Що показав конфлікт навколо єврономерів: три ключові аспекти
25 листопада набули сили два закони, що регулюють правила розмитнення та контролю за євробляхами.
25 листопада набули сили два закони, що регулюють правила розмитнення та контролю за євробляхами.
Закони №8487 та №8488 передбачають зниження акцизу на розмитнення авто на іноземних номерах та посилення відповідальності за порушення правил ввезення авто в Україну. Власникі авто з іноземною реєстрацією не задоволені прийнятими законами: станом на 26 листопада «євробляхери» заблокували пункти перетину українсько-польського кордону у Львівській області. Директорка з політико-економічних досліджень Kyiv School of Economics Ілона Сологуб аналізує ситуацію з точки зору економіста.
Спочатку я хотіла відмовитися писати цей коментар, оскільки сусідня держава вкотре нагадала нам, що маємо набагато важливіші проблеми, ніж «євробляхи». Але тоді подумала, що ситуація з єврономерами дає можливість проілюструвати декілька важливих моментів.
1) Компроміс. Компроміс означає, що обидві сторони поступаються в чомусь одна одній, і жодна не отримує повністю те, що хотіла. На мою думку, ухвалений закон, який знижує рівень оподаткування вживаних авто і дає можливість водіям авто на єврономерах офіційно стати їхніми власниками, є прийнятним компромісом. Тому протести «євробляхарів» з перекриттям доріг виглядають дивно.
2) Відповідальність. У детальному обговоренні цього питання прозвучала думка, що значне зростання кількості авто на єврономерах в останні три роки (адже раніше вони концентрувалися переважно на Закарпатті) пов’язане з послабленням контролю на дорогах у зв’язку з реформуванням поліції. Якщо це так, то виходить, що власники авто на єврономерах скористалися слабкістю держави для того, щоб обійти закон. Це безвідповідально. Так само безвіповідальною та інфантильною є позиція «чиновники/депутати порушують закон, то чому мені не можна?» Відповідальна позиція – «я дотримуюсь закону та контролюю, щоб чиновники/депутати також дотримувались його». А якщо закон потрібно змінити, це можна робити цивілізованими методами.
3) Зовнішні ефекти (екстерналії). Автомобілі забруднюють повітря, від чого страждають не лише власники авто, але й суспільство в цілому. Отже, держава повинна втрутитися та створити стимули до зниження забруднення – зокрема, оскільки старі авто більше забруднюють повітря, ніж нові, логічно оподатковувати старіші авто за вищою ставкою. Подібні регулювання існують у багатьох країнах, а деякі країни Європи взагалі планують за 10-15 років повністю перейти на електромобілі. Зрозуміло, що це не буде безкоштовно. Але збереження природи потребує інвестицій та зусиль – адже не є безкоштовними, наприклад, встановлення очисних споруд, переробка сміття, висаджування дерев. Проте кожен із нас хоче дихати чистим повітрям та купатися в чистій річці.
Поняття «зовнішніх ефектів» для багатьох може виявитися новим. Але це просто врахування наслідків своїх дій – наслідків не лише для себе, але й для інших людей. Наприклад, тому, хто паркується на тротуарі, варто подумати про мам з візочками, які змушені будуть обходити автівку по проїжджій частині.Тому, хто залишає після себе сміття у парку, варто подумати про людей, які гулятимуть у цьому парку пізніше. Тим, хто вимагає права не платити податки, варто подумати про тих, хто залежить від цих податків, - наприклад, пенсіонерів.
Ілона Сологуб, директорка з політико-економічних досліджень Kyiv School of Economics, член Редколегії VoxUkraine
Матеріал наданий у межах партнерства з проектом VoxConnector
Коментарі