дивись.info

Автор пам’ятника Данилу Галицькому презентував із дружиною виставку у Львові (фото)

Автор пам’ятника Данилу Галицькому презентував із дружиною виставку у Львові (фото)

У галереї «Зелена канапа» свої твори презентували один із найвидатніших скульпторів України Василь Ярич та графік і живописець Світлана Ярич.

Для львів’ян Василь Ярич відомий як автор пам’ятника Данилу Галицькому, але на виставці, на противагу своїм монументальним роботам, митець презентує ніжні, ліричні, подекуди філософські, здебільшого жіночі образи: матері і дитини, оголених фігур та багатофігурних композицій на «вічні» теми.

У своїй творчості скульптор підкреслює красу не лише пластичну, що передана мовою тіла, але й красу, фактурності, живописності кожного матеріалу, з яким працює. З допомогою природного кольору скульптурного «матеріалу», контрастів та акцентів, митець лише підкреслює природну красу тої чи іншої форми. Творча мова Василя Ярича гармонійна, лаконічна, максимально наближена до природності, і тому вона настільки вишукана.

Світлана Ярич, творчість якої розвивалася від кольорової графічної техніки  з часом плавно перетікає в живописну, все ж зберігаючи ті чи інші виражальні засоби, що використовуються у акварелі. В абстрактних полотнах мисткиня творить за допомогою кольору, у всіх значеннях: від плям та площин, до кольорових «перетікань» і контрастів. Ці кольорові абстрактні композиції вражають своєю ритмікою та мелодійністю. Мисткиня працює з дуже тонкою колористичною градацією – від поєднань наближених, до гармонізації контрастів цілком протилежних кольорів.

Як і у творчості чоловіка, ключовими характеристиками живопису Світлани Ярич є гармонійність, зокрема у колористиці. Художниця створює надзвичайно ліричні, дуже «тонкі» за способом виразу, абстрактні полотна, від яких неможливо відірвати погляд.

Загалом, настрій виставки творить суголосність творчих особистостей п. Василя і Світлани, які вміють одне одного чути, підтримати, як у житті, так і у творчості. І при цьому, не зазіхаючи на творчу територію одне одного, такі різні, але водночас дуже гармонійно поєднанні у просторі однієї виставки.

Про секрети творчості свої та п. Василя, про  ми розпитали у п. Світлани.

Чи це перша Ваша персональна виставка разом із чоловіком?

Двадцять років тому я починала працювати як графік. Робила рукотворну графіку, акварельну. Це не була якась особлива техніка, і вона дуже схожа до живопису. І в 1997 році була моя персональна виставка в Люксембурзі, потім в Парижі. Також, разом з чоловіком ми презентували свої твори в Чикаго, тут я вже виставляла живопис. Три роки тому ми виставлялися також в Зеленій канапі, і от пані Олеся знову на цей рік внесла нас у план виставок.

Як у Вас відбувалася творча боротьба між графікою і живописом?

Не було якоїсь творчої боротьби, просто сів зір. Але, оскільки з’явилася нова техніка, з’явилися і нові можливості… А акварель – це раз поклав фарбу, кілька шарів – це вже вершина, треба все робити миттєво, і поправити вже нічого не можна. А тут суто медична причина спонукала шукати нові виражальні засоби у новій техніці.

У творчості Вашого чоловіка зустрічаємо багато жіночих мотивів, зокрема жіночі торси. Чи не ревнуєте Ви?

Ні, у нас все відбувається навпаки… Ми, навіть, обговорюємо ці твори. Чоловік часто кличе мене, щоб я щось порадила… Але, як тільки я починаю активно щось радити, він починає зі мною сперечатися. Я його тоді питаю, «для чого ти мене кликав, щоб послухати, чи щоб заперечити»? Але, все рівно, потім емоції вщухають, і він може все оцінити, на скільки йому корисна чи недоцільна ця інформація. Я не кажу, що я завжди права, кожен погляд дуже суб’єктивний. Часом я також бачу, що помилялася, а іноді чоловік помічає, що таки можна щось змінити чи відкоригувати. Часом він мені також щось радить, я спротестую, але потім дивлюся, що він має рацію. Слово людини, яка розуміється, доброзичливо відноситься, критикує, але з такої сторони, правдивої – її потрібно нормально сприймати.

Ви працюєте в одній майстерні?

У нас два різні поверхи – він на першому поверсі працює, а я на другому, тому ми не перетинаємося і не заважаємо одне другому, бо кожен зайняв свою нішу.

Чи представлені на виставці роботи створені за останній період?

Так, переважна більшість робіт створені у 2018 році.

Розкажіть про особливості вибору колористичної гами у ваших роботах

Я часом борюся з собою, щоб це було не стільки яскраво. Мені хотілося, можливо, підбирати якісь інші колористичні поєднання, якісь гармонійніші, але дзвінкі і насичені – це мабуть якісь риси характеру, щось внутрішнє. Хоча в мене тут  представлені досить різні поєднання. Все залежить від емоції, як воно ляже на душу, як ідея приходить. Хоча я вам скажу, дуже часто приходить якась ідея, але не завжди можеш її переконливо донести. Починаєш з одного, закінчуєш зовсім іншим.

Крім творчості, ви ще і викладаєте…

Так, тут прийшло багато студентів, особливо тих, у кого я була керівником диплому. Вони залишилися моїми товаришами і друзями на все життя.

Чи важко поєднувати творчий процес і викладання?

Дуже важко, замислююся, може варто скоротити викладацьку працю. Це дуже тяжко, особливо, коли маєш повне навантаження.

Які слова, настанови ви говорите своїм студентам?

В першу чергу, щоб щось відбулося, потрібно це зробити. Коли просто пускаєш руку по паперу, я кажу – пусти, вона до чогось приведе. Ти працюєш – результат буде. А ще послідовність. Без послідовної праці результату не буде. Головне послідовність у роботі.

Підготувала Мар’яна МАКСИМІВ

Фото: Микита ПЕЧЕНИК

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.