедавна побутував звичай тайної вечері, який дещо нагадує вечерю, яка відбувалася цього дня в Ісуса Христа з його учнями. Вся родина мала бути за столом, готували спеціальні страви і залишали їх на ніч на столі.

Так само у четвер прийнято випікати паски, оскільки існує повір`я, що робити це у п`ятницю - гріх і паска не вдасться. Цей процес означений низкою різноманітних обрядових дій, ритуалів. Найперше – промовляння спеціальних словесних формул, щоби паска виросла доброю, адже раніше було прийнято пекти великі паски, а не такі, як зараз. Ще у 30-х роках люди виносили паски на освячення не у кошиках, а у спеціальних скатертинах, бо у кошик вони не вміщалися. Так от, однією зі словесних формул, яку використовували на Волині, коли саджали паску у піч, була: «Іди, Сатано, з хати, бо буду паску саджати». Також її хрестили, могли казати «Христос Воскрес».

Коли випікали паску, не дозволялося сідати. Дуже багато обрядів було спрямовано на те, щоби паска не тріснула, не була деформована, бо вірили, що це віщує якісь негаразди на рік, або ж навіть смерть когось з членів родини. У цей час господиня лишалася у хаті сама, нікого не впускала.

До речі, вимога до того, щоби паска була високою, пишною, встановлена на противагу юдейському звичаю. Основним атрибутом єврейського Песаху є маца з прісного тіста. За легендою, вона така, бо юдеї вийшли з Єгипту так швидко, що тісто навіть не встигло вкиснути.

Крашанки на столі імператора

Неодмінним атрибутом свята є великодні яйця. Вони походять ще з 11 століття. Символіка і семантика, традиція використання яєць є давнішими, адже встановлювалися ще у дохристиянський період. Однак якщо говорити про більш сучасну версію, то існує думка, що коли воскрес Ісус Христос і Марія Магдалина прийшла про це сповістити самого імператора, перед ним на столі лежали варені яйця. Він відповів, що повірить у воскресіння, тільки коли яйця почервоніють. Так і сталося.

Однак семантика цього великоднього атрибуту є давнішою. Яйце – це символ зародження життя, тому воно і йде в одному ряді зі святом рівнодення, пробудженням природи, воскресінням землі.

Ніж та сіль у великодньому наборі

Великодній набір мав обов`язково містити паску і крашанки з писанками. Однак в залежності від місцевості до нього також додавали молочні продукти, м`ясо тощо. Також найпоширенішим продуктом, який кладуть до кошика, є сіль. Нею обсипають домівки, частинку завжди намагалися брати з собою, ідучи у важливу дорогу. З цією ж метою освячували мак. Ним обсипали ворота, щоби відьма не проступила, вороги не підходили до домівки. Подібними властивостями наділяли і часник.

Читайте також: Паска правдивого львівця by Марта Госовська

Освячення ножа в деяких місцевостях є табуйованою традицією, але в інших – це неодмінна річ. Ніж святили, щоби різати ним освячену паску. Хоча його також використовували і для народного лікування. У народній демонології є низка прикладів, коли великодній освячений ніж допомагає, якщо приходять мерці і турбують живих родичів.

Також побутувало освячення колодки від дверей, ключів, щоби злодії не обікрали хату. Гроші також святили, щоби бути багатими протягом року. Попри столітню боротьбу, такі елементи лишаються дуже живучими.

Відьми і диявол у церкві

З церковною службою також пов`язана низка заборон. Наприклад, суворо забороняється традицією лягати спати у цю ніч. Недотримання цього ритуалу загрожує різними покараннями, насамперед тим, що людина протягом року буде кволою, будуть втрати у господарстві.

Також забороняється гасити світло, у деяких регіонах навіть не закривають ворота, вірячи у те, що можуть прийти воскреслий Ісус або померлі родичі.

Побутує уявлення, що у цей час можна побачити у церкві відьму. Це не тільки український феномен, такі думки є і у поляків, і у словенців. Вірили, що їх може бачити лише священик, або ж у те, що щоби побачити, потрібно взяти часник під язик і стояти у певному місці. Вірили також і у те, що відьмами є ті жінки, які не хочуть виходити з церкви під час процесійного обходу. Вірили, що у них на голові відро з молоком, оскільки традиційно найбільшою шкодою відьми було те, що вона забирала молоко у корови.

Є також легенда про те, що диявол, який сидить на ланцюгу протягом року, гризе його і зменшує, до страсної п`ятниці майже звільняється, але коли священик вперше промовляє «Христос Воскрес», ланцюг відновлюється.

Аварії і ритуальний шум

Після завершення Великодньої служби поширеним був звичай якомога швидше вертатися додому. Той, хто першим вернеться з освяченим, ніби то матиме добробут у господарстві, першим завершить весняні польові роботи тощо. Дівчата могли поспішати, щоби якомога швидше вийти заміж. Повернення інколи перетворювалося на змагання, а оскільки великодні продукти могли везти кіньми, часом ці змагання закінчувалися мікро-аваріями.

Ще один звичай – це створення ритуального шуму за допомогою самопалів, стрілів, аби відлякувати нечисту силу. Подібним є звичай калатання у дзвони, коли кожен міг задзвонити у дзвін. Вважалося, що той, хто зробить це першим, матиме щастя.

Великодній сніданок і гаївки

Зі свяченого яйця розпочинається великодній сніданок. Його ділили на всіх членів родини. Зберігалася сувора регламентація стосовно порядку споживання страв. У ці дні заборонялося вечеряти. Продукти лишали на столі, але свяченого після заходу сонця не їли. Рештки їжі згодом спалювали, закопували на подвір`ї, городі, полі.

Читайте також: Де на Львівщині відбудеться традиційне святкування українського Великодня (фото)

Після великоднього сніданку треба було піти подивитися на жито, аби бути здоровим, або піти до річки й вмитися, щоби мати добрий зір.

На Великдень сім`я мала бути разом і на перший день не ходили у гості. Утім вже з наступного дня відвідували своїх хресних батьків, носили їм паску, крашанки, ходили до баби-повитухи, яка приймала пологи, віддячували їй подарунками тощо.

Невід`ємним аспектом святкування є і низка великодніх ігор, як, наприклад, гаївки. Вони відрізняються від інших жанрів народної поезії, поєднанням особливих співів і рухів.

Ганна БЕЛОВОЛЬЧЕНКО