Пам’ять про Другу світову війну. Роздуми про новий військовий календар для України

Завершення Другої світової війни в Європі 8 травня 1945 р. є знаковою подією в новітній світовій історії. Очевидно, що з цього приводу є необхідність вести розмови, збиратись, щоб вшановувати пам’ять військових та цивільних учасників і свідків війни.

Але однозначно Україна повинна виробити свій формат пам’яті про Другу світову війну (1939 – 1945 рр.), а особливо німецько-радянську війну (1941 - 1945). Радянський тоталітарний формат є неприйнятний. Адже побудований навколо «ПОБЄДИ», «ДЄДИ ВОЄВАЛІ», військових парадів, яким продовжує користується Росія, культивує не повагу до учасників та жертв війни, не безпеку та мир, а нові війни, злочини проти людини та людства, не осмислення, як убезпечити світ від такого роду конфліктів, а навпаки, як тримати людство в стані конфлікту тощо.

З року в рік ми все більше згадуємо про Другу світову війну користуючись своєю пам’яттю, а не чужою, часто придуманою, спотвореною та вибірковою. Чужа, радянська тоталітарна пам’ять, категорично ділила країну на ворогів, «пособников фашизма» і своїх.

[dyvys_blockqoute text="Чужа, радянська тоталітарна пам’ять, категорично ділила країну на ворогів, «пособников фашизма» і своїх" author=""]

Для себе приблизно в 2004/2005 р., сконструював формулу мого ставлення до учасників цієї війни. Відповідно до неї, я, як українець, що народився і проживаю в західній частині нашої країни, з гордістю ставлюсь до тих, хто в роки війни воював за незалежність України. Бо вони таки виграли цю війну, правда, дещо пізніше.

Також моя родинна історія близька до націоналістичного повстанського руху. Я з великою повагою ставлюсь до радянського солдата, якого радянська тоталітарна система кинула в пекло війни. Я з великою повагою ставлюсь до українців, що служили в українських частинах німецької армії з метою відродження Української Держави.

У моїй конструкції присутнє засудження радянських, нацистських, румунських, угорських і польських злочинів в роки війни за етнічною ознакою, у тому числі проти українців, та людини загалом. У моїм конструкції присутнє засудження участі українця в різних злочинах проти людини в роки війни. Але я не прагну помсти, я прагну пошуку правди, дискусії тощо.

Читайте також: Володимир В’ятрович: Назву «День перемоги» треба залишити для свята, яким відзначатимемо перемогу у війні з РФ

Це мій своєрідний шлях декомунізації до сучасного сприйняття подій Другої світової війни на українських землях. Схожу складну історію мають і інші нації, що живуть на кордоні Східної Європи.

[dyvys_blockqoute text="Гадаю, що одним з шляхів до вільнішого та сміливішого сприйняття Другої світової війни є необхідність частіше звертати увагу на важливі військові події, що мають український державотворчий зміст" author=""]

Гадаю, що одним з шляхів до вільнішого та сміливішого сприйняття Другої світової війни є необхідність частіше звертати увагу на важливі військові події, що мають український державотворчий зміст. Особливо, це стосується української військової історії доби національної революції 1917 – 1921 рр. Тоді особливо буде легше сприймати такі сторінки нашої історії в Другій світовій війні, як Українська повстанська армія та участь українців у створенні своїх частин у нацистській армії - Дивізії СС «Галичина» – 1-ша Українська Дивізія Української національної армії. Адже, це продовження збройної боротьби проти більшовизму за українську незалежність.

Серед знакових дат, що визначають творення армій українського державотворчого процесу ХХ ст., а з початком у 2014 р. збройної агресії Росії проти України частина традицій вже покладена в основу розвитку сучасних Збройних сили України, можна виділити наступні:

6 серпня 1914 р. – створення першої в новітній історії України національної військової формації Легіону Українських січових стрільців у складі армії Австро-Угорської імперії.

29 березня (н.ст.) 1917 р. створено першу національну військову організацію в Києві – Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка, що розпочала процес відродження української військової традиції під егідою Центральної Ради в складі Росії.

28 червня (н.ст.) 1917 р. в першому українському уряді – Генеральному секретаріаті почав діяти Секретаріат військових справ. Початок інституційного утвердження українського війська.

4 грудня 1917 р. - початок створення Українського генерального військового штабу для центрального управління всіма військами, що підпорядковувалися уряду Української Народної Республіки.

13 грудня 1917 р. заснування авіації армії УНР.

30 січня (н.ст.) 1918 р. бій під Крутами, один з десятків боїв першої в новітній історії України війн за незалежність Української Народної Республіки (є матеріал на Дивись);

9 лютого 1918 р. в селі Гнатівка було створено з залишків різних частин і добровольців регулярну Армію УНР.

1 листопада 1918 р. – створення Українського війська (з 25 січня 1919 р. війська, що були задіяні в боях отримали назву Галицька армія) Західноукраїнської Народної Республіки.

1 грудня 1918 р. заснування авіації Українського війська ЗУНР.

21 листопада 1921 р. розстріл українських військових під Базаром став останнім днем Української національної революції 1917 – 1921 років.

Напередодні Другої світової війни, а саме в листопаді 1938 р. українська армія була відроджена через заснування Організації народної оборони - «Карпатська Січ», що заклали основи в березні 1939 р. Збройних сил Карпатської України.

Цей список треба продовжувати доповнювати перемогами і поразками, які дозволятимуть таки відчути якою були, є і маю бути Збройні сили України. Це допоможе відчути наші цінності, традиції, силу та волю