Політичні відкриття та заяви: американський ревізор, Керченський міст та президентські баталії

Керченський міст

Цей тиждень став надзвичайно знаковим для Росії. Практично, першим великим публічним кроком Володимира Путіна після інавгурації, якщо не враховувати формування уряду, стало відкриття Керченського моста.

Це надзвичайно важливий для Путіна проект, який мав з’єднати чужу територію з материковою Росією. Тому цей міст був знаковим проектом, який обійшовся надзвичайно дорого.

В Інтернеті можна знайти багато аналітики про те, на скільки дорого чи дешево — 200 мільйонів доларів за кілометр. Путін особисто приїхав відкривати міст, позував перед камерами і намагався усім своїм виглядом продемонструвати, що окупація цієї території продовжується. При чому, не лише на ідеологічному рівні, а й на рівні інфраструктури.

Читайте також: Окупанти освятили Кримський міст з повітряної кулі (відео)

В той же час, українські високопосадовці теж відкривали інфраструктурні об'єкти, які, втім, важко назвати великими архітектурними формами. На превеликий жаль, наразі Україна нічого не робить для реінтеграції Криму та його повернення. Виникає таке враження, що європейські партнери зі своїми санкціями проти Росії роблять значно більше, ніж українські парламентарі.

[dyvys_blockqoute text="На превеликий жаль, наразі Україна нічого не робить для реінтеграції Криму та його повернення. Виникає таке враження, що європейські партнери зі своїми санкціями проти Росії роблять значно більше, ніж українські парламентарі" author=""]

Якщо говорити про реінтеграцію Донбасу й ту стратегію, про яку говорять всі, що, мовляв, ми будемо розвиватися швидше і робити все краще після чого кримчани самі захочуть повернутися.

Так от, виходячи з цієї стратегії, в день відкриття Керченського моста, ми мали відкрити аеропорт в Херсоні. Ми цього не зробили. Більше того, в Криму відкрився новий аеропорт, на що також ніяк не відповіли. Тому за популізмом наших політиків, який ховається за вишиванками, треба шукати рішення або змушувати їх такі рішення приймати.

[dyvys_blockqoute text="За популізмом наших політиків, який ховається за вишиванками, треба шукати рішення або змушувати їх такі рішення приймати" author=""]

Приїзд Курта Волкера

 

Приїзд Курта Волкера в Україну цього тижня також ознаменувався пожвавленням парламентарів, які внесли і, більше того, проголосували за кілька законів та навіть пообіцяли проголосувати за Антикорупціний суд.

Насправді приїзд високопосадового американця сприймається в Україні, як приїзд ревізора з повісті Миколи Гоголя.

Візит Волкера також відзначився тим, що росіяни більше і жвавіше обстрілювали українські території. Й тим, що напередодні ЗМІ повідомили про відставку помічника Путіна - Владислава Сучкова, що за натяком в фіналі означало, що росіяни затягують переговори й не хочуть приймати ніяких рішень.

Водночас Волкер з дипломатичної та військової точки зору оцінив перспективи повернення Донбасу і підкреслив кілька моментів. Зокрема українцям потрібно зрозуміти, що надзвичайно швидким цей процес не буде, а ті червоні лінії, які були вибудовані і західними партнерами, і українцями, Росія перейти не зможе. І взагалі, якщо будуть такі спроби, то за них Росія заплатить надзвичайно дорого. Через це вони двічі подумають — переходити їх чи ні.

[dyvys_blockqoute text="Україна постає перед надзвичайно серйозним питанням: як у максимально стислі терміни звільнити своїх громадян від російської окупації, як звільнити свої території і, як повернути втрачені сектори економіки та інтегрувати дану територію" author=""]

Але вважати радісними заяви Волкера також не доводиться. Україна постає перед надзвичайно серйозним питанням: як у максимально стислі терміни звільнити своїх громадян від російської окупації, як звільнити свої території і, як повернути втрачені сектори економіки та інтегрувати дану територію.

Одним з виходів залишаються миротворці, але цей процес, як ми бачимо, не рухається так швидко, як міг, чи як нам би хотілося.

Зрозуміло, що є більш легкі рішення, які дуже часто озвучують проросійські популісти в Україні, наприклад, домовлятися з Росією. Цей варіант можливий, але це і є тим самим варіантом тотальної капітуляції України. Коли за рахунок повернення окремих районів Донецької і Луганської області, окупованою буде вся країна.

Річниця санкцій і чому мільйони українців продовжують відвідувати ВКонтактє

Практично рік тому були заборонені російські соціальні мережі, які були джерелом трафіку російських пропагандистських сайтів. Крім цього, вони були джерелом big data, великих баз даних про українців, аналіз яких допомагав формувати повістку дня, розуміти їхні страхи, очікування, аби створювати потужну пропаганду.

[dyvys_blockqoute text="Цей канал був перекритий, але це не зупинило потоку трафіку в Росію. Як і самої пропаганди" author=""]

Цей канал був перекритий, але це не зупинило потоку трафіку в Росію. Як і самої пропаганди.

Як показує метрика, дуже велика кількість українців продовжує користуватися цими сайтами. І на це є кілька причин. Одна з них — те, що вони не знайшли себе в інших соціальних мережах, друга — багато хто вважав, що це не питання державної ваги, а виключно його соцмереж та безкоштовної музики. Третя причина в осу, що хтось відчув себе розумнішим за заборону і користувався забороненими сайтами-резюме через vpn, зробивши таким чином світоглядний вибір між Візантійщиною та Європою.

[dyvys_blockqoute text="Дуже велика кількість українців продовжує користуватися російськими сайтами. І на це є кілька причин" author=""]

Тим не менше, кількість переходів на російські сайтів зменшився в рази. Ми можемо відзначати, що в 4-5 разів впала відвідуваність, хоча вони й не зникли взагалі. Це можна зарахувати до перемог авторів закону. Але українці не продемонстрували єдності в боротьбі з ворогом, і це є великим мінусом, що персональний амфор виявився важливішим за національні інтереси.

Важко уявити пакистанців, які користуються індійськими сервісами, ізраїльтян, що користуються палестинськими сервісами і навпаки.

Серед плюсів назву: російські сайти випали з топ-10 відвідуваних в Україні сайтів; їхні так звані відомі та супер-розкручені світські ЗМІ теж випали з топів. Серед мінусів — влада зрозуміла, що можна забороняти, закрити ресурс. І якщо рік тому це був ресурс ворога, то далі це може бути сурми політичного опонента або і сам опонент. І ця загроза цензури сьогодні зберігається.

Читайте також: Рік «бану» російських соцмереж в Україні: чи діють санкції

Верховна Рада та підвішена ЦВК

Цей пленарний тиждень ВРУ можна вважати непоганим. Депутати проголосували за закон про трансплантації органів, при чому в дуже гарному варіанті, який наближає Україну до загальноєвропейських і світових передових норм, коли багато життів можуть бути врятовані лише за рахунок ефективного законодавства.

Друге питання — це обіг валюти, який був спрощений для представників бізнесу. А це лібералізація наших старих пост-радянських інституцій.

Проте цей тиждень не можна вважати й ідеальним, адже на наступний тиждень запланували розглянути закон про Антикорупційний суд і не зрозуміло, чи його приймуть, бо вже є 2000 правок і їхня кількість зростає.

Окрім того, ми досі не знаємо, що буде з ЦВК, ключовим органом напередодні таких важливих виборів, які заплановані раніше, ніж через рік. Тому формування ЦВК вкрай потрібне не лише для окремих політиків чи груп, воно потрібне для країни, оскільки саме ця комісія є інструментом найбільшого електорального обману, коли на день виборів ми маємо не свято дня демократії, а свято - ночі демократії.

Заява Луценка

Заява генпрокурора України Юрія Луценка про те, що він не балотуватиметься в президенти, але бачить потрібним створення в Україні широкої правоцентристської партії насправді є дуже гучним меседжем, проте лише для однієї людини — Петра Порошенка.

Для нинішнього президента вже назрівають меседжі в різних секторах, які він має почути. Якщо бажання автократії у нього перемагатиме, то зрозуміло, що ті політичні лідери типу Кличка, Луценка чи Яценюка підуть на вибори не єдиним фронтом на чолі з Порошенком, а окремими партіями та намагатимуться здобути мінімальну кількість голосів.

[dyvys_blockqoute text=" Створення анонсованої партії дасть можливість у ній реалізуватися багатьом політикам та об’єднати їх усіх на базі ідеології, а не амбіцій однієї людини" author=""]

Разом із тим саме створення анонсованої партії дасть можливість у ній реалізуватися багатьом політикам та об’єднати їх усіх на базі ідеології, а не амбіцій однієї людини.

Якщо говорити більш прямо, то погроза Луценка більше внутрішньопартійна, бо електоральні можливості Луценка не такі серйозні. Взагалі висування будь-кого з партії БПП буде бити по кампанії Порошенка. Але це не обмежує їх в участі у парламентських виборах.

[dyvys_blockqoute text=" З п’яти президентів, які у нас були, жоден не був успішним, тому і виникає питання правильної конституційної форми управління державою" author=""]

Порошенко сподівається повторити свій успіх п'ятирічної давнини, вдруге стати президентом, бо слава Кучми не дає йому спокою. Але йому треба зважати на принциповий момент, що країна змінюється, змінюються не лише електоральні симпатії, а навіть візії щодо Конституції!

Але варто нагадати собі, що з п’яти президентів, які у нас були, жоден не був успішним, тому і виникає питання правильної конституційної форми управління державою.

Микола ДАВИДЮК,

Ph.D, політолог, директор аналітичного центру «Політика», менеджер виборчих та PR кампаній.  Сертифікований спостерігач за виборами від ОБСЄ, працював на виборчих кампаніях в Грузії – 2013, Іспанії (Каталонія) – 2015 та Киргизстані – 2017. Політичний експерт на українських та міжнародних інформаційних ТБ каналах і радіо (ICTV, EURONEWS, 112, ПРЯМИЙ, ESPRESO, NEWSONE, ГРОМАДСЬКЕ РАДІО, 5 КАНАЛ, КИЇВ ТВ, 1+1, ZIK, 24 ТА ІН.). Автор книги: «ЯК ПРАЦЮЄ ПУТІНСЬКА ПРОПАГАНДА» та засновник Форуму Нових політичних лідерів. В 2017, пройшов курс emerging leaders в Harvard Kennedy School.