дивись.info

Пам’ять про ОУН – це пам’ять про те, що ми творці історії, а не жертви

Пам’ять про ОУН – це пам’ять про те, що ми творці історії, а не жертви

Колонка історика Івана Хоми.

90 років тому у Відні з 28 січня до 3 лютого 1929 року проходив Конгрес українських націоналістів, який завершився створенням Організації українських націоналістів (ОУН).

Організацію створено, коли в світі навіть на см2 не було незалежної та суверенної держави Україна. Була УСРР, створена більшовицькою Росією під час окупації Української народної республіки, а території ЗУНР були окуповані Польщею та анексовані Румунією і Чехословаччиною.

Поява націоналістичної політичної сили – ОУН – стала неприємною несподіванкою для головних тогочасних українських ворогів – Польщі та Росії. Адже проведена ними від 1920 року робота з дискредитації, вербування, деморалізації та фізичної ліквідації багатьох учасників національної революції, не давала їм підстав вважати, що український національно-визвольний рух зможе так швидко перейти до нових організаційних форм спротиву.

Читайте також: Пам’ять про Героїв Крут – це пам’ять про всіх борців за українську державність!

Крім того, образи, взаємні звинувачення та важкі матеріальні умови життя, в яких перебували представники української військової та політичної еліти в еміграції, також виключали можливість появи нових лідерів здатних ініціювати та реалізувати створення дієвого руху опору.

Українські громадсько-політичні організації, створені учасниками національної революції в 1920-х роках в Польщі та Чехословаччині, без об’єднання не були здатні мобілізувати українське суспільство до активних дій з відродження держави.

ОУН стала військово-політичним феноменом, як мінімум Центральної та Східної Європи, за масштабом діяльності, увагою з сторони ворогів, а також результатом

ОУН стала військово-політичним феноменом, як мінімум Центральної та Східної Європи, за масштабом діяльності, увагою з сторони ворогів, а також результатом. Адже, ОУН відіграла ключову роль у тому, що ще в ХХ ст. нам вдалось відродити свою незалежну державу.

Засновниками цього феномену стало 30 українців, хоча на пам’ятному фото їх 27: сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул. Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський. Стоять зліва направо 3 ряд: Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич.

З них найстарший Яків Моралевич, був на 51 році життя, а наймолодший Ярослав Баранович, був на 23 році життя. Зі всіх засновників ОУН застане відродження української незалежності Михайло Антоненко, який помре у Франції в 1993 року.

Вони представляли різні українські національні організації, у кожного була своя історія участі в національній революції 1917 – 1921 років, своє бачення причин поразок та свої образи. 28 січня – 3 лютого 1929 вони зібрались, щоб опираючись на досвід, думати не про образи та поразки, а про майбутнє, як відродити втрачену державу. Деякі з присутніх після створення ОУН зрадили український націоналізм, розпочавши співпрацю з ворожими спецслужбами.

Головою ОУН обрали полковника Євгена Коновальця, який у завершальні промові сказав: «Як знаєте, мої друзі, я не є приятелем гомінких слів. Я не знаю, чи і наскільки нам пощастить розвинути діло, за яке ми ось тут прийнялися. Це залежатиме від праці, зусиль, послідовности і жертвоности нас усіх. І це залежатиме від того, наскільки ми нашу справу зуміємо зробити зрозумілою всьому українському громадянству … У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії

Спротиви, які зустрінемо на нашому шляху, будуть велетенські. Бо ж віднова Соборної Української Держави сама собою однозначна з ліквідацією московської імперії, як і польського історичного імперіялізму, спричинить таку докорінну перебудову цілого Сходу Европи і великої частини Азії, що це з конечности вплине, не менш глибоко й на політичний вигляд всієї решти світу…

Хочу вірити, що завдання, які в нашій програмі ми собі накреслили, зуміємо, як мужі, виконати. Тільки в тому випадку вільно буде сказати, що дата створення нашої Організації зарахується будучими істориками, як одна з переломових, творчих і позитивних дат на тисячолітньому шляху життя Української Нації».

У 1929 році ОУН не вдалось би створити без:

  • Ідеї та впевненості в здатність на такий організаційний та ідеологічний подвиг, створення єдиної націоналістичної організації. Без її створення боротьба за відродження держави виглядала примарною. Ідея та впевненість у здатність це зробити належить Євгену Коновальцю та його команді;
  • Людей, що мають досвід не тільки участі в революції, але здатні домовлятись, шукати точки дотику, бути відповідальними за свої дії, карними – переступати через своє «его» заради справи тощо. До цієї роботи запрошували Дмитра Донцова, але він таки не переступив своє «его». Тому, його і немає серед засновників ОУН. Це дало можливість побачити нових ідеологів українського націоналізму.
  • Щоденної діяльності над створенням ОУН, а це 5 років важкої конспіративної роботи з розробки організаційних та ідеологічних засад організації українських націоналістів, це сотні листів між Коновальцем, Андрієвським, Сціборським, Сушком, Мартинцем та іншими. Ця робота дала можливість врахувати багато думок та зауважень, щоб у майбутньому максимально виключити протиріччя, що могли б знищити або маргіналізувати ОУН.

Організаторам та членам ОУН таки вдалось стати творцями історії України
 

Тому організаторам та членам ОУН таки вдалось стати творцями історії України.

Цього року, відзначаючи 90-ту річницю ОУН, розумію, що це по-справжньому. Як мінімум тому, що ідейні засади ОУН покладено в основу сучасних Збройних Сил України: гімн ОУН є маршем Збройних Сил України, а вітальне гасло ОУН «Слава Україні – Героям Слава», стало також гаслом української армії.

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Хома Іван
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини, Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка».