дивись.info

Дебют Кім Чен Ина, Чемпіонат світу й з’їзд Тимошенко, – політичний підсумок тижня

Дебют Кім Чен Ина, Чемпіонат світу й з’їзд Тимошенко, – політичний підсумок тижня
Фото ВВС

Нинішній політичний тиждень відзначився великими геополітичними переговорами, презентацією “нового курсу” Тимошенко та стартом російського Чемпіонату світу. Детальніше про все в огляді політолога Миколи Давидюка.

Трамп і Кім Чен Ин

Зустріч Дональда Трампа з північнокорейським лідером Кім Чен Ином стала однією з чи не найважливіших подій цього тижня на міжнародному політичному рівні. Навіть G-7, де найсильніші лідери світу, лідери великих країн, як їх називають, зібралися в Канаді і це не стало настільки масштабною подією та не викликало стільки інтересу, як ця зустріч. Трамп готував цю зустріч надзвичайно довго, робив на неї велику ставку, адже ця зустріч мала підкреслити своєрідний тип лідерства самого Трампа.

Друге, що передувало підготовці цієї зустрічі – конфлікт Трампа з Джастіном Трюдо, канадським прем’єром. Цей конфлікт свого роду символізував зміну глобальної політики американського президента, для якого став не стільки важливим Атлантичний союз, до якого входять європейські країни з західними цінностями, а до якого входять лідери іншого типу. Мова йде про достатньо автократичний тип, достатньо деспотичний. І саме скандал з Трюдо й дружні посмішки з Ким Чен Ином якраз і символізували глобальний геополітичний лідерський вектор самого Трампа.

Про саму зустріч ми судимо, зазвичай, по фотографіях та окремих коментарях. Але про конкретні домовленості, які були досягнуті, і експертне середовище, і велика кількість глобального населення знає достатньо поверхнево. Лише про те, що вони домовилися обмінятися дружніми візитами один до одного, реалізувати денуклеаризацію півострова. Деталі, зрозуміло, для широкої маси залишилися невідомими.

Трамп вважає це своєю дуже великою перемогою і намагається це натягнути на свої електоральні вподобання. В той же час Кім Чен Ин теж везе це як перемогу, адже його гра на підвищення ставок на створення ядерних боєголовок призвела до того, що він може посадити за стіл переговорів з собою найсильніші країни світу й виторгувати для себе та своєї країни певні преференції.

З’їзд Тимошенко

З’їзд Тимошенко відбувався у достатньо помпезній формі. Видно, що Юлія Володимирівна готувалася до нього, готували партійців, готували лідерів думок, запрошували незалежних експертів, запрошували навіть відвертих ворогів і блогерів, які  нещадно критикували Тимошенко у Фейсбуці, своїх блогах та сайтах. Тим не менше, команда Тимошенко набралась сміливості й запросила їх усіх.

Відчувалося велике бажання Тимошенко розширити аудиторію і тому окрім постійного бажання критикувати своїх політичних опонентів було продемонстроване певне візіонерство, коли вона надавала різні світові приклади успішності країн та реалізації політичних кейсів, коли Тимошенко наводила різні приклади з економіки, бізнесу, стартапів, де намагалася підвести під те, що країна потрібні зміни сучасними інструментами.

До слова, поговорюють, що кампанією «Нового курсу» займалися американські технологи, яких  Тимошенко запросила працювати у своєму штабі. Зрозуміло, що конкретних підтверджень, чеків чи оплати немає, але очевидно те, що цим займалися не українські колеги. Й було відчуття, що вона намагалася змінити парадигму і повстати у дещо новому образі.

Одним із головних меседжів Тимошенко були зміни в судовій системі, зміна форми державного правління, вона бачить Україну парламентською республікою, хоча й бажає перед цим поставити себе президентом. Деякі речі були просто незрозумілі залі, інколи люди просто позіхали, але в той же час, вона намагалася бути активною, давати нові меседжі, розширювати горизонти своєї аудиторії. Дуже важливим і цікавим моментом був вихід одного з начебто прибічників Тимошенко, який вийшов з квітами. Насправді це була певна провокація, яка вибила її з того тонусу й динаміки, з якими вона говорила. Тимошенко кілька разів після цього інциденту витирала піт. У медіа, особливо у Фейсбук, єдине, чим запам’ятався її форум, так це картинками голого торсу цього молодика, але ажніяк не заявами Юлії Володимирівни. Зрозуміло, що прес-служба це підправить і кількість новин з гучними заявами перевищить кількість таких повідомлень, але перші години були саме такими.

Рік безвізу України

Можна підраховувати дуже багато статистики й аналітики, але ми однаково прийдемо до не дуже втішного висновку, що безвіз не запрацював на повну. І він не приніс, зокрема, тих політичних результатів і зміни в ментальності та свідомості, які міг би зробити. Країна не стала нацією бегпекерів, якими свого часу стала і Румунія, і Польща та багато інших, зокрема, Балканських країн, жителі яких, щойно отримавши безвіз, вирушали в мандри, дивилися, як працює ЄС, як працює бізнес, дивилися на поведінку, шукали освітні заклади для навчання й від цього отримували достатньо серйозні соціальні та культурні бонуси. Україна цей сценарій не реалізувала і на це є своя причина.

Те, що рік тому сплав олігархів і корупціонерів завадив входженню дешевих авіаліній, зокрема, ірландського Ryanair призвів до того, що навіть маючи безвіз населення не могло організувати поїздки в силу високої вартості та зниження доходів. Наприклад, на 7-8 млн отриманих паспортів припадає тільки півмільйона візитів. І це дійсно невтішна статистика, вона могла би бути вирішена так, як в інших країнах, наприклад в Грузії чи країнах Балтії та Балкан, адже дешеві авіалінії стимулювали візити.

Зрозуміло, що політичних бонусів влада від цього не отримає, але й населення теж не до кінця зрозуміло той «товар» який отримало на руки. Безвіз – це те, чим треба користуватися, а не просто робити паспорт й відкладати, допоки зійде манна небесна. Цього не станеться і треба розуміти, що це можливість, а можливостями треба користуватися.

Російський ЧС з футболу

Часто недолуга позиція європейських політиків, а особливо українських політиків, призвела до того, що початок ЧС для Путіна не став критичним. І для того, щоб приїхали делегації, йому не довелося випускати політичних в’язнів. Для прикладу, тільки 7 політичних делегацій відмовилися їхати на цей чемпіонат, заявивши, що їх не влаштовує диктаторський режим, який працює в Росії. В той же час, більшість країн та світових лідерів їде на цей чемпіонат, легалізуючи криваву політику Путіна. Їдучи туди вони, крім цього, дають «добро» на тримання політичних в’язнів у тюрмах.

Читайте також: ЧС-2018: вболівальники, бойкот, Charlie Hebdo і Сенцов

І якщо, наприклад, перед Олімпіадою в Соці Путіну довелося випустити Pussy Riot, Ходорковського та інших політв’язнів, то сьогодні йому не доводиться цього робити, бо делегації все одно самі до нього їдуть попри отруєння на Солсбері, попри те, що в Росії сидять десятки українських політв’язнів.

Соціологія

Соціологія останнім часом стала інструментом політичних маніпуляцій, особливо, якщо дивитися на те, з якою частотою та періодичністю почали виходити рейтинги. Політики зрозуміли, що потрапляння в топи соціологічних рейтингів дозволяють їм отримувати додаткову медійність, експертне обговорення, захід у широкі маси.

Особливо це продемонструвати останні кілька серій виборів, що навіть штучне потрапляння в соціологію та завищення рейтингів потім може дати до половини цих завищених голосів на дільницях. Політики готові щедро фінансувати так звані демократичні процеси в окремих соціологічних службах і намагатися створювати собі додаткові рейтинги або видимість таких додаткових рейтингів тільки для того, аби залучати спонсорів. Бо потрапляння в топи рейтингів провокує окремих бізнесменів та політиків купляти місця у наступних списках.

Окремо варто виділити, що в свіжі соціологічні дані почали включати нових лідерів, тому що є запит населення, незадоволення старими обличчями, тому зараз йде пошук нових лідерів. І те, що окремі прізвища, практично не відомі в країні, отримали по 0,6% чи 1% говорить про штучність створення таких нових обличь і про штучність створення образів цих нових лідерів, коли просто за гроші намагаються впихнути у суспільне обговорення людей, які просто ведуть передачу на ТБ, або є так званими громадськими діячами.

Політичні відкриття та заяви: американський ревізор, Керченський міст та президентські баталіїМикола ДАВИДЮК,

Ph.D, політолог, директор аналітичного центру «Політика», менеджер виборчих та PR кампаній.  Сертифікований спостерігач за виборами від ОБСЄ, працював на виборчих кампаніях в Грузії – 2013, Іспанії (Каталонія) – 2015 та Киргизстані – 2017. Політичний експерт на українських та міжнародних інформаційних ТБ каналах і радіо (ICTV, EURONEWS, 112, ПРЯМИЙ, ESPRESO, NEWSONE, ГРОМАДСЬКЕ РАДІО, 5 КАНАЛ, КИЇВ ТВ, 1+1, ZIK, 24 ТА ІН.). Автор книги: «ЯК ПРАЦЮЄ ПУТІНСЬКА ПРОПАГАНДА» та засновник Форуму Нових політичних лідерів. В 2017, пройшов курс emerging leaders в Harvard Kennedy School.

Шарж: Ігор ДАНИЛИХА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.