дивись.info

(Не) рівні українки. Чи дискримінують жінок Львівщини на ринку праці

(Не) рівні українки. Чи дискримінують жінок Львівщини на ринку праці

На Львівщині різниця у зарплаті чоловіків та жінок менша, аніж в середньому по Україні.

Принаймні, про це свідчать статистичні дані. Наприклад, за 2017 рік на Львівщині середня номінальна зарплатня штатних працівниць складала 80,8% від середньої зарплати штатних працівників. Водночас загалом по Україні ця цифра сягнула лише 77,5%.

За останні роки Україна зробила своєрідний стрибок в питанні недискримінації за гендером на ринку праці. Найбільш символічним кроком було скасування наказу МОЗ «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок» трохи більше року тому. Через рік після скасування, тобто наприкінці 2018, прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявляє, що статистика показує, що «жінки чомусь отримують менше грошей», та реагує на ці дані: «Це дикість, і цього не може бути в суспільстві. Проблема потребує негайного вирішення. Якщо будуть пропозиції системного врегулювання – ми консолідуємо більшість для прийняття рішень».

Зрівнятися

Але поки в Україні дедалі активніше говорять про стирання гендерних кордонів у зарплатах, динаміка «вирівняння ситуації» залишається невтішною. Журналісти Дивись.info вирішили дослідити, чи покращується клімат на ринку праці для жінок Львівщини.

Статистика за останні понад 10 років залишає бажати кращого. При тому, що на законодавчому рівні роботодавцям і заборонено акцентувати на гендерній приналежності майбутніх працівників, грошові розриви лишаються відчутними. Так, 2005 року середньомісячна номінальна зарплата штатного працівника на Львівщині була на 25% вищою, аніж зарплата працівниці. Через п’ять років (тобто в 2010 році) ця різниця склала вже менше 18%. До 2015 року вона знову трохи збільшилася (чоловіки отримували на 19,2% більше грошей), а станом на кінець минулого року середня жіноча зарплата на Львівщині склала 80,7% від чоловічої.

Таким чином, прогрес є, однак він не такий стрімкий, як могло би здатися. Виходить, що за останні 13 років на Львівщині розрив у середніх зарплатах чоловіків та жінок скоротився лише на 5,8%.Таких темпів явно не вистачить, аби виконати обіцянку прем’єр-міністра Володимира Гройсмана про зрівняння зарплат українським жінкам та чоловікам принаймні за майбутні 40 років.

Де різниця найбільша

Варто розуміти, що суттєва різниця у зарплатах чоловіків та жінок на Львівщині є не в усіх сферах. Є навіть кілька видів діяльності, в яких жінки випереджають чоловіків. Проаналізуймо дані обласного управління статистики щодо середньомісячних зарплат штатних працівників Львівщини за видами економічної діяльності у 2018 році.

Наприклад, дуже подібні зарплати мають жінки та чоловіки в оптовій та роздрібній торгівлі (тут жіночі заробітки складають у співвідношенні 94,4% від чоловічих), транспорті (жіноча зарплата – 97% від чоловічої), професійній, науковій та технічній діяльності (94,5% від чоловічої у співвідношенні), держуправлінні й обороні, обов’язковому соціальному страхуванні (99,4%).

В освіті та наданні інших видів послуг «жіночі» зарплати такі ж або взагалі випереджають «чоловічі» та складають у співвідношенні 101,2% та 114% відповідно.

Водночас, на Львівщині залишаються певні сфери діяльності, де «чоловічі» зарплати суттєво (на 25-35%) перевищують «жіночі». Наприклад, у фінансовій та страховій діяльності жінки отримують на 37,7% менше коштів. У сільському господарстві на 34,7% менше, у сфері творчості, мистецтва та розваг у жінок в середньому на 24% менші зарплати, аніж в чоловіків. Відтак, варто розуміти, що ця нерівність за сферами діяльності дуже неоднорідна.

Як в ІТ

Львів вважається одним із центрі ІТ-індустрії України. Зрештою, саме ця галузь є перспективною для переходу української економіки з сировинної моделі на технологічне виробництво та орієнтацію на ринок послуг, тож у багатьох асоціюється із перспективами. Так як ІТ у Львові розвивається багато років (про зародження сфери ми писали тут),то часто основні соціальні тренди задають саме ІТ-компанії. Мова про рівень оплати праці та умови, pet та child-friendly підходи тощо.

Варто розуміти, що достеменно дізнатися різниці у зарплатах чоловіків та жінок в ІТ важко, адже чимало працівників юридично є ФОПами, а детальні бази щодо ФОПів Держстат не веде. За статистикою, минулого року розрив у зарплатах чоловіків та жінок у сфері «інформації та телекомунікацій» склав 22,2%  на користь чоловіків. Це дещо вище середнього показника по області. Але ще 2016 року цей розрив у номінальних зарплатах складав аж 34,2%!

Загалом по Україні жінки в ІТ в середньому отримують 11467 грн на місяць,  чоловіки – 14804 грн. Таким чином, зарплати жінок є на 22,5% нижчими за зарплати чоловіків, що загалом відповідає актуальним тенденціям на Львівщині.

При цьому, за даними загальноукраїнського порталу з пошуку роботи HeadHunter за останні 12 місяців, які ми отримали на редакційну пошту від прес-служби порталу, більшість резюме осіб, що шукають вакансії у галузі «Інформаційні технології» – чоловічі (74% проти 24%). Хоча при цьому в спорідненому фахові «Математика» жінками розміщено понад 60% всіх резюме. У той же час спеціалісти порталу додають, що ретроспективний аналіз дозволяє зробити висновки про поступову позитивну динаміку щодо представленості жінок, наприклад, у галузі IT.

Ринок праці для жінок

Трохи більше року тому в Україні скасували так званий список заборонених для жінок професій. Серед іншого список забороняв для жінок цілий ряд будівельних спеціальностей, керування кількома видами пасажирського та вантажного транспорту тощо. Таким чином Україна зробила крок у питанні мінімізації дискримінації жінок на ринку праці. Детальніше про те, чому це насправді була дискримінація, ми писали тут.

Тож, чи існує дискримінація українок при пошуку роботи, ми розпитали у Львівському обласному центрі зайнятості. Тут акцентують, що роботодавцям заборонено у рекламі вакансій дискримінувати, зокрема, за гендерним принципом.

«Відповідно до статті 174 Кодексу Законів «Про працю України» забороняється в рекламі про вакансії (прийом на роботу) зазначати вік кандидатів, пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися лише особами певної статі, – пояснюють фахівці Центру зайнятості. – Крім того, заборонено висувати вимоги, що надають перевагу жіночій або чоловічій статі, представникам певної раси, кольору шкіри (крім випадків, визначених законодавством, та випадків специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі), щодо політичних, релігійних та інших переконань, членства у професійних спілках або інших об’єднаннях громадян, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».

«Сьогодні знайти роботу через службу зайнятості може кожний, незважаючи на те, чоловік це чи жінка. Було б тільки бажання працювати, – каже директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк. – На початку березня в області відкритими залишалися 7526 вакансій, у тому числі: 5403 — для робітників (71,8%); 1 475 — для службовців (19,6%); 648 — для тих, хто не має професії та спеціальної підготовки (8,6%). У середньому на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на кінець лютого 2019 року претендувало 2 безробітних (на відповідну дату торік – стільки ж).

Для жінок найбільше пропозицій працевлаштування у легкій промисловості швачками, галузі торгівлі – касирами торговельного залу, продавцями продовольчих або непродовольчих товарів, у сфері громадського харчування – кондитерами, кухарями, офіціантами. Для осіб із вищою освітою є чимало вакансій у органах державної влади, тобто робота для державних службовців».

При цьому, за статистичними даними, які підбивають експерти обласного Центру зайнятості, за останні три роки послугами Центру скористалося більше жінок, аніж чоловіків (в середньому 52% жінок до 48% – чоловіків щорічно). При цьому загальний відсоток працевлаштованих у жінок становить менше половини – у середньому 48% від усієї кількості працевлаштованих за останні три роки.

Погляд роботодавця

Ми анонімно опитали власників малого та середнього бізнесу Львівщини щодо того, чи важлива стать працівника при наймі, за яких умов вона відіграє важливу роль та чи є на їхньому підприємстві (у їхній компанії) різниця у зарплатах за гендерною ознакою. Для того, щоб отримати правдиві відповіді, ми домовилися не використовувати в матеріалі імен опитаних та назв відповідних компаній.

Цікаво, що в результаті спілкування кожен із опитаних зауважив, що не має різниці в оплаті праці для чоловіків та жінок, більше того, така тенденція приблизно для половини співрозмовників виявилася відкриттям.

Щодо переваг жінок або чоловіків при наймі на роботу виявилося, що у багатьох випадках стать має значення, але обумовлено це об’єктивними обов’язками майбутнього співробітника. Наприклад, на цьому акцентували власники закладів ресторанної сфери. Власник пабу, для прикладу, відповідає, що на стать працівника звертає увагу «при прийомі на роботу на посаду бармена, бо там інколи треба бочку з пивом перенести, та й клієнти бувають п’яні і хамовиті. Але зараз у нас, наприклад, працює дівчина-бармен». Щодо зарплат додає, що різниця в оплаті праці диктується не гендером, а кваліфікацією працівника: «Різниці немає. Зараз у нас працює жінка-кухар, яка має високу кваліфікацію, а якщо інший кухар буде нижчої кваліфікації, то йому будемо менше платити (незалежно від статі)».

Ще одна власниця ресторанного бізнесу зауважує, що надає перевагу працівницям у залі (офіціантки, адміністраторки), а от кухарями намагається наймати переважно чоловіків. Зумовлює такий вибір тим, що для роботи в залі потрібно мати більш гнучкий характер («жінки краще виходять з конфліктних ситуацій»), а робота на кухні часто пов’язана з перенесенням вантажів, прийомом важких продуктів тощо.

Інша причина можливого гендерного дисбалансу в колективах – сфери діяльності, де переважна частина кадрів – представники однієї статі. Наприклад, власниця перекладацької агенції зазначає, що при виборі працівника на стать уваги не звертає, «але в мене працюють лише жінки, частково тому, що їх більше на ринку філологів і перекладачів. Я маю досвід працівників-чоловіків і можу сказати, що у робочому процесі нема жодної різниці».  Підприємець зі сфери транспортних перевезень зауважує, що в цій сфері традиційно працюють переважно чоловіки.

Очевидно, що для того, аби повністю вирівняти ситуацію на ринку праці, потрібен час. Втім, не можна не помітити, що за останні роки це питання принаймні голосніше звучить на порядку денному. У наступному тексті дослідимо причини різниці в оплаті праці чоловіків та жінок.

Валерія Печеник

Матеріал підготовлено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.