дивись.info

На «нулях» і без соціального захисту: чому капеланам не надають статусу учасника бойових дій

На «нулях» і без соціального захисту: чому капеланам не надають статусу учасника бойових дій
Фото прес-клубу.

Сьогодні капелани, які несуть службу у зоні бойових дій, можуть розраховувати максимум на статус учасника війни, який не дає тих соціальних преференцій, що статус учасник бойових дій. Відтак депутати Львівської облради звернулися до Кабміну та МОУ щодо надання статусу УБД військовим священикам.

За відповідну заяву проголосували 43 депутати Львівської обласної ради.

На сьогоднішній день капелан, який був контужений, травмований чи поранений, не може розраховувати навіть на відповідну медичну допомогу, яку отримують ті, у кого є статус УБД, а серед таких чимало людей, які не були далі третьої лінії і часу перебування у зоні АТО вистачило лише для дотримання формальностей.

«Ми практично постійно були на нульовій лінії. Ніколи не перебували у штабах. Ми бачили людей, які нагадували сіру масу. Вони вже були чорні від втоми, від того, що вони бачили, від жорстоких боїв. Якщо говорити про заслуги військових священиків, то нам не потрібні винагороди – ми просто виконуємо свій духовний обов’язок. Ми лікарі душі і одночасно тіла. Ми хочемо врятувати кожного військовослужбовця, але водночас, перебуваючи там, багато капеланів зачепило, багато було травмованою. Були фізичні травми, які призвели до інвалідності. Були контузії і навіть посттравматичний синдром. Але є проблема, що, приходячи сюди, повертаючись до своїх осель, ми не маємо соціального захисту, який би дав нам право на реабілітацію, лікування. І водночас показати своїм рідним, що ми не просто полишили родини», – у Львівському прес-клубі сказав капелан УПЦ КП отець Мар’ян Сеник.

Військовий священик наголосив, що у Київському патріархаті УПЦ у Львівсько-Сокальській єпархії капелани, які взяли участь в АТО і сьогодні беруть участь в ООС, мають статус учасника війни.

«Він відрізняється від статусу учасника бойових дій. Я один із перших, хто отримав статус учасника війни, оббиваючи пороги різних інстанцій. Але цей статус не дає практично нічого. Насамперед тому, що в Україні нема проголошеної війни», – сказав капелан.

Натомість отець Олег Грициняк наголошує, що статус УБД потрібен не так священикам, як їхнім родинам, які теж потребують соціального захисту.

«З 2014 року військові священики їздять з підтримкою, з допомогою до бійців у зону АТО. Всі священики їдуть туди, де їх потребують. Тобто не в штаби, а на сам перед, де йде війна, лунають постріли. Кожен з нас ризикує там життя. Звісно, що хто часто їздить, не дуже й боїться, бо багато встигли повидати. Ніхто з нас не йшов туди заради привілеїв чи якогось статусу.  Всі йшли за покликом душі як діти свого народу. Вони воювали, а ми їх підтримували, розраджували. Бере злість, коли депутати чи працівники якихось структур приїжджали на тертю лінію, побули там день, зробили фотографії і отримували статус УБД, користуються пільгами, тоді як є навіть бійці, які не можуть отримати статус УБД», – сказав отець Олег.

Натомість капелан отець Орест Сало зазначив, що після тривалих спроб добитися соціальної справедливості залишився єдиний вихід – суд. Але судитися з державою священикам не личить.

«Коли у 2014 році ми вирушили в зону бойових дій, то ніхто ще нічого не знав про статус УБД. Але тоді нам треба було зібрати дуже багато документів, щоб потрапити у зону АТО. Ці документи збиралися на місцевому рівні, єпархіальному, передавалися у Київ до департаменту капеланства УГКЦ. Потім вони передавалися до Міністерства оборони, де ми проходили досить ретельну перевірку. Про статус УБД я дізнався вперше на з’їзді капеланів у грудні 2014 року. На той час один із наших священиків вже такий статус отримав. Ми здали документи, йдеться про тих, хто вже на той час мав ротації тиждень-два-місяць, мали витяги з наказів з військових частин. Все це мало подаватися пакетом, щоб кожен окремо не ходив оббивати пороги міжвідомчої комісії. Я продовжив свою службу разом з батальйоном на сході. А коли у 2015 повернувся разом з ними, то у департаменті капеланства повідомили, що відбулися зміни до чинного законодавства про набуття статусу ветерана і учасника бойових дій, які виключили нас з цього закону.

Ті отці, які встигли до того часу, отримали статус учасника бойових дій. Мені ж прийшла відмова. Продовжилося оббивання порогів. Єдине, що ми могли зробити – подавати до суду. Але є військові, які не можуть отримати цього статусу, та й священикам судитися з державою не личить. Тож ініціативу депутатів обласної ради ми вітаємо. В нас є священики, які отримали травму, контузію, поранення. Фактично вони не мають права на державне забезпечення свого лікування», – сказав отець Орест.

А отець Андрій Феденьків додав: «Священик не має права брати зброю в руки. Наша зброя – це молитва, хрест, віра».

Оксана ДУДАР

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.