У Львові відкрили меморіальну таблицю Станіславу Єжи де Туш-Лецу

Участь у відкритті взяли міський голова Львова Андрій Садовий, польський громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець, дисидент і політв'язень Адам Міхнік, сини Станіслава Єжи Леца - Томаш Лец та Ян Лец, письменник Андрій Павлишин, ініціатор проекту «ЛЕЦ. XX століття» Віктор Шендерович, представники українського ПЕН-центру та влади міста.

Меморіальну таблицю встановили на будівлі, де у 1920-1934 і 1939-1941 роках мешкав видатний львів’янин, польський поет і афорист Станіслав Єжи де Туш-Лец (літературне ім’я Станіслав Єжи Лец).

«Бачив, читав, захоплювався. І щоб краще розуміти Леца, ми повинні розуміти, якої величі це була людина, творила, далеко-далеко споглядаючи цей світ вперед. Я не знаю, які були думки Короля Данила Галицького, який 762 роки назад породив наше місто. Тут жили мільйони, творили тисячі й сотні тисяч – бідні, багаті, мудрі, дуже мудрі, але Лец, напевно, був чимось особливий. Власне, його мудрість, його просто любов до життя і сприйняття життя таким «голим нервом». Він був справедливою людиною.

Ми сьогодні маємо велику честь відкривати пам’ятну таблицю справедливій, чесній людині, яка народилася у цьому прекрасному місті, яке є вільне, і яке творить завжди вільних людей», – зазначив Андрій Садовий, міський голова Львова.

«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять за допомогою інформаційної таблиці одного із найвидатніших синів львівської землі, поета, афориста Єжи Леца. Таблиця містить фото, текст українською, англійською мовами, і один із його найцікавіших афоризмів, який говорить про те, що він хотів би бути локальним письменником, що йому цього вистачить, бо він і так світовий письменник», - розповів Андрій Павлишин, письменник, член ПЕН-клубу.

«Це щось неймовірне, що ми сьогодні вшановуємо пам’ять великого польського письменника, мислителя, філософа в українському Львові з ініціативи знаного, відомого приятеля України Віктора Шендеровича. Лец мав в собі особливого генія, якого я називаю генієм львівським. В різний спосіб можна було відповідати на виклики тоталітарних ідеологій та режимів. Станіслав Лец відповідав через прийняття постави іронічного спостерігача, скептика, критика. Думаю, що ця урочистість тут, у Львові, це не тільки символ великого повернення Леца і його творчості, але і символ посмертної перемоги. Лец переміг напротивагу тим усім, хто отруював його життя. Сьогодні ми бачимо, як сильно нам бракує Леца, він би мав багато чого сказати про сьогоднішній польський уряд. Львів – це незвичне місто, в тому сенсі ця урочистість вписується в традиції цього міста, міста свободи, толерантності, плюралізну, різнонародності. Львів завжди буде українським, але завжди польське серце у Львові буде пікати», - розповів Адам Міхнік, польський громадсько-політичний діяч, журналіст, видавець, дисидент і політв'язень.

«Хочу подякувати всьому Львову, що так швидко – від ініціативи до створення цієї таблиці, і в такій атмосфері, без дискусій, важких тем, в толерантності до усіх народів та мов. Я був дитиною, коли помер батько. Але батько відчував себе більше поетом, ніж афористом. Є багато рецензій, що як поета його недооцінюють. Тут, на вул. Словацького, 6 він писав. Тут створив перші свої вірші, в них чутно мелодії. Батько був дуже приятельський, дружній до людей, він не мав ворогів. Але він мав одного ворога – тих, хто фальсифікує слова, які використовують слова у фальшивих цілях, дуже гонорові і великі слова використовують до дуже малих речей. Це важливо, що ми тут разом можемо показити, що ці слова можуть бути у потрібному місці, тоді ми будемо вірні Лецові. Дякую Львову», - розповів Томаш Лец, син Станіслава Єжи Леца.