Свята політика: пошук власної церкви чи передвиборча кампанія? Політичний підсумок тижня

1524059800-1490
Порошенко прийняв звернення для передачі Вселенському патріарху Варфоломію І \ president.gov.ua

Чому політики вирішили взятися за церкву й чи змінить це українську історію, чим відзначилася річниця уряду, та як Сирія вплине на російсько-українську війну, розбирався політолог Микола Давидюк.

Свята політика

Питання релігії в Україні стоїть дуже гостро. Аналізуючи те, що роблять політики Опоблоку та їм подібні, стає зрозумілим, що Росія буде використовувати свій останній політичний бастіон в Україні. Мова йде про релігію. Вони інвестували у це дуже багато, плюс, тут зберігаються залишки впливу, який був ще за радянських часів. Ці масові акції використовувалися проти України, аби досягнути певного свого політико-релігійного результату.

Найголовнішим завданням був вплив на суспільні маси. І на цих виборах вони збиралися конвертувати це в голоси й завести своїх людей до Верховної Ради, підтримати кандидата в президенти й організувати можливі дестабілізаційні ситуації. Колотнеча навколо Десятинної церкви (мова йде про захоплення об’єкта української культурної спадщини церквою Московського патріархату) уже говорила про передумови певних проблем.

[dyvys_blockqoute text="Навіть для багатьох європейських країн Україна є прикладом того, як в одній країні можуть уживатися і представники однієї релігії та різних конфесій, представники інших релігій та нових релігійних течій" author=""]

Найголовніше, що треба визначити, це те, що Україна – мультирелігійна держава, мирна, лояльна. Для багатьох навіть європейських країн, де збереглася популярність релігії, Україна є прикладом того, як в одній країні можуть уживатися і представники однієї релігії та різних конфесій, й представники інших релігій та нових релігійних течій. Тут ніколи не було великих проблем. Але Росія почала все більше втягувати релігію в політику. І на це потрібна була реакції, але її дуже довго не було.

Те, що зараз почав озвучувати Петро Порошенко, було методично розроблено ще за часів президентства Віктора Ющенка, це мало бути зроблене набагато раніше. Зараз Порошенко намагається це використати, але найбільше питання таких кроків: це дійсно захист фундаментальних інституцій Держави і відвоювання нашої української церкви, чи початок виборчої кампанії та спроба мобілізувати релігійний електорат центру на заходу України. До другого варіанту можна віднести і сьогоднішній приїзд до Львова, і часті візити на Західну Україну. Це говорить про те, що одна з електоральних ставок буде зроблена саме на західноукраїнський регіон. І це його зараз хвилює, тож на таких засадах він будуватиме виборчу кампанію.

[dyvys_blockqoute text="Одна з електоральних ставок буде зроблена саме на західноукраїнський регіон" author=""]

Треба зрозуміти один важливий момент: якщо Порошенко дійсно зможе зробити обіцяне, це справді додасть йому електоральних балів.

Гра дуже небезпечна, вибухова і йде на межі фолу. Потрібно себе почувати дуже впевнено для того, аби таке починати. Таку гру йому треба було  починати ще як тільки він прийшов до влади, на піку свого рейтингу, на хвилі російської агресії в України. Але, з другого боку, тоді були інші виклики, треба було зберігати цілісність держави.

Читайте також: Петро Порошенко відкриє у Львові перинатальний центр

Зараз у нього рейтинги дещо слабкі, аби робити такі кроки. Та, повторюся, якщо він реалізує задеклароване, багато хто йому пробачить корупцію. Багато хто пробачить йому «Рошен» та Ліпецьк, або, як мінімум, забуде й не говоритиме про це. Поки що не зрозуміло, чи вистачить цього Порошенку для перемоги на президентських виборах. Чому незрозуміло, бо соціологи можуть залізти в голову виборцю, але не можуть залізти виборцю в душу. Відкритим залишається питання, як цей процес зіграє в результаті. Сильний вплив церковної теми у суспільстві є, але чи переросте він у політичні бонуси – до кінця не зрозуміло.

Читайте також: Отримання Українською Православною Церквою автокефального статусу є процесом невідворотним, – релігієзнавець

В кінцевому випадку, виборець сам буде вирішувати – віддячити за це чи не віддячити. Тим більше, що матерії дуже тонкі, адже релігійного виборця обманути дуже важко, хоча й можливо.

З точки зору управління державою це дуже важливий кейс і він має бути реалізований якнайшвидше. Найголовніше зараз втримати удар Росії, адже РФ за це буде бити. Росія не хоче, аби в Україні було щось своє, у тому числі й церква.

Річниця уряду Гройсмана

Ще одне актуальне питання цього тижня – два роки уряду Володимира Гройсмана та політичні ризики його можливої відставки. Про це говорили у вузьких політичних колах, цю тему виносили на широке обговорення, мовляв, чи продовжить уряд свою каденцію та чи піде Порошенко із Гройсманом на президентську кампанію.

Цього разу щодо критики чинного кабміну українські політики були не такими активними в силу того, що більшість із них розуміла: якщо Гройсман піде у відставку, той, хто найбільше критикував, змушений буде очолити уряд.

[dyvys_blockqoute text="Цього разу щодо критики чинного кабміну українські політики були не такими активними. Більшість із них розуміла: якщо Гройсман піде у відставку, той, хто найбільше критикував, змушений буде очолити уряд" author=""]

Цього не всім хотілося, бо політичні рейтинги перед президентськими виборами набагато простіше робити перебуваючи в опозиції, аніж виконуючи посадові обов’язки. Тому стримано себе поводили і Юлія Тимошенко, й Опозиційний блок та багато інших лідерів. Вони пам’ятали нещодавній кейс Юлії Володимирівни, коли вона при каденції президента Ющенка взяла на себе роль прем’єр-міністра й не змогла потім перемогти Януковича в президентських перегонах. Це сталося саме з тої причини, що опозиційний електоральний рейтинг набагато легший в Україні, аніж виконавчий. Через це багато хто з політиків закрив очі на недоліки чинного уряду, а підкреслив позитиви, які у нього були.

У той же час, дискусії про можливу відставку велися й досі ведуться. І одним із претендентів, як зазначають експерти, є Олександр Турчинов, якого Порошенко хотів призначити прем-єром і керівником штабу.

[dyvys_blockqoute text="Опозиційний електоральний рейтинг набагато легший в Україні, аніж виконавчий" author=""]

Це би дало всі інструменти щоб управляти країною заради того, аби привести президента на другий термін. Щодо інших кандидатур ведуться дискусії, але єдиного  бачення конкретної особи, яка могла би зайняти це крісло поки що немає. Хоча, зрозуміло, що претендентів (хоча би з фінансово-олігархічних груп) вдосталь.

Українська армія

Новина про підвищення української армії в світовому рейтингу – великий позитив. 29 місце у світі – це серйозний показник. Проте треба не забувати про корупцію в нашому війську. Без неї армія була би вдвічі сильнішою при всіх нинішніх умовах.

При нинішньому фінансуванні й досвіді лишається прибрати корупцію на закупівлях і витратах, й тоді армія буде мати 15-те місце у світі. І ця теза дуже важлива для розуміння того, що патріотизмом не можна прикриватися.

Друга принципово важлива річ – це те, як себе поводять наближені до фінансування армії чиновники, наприклад, Сергій Пашинський. Те, що він за розслідування про можливі власні акти корупції намагається переслідувати ЗМІ й повернути узурпування преси в стилі часів Януковича – неприпустимо.

[dyvys_blockqoute text="Оскільки Пашинський не є носієм рейтингу, то за його поведінку платитимуть ті, в кого рейтинг є. Тобто особисті іміджеві втрати понесуть його однопартійці та його найближчі колеги" author=""]

Зрозуміло, що чиновники, до яких він наближений, дають йому змогу поводитися саме так. Але така лінія поведінки характеризує в першу чергу самого Пашинського. Оскільки він не є носієм рейтингу, то за це платитимуть ті, в кого рейтинг є. Тобто особисті іміджеві втрати понесуть його однопартійці та його найближчі колеги.

Також у контексті армії треба відзначити важливий момент - це рух у сторону НАТО. Україна переходить на стандарти НАТО не лише у політичній площині, як декларують чиновники, а й на технічному рівні. Прозорі закупки, цивільні міністри, формування інституцій – це ті кроки зі зближення, які повинні бути зі сторони України. Відповідно, показником будуть не гучні виступи з трибуни, а відповідь на просте запитання: в чому воює український солдат, в якому році випущений його танк, його автомат, коли була зшита його форма. І за це відповідає система управління, комп’ютеризація та багато іншого, що має бути враховане у реформуванні української армії.

Сирійський фронт україно-російської війни

Те, що Путін почав дозволяти собі надто багато на глобальній політичній арені світу, вже знайшло свою реакцію. Убивство Скрипаля, Україна, Сирія та його намагання впливати на вибори у США, Німеччині та інших країнах, призвело до того, що Путіна почали брати в «залізний кулак». Його загнали у нові умови політичної реальності, тобто тепер ця вседозволена площина, в якій він жив раніше, суттєво обмежується. Міжнародна коаліція спромоглася нарешті дати йому одну із перших відповідей, і це великий плюс. Насправді, ця відповідь не тільки в Сирії, вона робить проекцію відповіді й в українському питанні. Це серйозний сигнал про те, що мовчання й несприйняття російської агресії вже не буде.

[dyvys_blockqoute text="Відповідь Путіну від міжнародної коаліції по Сирії робить проекцію відповіді й в українському питанні" author=""]

Локомотивом тут залишається Борис Джонсон, важливою складовою досі є підтримка Ангели Меркель. З одного боку, канцлер Німеччини підторговує газовими нитками Північного потоку, але її базові цінності по безпеці залишаються незмінними. І вона продовжить тиснути на Путіна й намагатися знайти справедливе рішення, у тому числі в Сирії та Україні. Крім того, драйвером процесу лишається Франція та Сполучені Штати.

Тому Україні треба підключатися до всіх західних ініціатив, бути сильною й відповідальною.

Що зіпсує інавгурацію Путіна та коли Україна вступить в НАТО? – політичний огляд тижняМикола ДАВИДЮК,

Ph.D, політолог, директор аналітичного центру «Політика», менеджер виборчих та PR кампаній.  Сертифікований спостерігач за виборами від ОБСЄ, працював на виборчих кампаніях в Грузії – 2013, Іспанії (Каталонія) – 2015 та Киргизстані – 2017. Політичний експерт на українських та міжнародних інформаційних ТБ каналах і радіо (ICTV, EURONEWS, 112, ПРЯМИЙ, ESPRESO, NEWSONE, ГРОМАДСЬКЕ РАДІО, 5 КАНАЛ, КИЇВ ТВ, 1+1, ZIK, 24 ТА ІН.). Автор книги: “ЯК ПРАЦЮЄ ПУТІНСЬКА ПРОПАГАНДА” та засновник Форуму Нових політичних лідерів. В 2017, пройшов курс emerging leaders в Harvard Kennedy School.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: