Конкурс на посаду директора ДІАЗ у Жовкві: хто може очолити заповідник

Конкурс

Майже чотири години тривало перше засідання комісії із конкурсного добору кандидатів на посаду директора Державного історико-архітектурного заповідника у Жовкві. Більшість часу комісія витратила на зачитування заяв і пропозицій, які стосуються, по суті, основного кандидата на посаду – нинішнього директора Володимира Герича. Основні звернення – від заступника директора з науково-реставраційної роботи Михайла Кубая, який стверджує, що сьогодні у ДІАЗ лежать десятки фіктивних актів, підписаних паном Геричем, про оплату робіт з приписками або невиконаних робіт, або неякісних, які не відповідають нормативним документам, що можна підтвердити документально.

У пропозиції до конкурсної комісії, зачитуваної під час засідання, Михайло Кубай написав, як Герич починав свою роботу в заповіднику: «У перші ж дні його роботи в заповіднику кафедра реставрації НУ «Львівська політехніка» виграла тендер на розробку науково-проектної містобудівної документації заповідника. Герич тут же доручив мені їхати до них і домовлятися за відкат. Я відмовився. Через кілька днів він намагався вручити мені кількасот доларів, говорячи, що це моя частка у цьому відкаті. В кінці року він підписав фіктивний акт про виконання робіт і оплатив суму 195 тис. грн. з бюджетних коштів, хоч ці роботи не були зроблені ні тоді, ні в майбутньому. Заповідник донині не має своєї базової містобудівної документації».

Додамо, що членом конкурсної комісії є завідувач кафедри НУ «Львівська політехніка» професор Микола Бевз, який був керівником робочої групи та відповідальною особою з розробки цієї документації. Кубай звернувся до міністра із заявою з підтверджуючими документами про наявність конфлікту інтересів у нього як у члена комісії, бо одним з кандидатів на конкурс є Герич. До речі, під час засідання конкурсної комісії Микола Бевз підтвердив, що з технічних причин документація не була завершена, а Міністерство її так і не затвердило. Міністр не зреагував. Водночас комісія не захотіла бачити у цьому конфлікту інтересів, а отримане звернення деякі члени назвали кляузою. Микола Бевз залишився членом конкурсної комісії і голосував за допущення Володимира Герича до конкурсу.

Крім того, заступник директора Михайло Кубай стверджує, що науково-проектна документація по Жовківському замку, яка виготовлялася кілька разів, у 2007-му, 2009-му, 2015 року, належно не приймалася, не перевірялася і підписувалася особисто Геричем. Вона виготовлена з грубими порушеннями реставраційних норм, частково фальсифікована, містить численні помилкові проектні рішення і в більшості є взагалі непридатною до використання. Її тепер доводиться переробляти в рамках нового державного інвестиційного проекту по замку.

На цю непридатну, неякісну і сфальсифіковану документацію загалом було витрачено близько двох мільйонів гривень.

Згадувалося під час засідання конкурсної комісії і про проект 2008-2009 років із заміни даху над головним палацовим корпусом замку. Тоді, до речі, було чимало публікацій у ЗМІ з цього приводу. Адже, незважаючи на витрачені мільйони, будівля кілька років стояла без покриття. За цей час усі нові дерев'яні конструкції даху зігнили і 2015 року, в рамках нового проекту були повністю замінені та накриті міддю, повторно затративши близько мільйона гривень. А корпус набрав стільки води, що нинішнього, 2018 року, заплановані роботи з осушення і знезараження грибків.

Повідомлялося також про мільйонні приписки проектних і будівельних робіт 2017 року, які виконуються в рамках державного інвестиційного проекту з комплексної реставрації і пристосування Жовківського замку.

І ще один цікавий факт звучав одразу у зверненнях двох осіб – Михайла Кубая та наукового співробітника ДІАЗ Людмили Байбули. Йдеться про зникнення кількох цінних музейних предметів. Під час звірки фондів 2012 року було виявлено зникнення семи цінних предметів. Акт звірки тривалий час не підписував директор і нинішня завідувачка науково-реставраційним відділом ДІАЗ Наталія П’єх (яка, до речі, теж подалася на конкурс). Однак за якийсь час частину зниклих раритетів виявили там, де їх шукали і не раз. Щоправда, дві старовинні ікони так і не були повернуті. Але у Міністерстві культури про це так і не дізналися, бо ДІАЗ відправив листа, згідно із яким, все у заповіднику на місці і нічого не зникало, хоча акти звірки свідчать про протилежне. Серед зниклих предметів був дуже цінний – фундаційна таблиця Станіслава Жолкевського, датована 1606 роком. Вона, на щастя, знайшлася.

Крім того, заступник директора Михайло Кубай у своїх зверненнях повідомив, що Володимир Герич займається тіньовою господарською діяльністю через низку організацій, зареєстрованих при ДІАЗ, зокрема Фонд «Міжнародна співпраця для Жовкви», ГО «Спільна пам'ять» та ТОВ «Єврошанс», офіційним вигодоотримувачем є він та двоє наближених осіб.

Незважаючи на наведені факти і підтвердження їх документами, комісія таки допустила до конкурсу Володимира Герича, а також двох інших кандидатів – Наталію П’єх та Дениса Яшного – переселенця з Криму. Головна причина – нема кримінальних проваджень щодо діяльності ДІАЗ у Жовкві про розтрату чи розкрадання державних коштів. Міністерство мовчить, перевірок заявлених фактів не здійснює. А поки це не доведено у суді, стверджувати протилежне марно.

Інвестиційний проект чи цілковитий провал

Заступник директора ДІАЗ Михайло Кубай вважає, що заповіднику потрібні позитивні зміни, а те, що відбувається роками, не сприяє розвитку ДІАЗ.

«Є багато нарікань мешканців міста на адміністрацію заповідника, мовляв виділяються великі гроші, а за фактом зроблено дуже мало, все руйнується – дахи падають. Люди хотіли би побачити якусь більш позитивну людину. Те саме стосується і кандидатки П’єх, в якої немає необхідного досвіду, вона ніколи жодною установою не керувала. Як вона зможе впоратися з багатомільйонними інвестиційними проектами? Зрештою Наталя П’єх наближена до Володимира Герича і до останнього дня усіх переконувала, що на конкурс не подаватиметься. Третій кандидат нам взагалі невідомий, він молодий, ніколи тут не був, із заповідником не знайомий. Це більше схоже на якийсь авантюрний крок з його боку», – каже Михайло Кубай.

Прикладом вкрай провального керівництва Володимира Герича Михайло Кубай називає спільний польсько-український проект 2014-2015 років «Скарби прикордоння: охорона культурної спадщини», у рамках якого Євросоюз виділив 4 мільйони євро, з яких 1,4 мільйона мали дістатися Жовкві, а решта – польському монастирю у Старому Селі.

«Цей грантовий українсько-польський проект є фактично провалений українською стороною через корисливі дії Герича, залучення ним до виконання реставраційних робіт фірми-банкрота. З двох років реалізації проекту роботи були фактично паралізовані протягом одного року. Після повторного тендеру новий підрядник приступив до робіт за чотири місяці до закінчення проекту. Звичайно, мови про виконання запланованих  робіт і про їх якість уже не було. Директор кілька разів просив про зменшення гранту. Спочатку виділені 1,4 мільйона євро зменшили до 1,2, потім ще раз зменшили менше мільйона. Остаточних цифр я не пам'ятаю, але через півроку після завершення проекту, незважаючи на приписки, невикористаних 900 тисяч гривень довелося повернути», – розповів Михайло Кубай.

Сам проект писала польська сторона, Володимир Герич надав їй лише вихідні дані по замку. Проект передбачав реставраційні роботи з впорядкування території і розбудови монастиря у Старому Селі (Польща), а з нашого боку – роботи з відбудови втрачених частин замку та створення музейних експозицій. Відбудовано стіни однієї з башт, галерей, зроблено деякі роботи по подвір’ю, закінчено повторно дах над палацом, зроблено експозиції у східній башті, офіс візит-центру, інженерні мережі – каналізаційний колектор. На жаль, каналізаційний колектор не працює – в одному місці він має зворотний ухил і стоки по ньому не течуть. Водоканал категорично відмовився його приймати, і тепер невідомо, що робити з колектором. Як переробити, ніхто не знає, можливо, доведеться повторно будувати новий. І таких чимало об’єктів, які за документацією начебто і зроблені, а на ділі доведеться витрачати чималі гроші і переробляти.

За гроші ЄС, згідно з проектом, робилося підсилення фундаментів кухонного корпусу. Однак коли відкрили фундаменти у 2017 році, виявилося, що жодне підсилення не проводилося. Роботи проплачені, але невиконані. І все це зараз спливає. Так само і деякі проектні роботи та обміри кухонного корпусу були сфальсифікованими. Тобто формально акти виконаних робіт є, а на ділі ніхто нічого не робив», – резюмує Михайло Кубай.

Усі ці факти спричинили, що місцеві активісти збираються їхати до Києва на друге засідання конкурсної комісії, під час якого мають заслухати кандидатів безпосередньо. Люди бояться, що сам конкурс може стати звичайною формальністю…

Натомість чинний директор і головний кандидат на посаду Володимир Герич у коментарі ІА Дивись.info назвав озвучені факти напівправдою і відвертою брехнею.

«Це була компіляція фактів, напівправди і відвертої брехні», – сказав Володимир Герич.

Водночас він заявив, що тепер обов’язково братиме участь у конкурсі і не збирається відступати.

«Після тої гидоти, яку на мене вилили, я буду йти до кінця», – додав директор ДІАЗ.

Оксана ДУДАР