Президентські вибори-2019 і війна компроматів

І зрозуміло, що найбільших ударів зазнають лідери рейтингів, тобто ті, хто реально боротиметься за перемогу.

Любі друзі і Укроборонпром

Згідно із соціологією, таких кандидатів троє – чинний президент Петро Порошенко, нардеп і колишня двічі прем’єрка Юлія Тимошенко, а також комік та актор Володимир Зеленський. З’являються компромати, звісно, і на інших кандидатів, але вони швидко губляться в інформаційному просторі.

Беззаперечним лідером за кількістю компроматів є Петро Порошенко, адже за усталеною традицією влада завжди винна в усьому, а будь-який здобуток може легко перетворитися у цілковитий провал. Відтак будь-який вислів президента під пильною увагою політтехнологів. Тож до компроматів Петру Олексійовичу не звикати, але скандал з розкраданням в Укроборонпромі став прикрою «несподіванкою» навіть для такого досвідченого політика.

Нагадаємо, 25 лютого видання «Bihus.info» оприлюднило розслідування про те, як люди з оточення Петра Порошенка курують розкрадання в оборонній сфері. За версією журналістів, Ігор Гладковський, син заступника  секретаря РНБО Олега Гладковського, брав участь у схемах мільйонних розкрадань в оборонному комплексі. Він з партнерами організував постачання контрабандних російських деталей для військової техніки. Держпідприємства переплачували за товар у 2-4 рази, купуючи його у фірм-прокладок. Керівництво «Укроборонпрому» знало про оборудки і давало на них згоду.

Гладковського називають близьким другом і партнером Порошенка. Але вже 4 березня президент заявив, що підписав указ про звільнення заступника секретаря РНБО. 16 березня Порошенко увів у дію рішення РНБО, що передбачає аудит «Укроборонпрому».

Швидка реакція, звісно, дещо сповільнила вбивчий ефект від журналістського розслідування, однак, безумовно, позначиться на рейтингах чинного президента і значно більше, ніж, скажімо, невиконані обіцянки.

Гроші партії

Не менше від компроматів потерпає і лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко. Тривале перебування у політиці не могло не позначитися на політичній біографії. Але витягання старих кістяків зі шафи не мають такого ефекту, як свіжі скандали. Найчастіше з Юлією Володимирівною пов’язують підкуп. Зокрема саме її підозрюють у причетності до спроби підкупу Юрія Тимошенка, адже саме лідерка «Батьківщини» найбільш зацікавлена у тому, щоби технічний кандидат зняв свою кандидатуру з виборів.

6 березня генеральний прокурор Юрій Луценко повідомив про затримання двох осіб, які начебто намагались підкупити кандидата в президенти Юрія Тимошенка, запропонувавши йому 5 мільйонів гривень за зняття своєї кандидатури. Були затримані Тарас Костанчук та Олександр Іщенко. Фігурує у справі й нардеп від «Батьківщини» Валерій Дубіль.

У штабі «Батківщини» історію з підкупом кандидата назвали брудною провокацією Адміністрації Президента.

А буквально днями у Дубно правоохоронці виявили автомобіль з 2,5 мільйона гривень, які призначалися буцімто для підкупу виборців. У штабі «Батьківщини» традиційно оприлюднили заяву про провокації з боку АП.

Кіно і політика

Що ж стосується ще одного лідера соцопитувань Володимира Зеленського, то ситуація з компроматом тут радикально відрізняється, адже артист був пов’язаний з політикою лише на сцені чи у кіно, тож багажу брудної політичної білизни не має, окрім того, що його ім’я тісно пов’язують з олігархом Ігорем Коломойським. І хоч як політтехнологи намагаються вберегти Зеленського від публічних виступів (адже його становище та виступи на фоні досвідчених політиків будуть програшними) від прикрих моментів цілковито убезпечитися не можна.  Один з перших казусів – виявлення у Володимира Зеленського офшорних компаній, на рахунки яких виводилися кошти з метою уникнення оподаткування.

Удруге команда Зе серйозно прокололася, коли намагалася запропонувати гідну зарплатню для вчителів у 4 тисячі доларів на місяць. Та щось пішло не так, і «експерти» з підрахунками помилилися на 23,8 мільярда доларів. Тож виявилося, що бути президентом у кіно і в житті – геть різні речі, а формула «головне – бути порядним» не працює, принаймні не у розумінні пана Зеленського.

Компромати і рейтинги 

Сергій Антонюк, голова наглядової ради ГО «Українська Асоціація Акціонерів»:

«Чому використовується такий інструмент як компромат, бо він, за великим рахунком, найдешевший у виконанні, найшвидше дискредитує іншу людину, оскільки ставить у становище виправдання. У будь-якому випадку треба у якийсь спосіб реагувати на це. Головне завдання компроматної технології – вибити з колії табір противника, щодо якого було застосовано компромат. Зважаючи на те, що немає сильних організацій, які були б зацікавлені і можуть себе просувати як партії, які генерують ідеї, програми та технології, компромат став тим, до чого скотилася сьогоднішня політика. Компромат – це найбільш проста і дієва технологія, яка затягує людей. Виборець любить щось легке, скандальне, конфлікти, плітки. Компромат залучає людей у ці маніпуляції і вони не можуть за цим розгледіти суть людини. Чим частіше застосовується технологія компроматних маніпуляцій, тим більше потенційні виборці зважають саме на це, не намагаючись вникнути у суть і розібратися у тому, що за цим стоїть і навіщо це потрібно.

Компромат – це найбільш проста і дієва технологія, яка затягує людей. Виборець любить щось легке, скандальне, конфлікти, плітки

Компроматні технології носять здебільшого передвиборний характер. Щодо впливу на рейтинги, то є якась точка, нижче якої кандидат вже не може опуститися, відтак компромат жодним чином на його рейтингу не позначиться. Якийсь вплив буде мати, але на категорію людей, які менш поінформовані, тобто на тих, хто орієнтується на кліпове мислення. Мовляв, сказали, що він поганий, а я так і знав. Тобто якесь вагання буде. Але якщо розглядати скандал з Укроборонпромом, то йдеться про компромат, який підтверджений фактажем. Тому він матиме вплив і на чинного президента, і на його на оточення, до того ж суттєво. А якщо компромат носить виключно підроблений характер чи пов’язаний лише з тим, щоби вразити самолюбство людини, наприклад, створюються меми, які принижують кандидата, то це несуттєво і на рейтинг не впливає».

Кирило Євсеєв, сертифікований спеціаліст з розкрутки YouTubе -каналів, кандидат політичних наук:

«Вперше цього року війна компроматів захопила YouTube, і це не лише скандал у оборонці. Глядачів буквально напихають політичною рекламою та компроматами на конкурентів, а той, хто це не робить, просто пасе задніх. Раніше аудиторія YouTube відчувала себе вільною від телевізійних форматів, і взагалі вважали, що вони інші, не ті, хто дивиться телевізор, а ті, хто обирають що дивитись самі, що на YouTube більше правди, ніж на ТБ. Але зараз лише цього року – справжній бум компроматів на YouTube проти усіх. Розвіюють міфи усіх – і Зеленського, і Тимошенко, і Порошенка.

Раніше аудиторія YouTube відчувала себе вільною від телевізійних форматів, і взагалі вважали, що вони інші, не ті, хто дивиться телевізор. Але зараз лише цього року – справжній бум компроматів на YouTube проти усіх

Я знав, що це відбудеться, але гадав, що це буде на наступних виборах, адже партії і політики гарно освоїли Facebook можливості, але досі майже не мають професійних каналів на YouTube, які б грали на довгострокову побудову іміджу. Тобто критикувати навчились, а спілкуватись із аудиторією про конструктивне – ще ні. Взагалі компромати – це короткострокова політична стратегія, ситуативна антиреклама, а побудова каналів із справжніми глядачами і цікавим контентом – більш серйозна стратегія.

Також цього року ми бачимо, як активізувались блогери, що критикують українську владу, і ми бачимо, що їх дуже красиво просувають до глядачів. Не будемо вдаватись у теорію змови, але ви самі можете подумати, кому вигідно розкручувати такий контент. На це потрібні немаленькі гроші».

Марина Багрова, член правління Міжнародної спілки «Інститут національної політики»: 

«Війна компроматів, як політтехнологія, зараз практично не працює. Кожен кандидат у президенти України або в депутати Верховної Ради, які вже протягом багатьох років беруть участь у виборах, мають свій сформований стійкий електорат. Політична практика показує, що після публікацій порцій компромату, електорат розглядає компромат як атаку на свого улюбленого політика і ще більше починає гуртуватися навколо нього. Тому компромат під час виборчої компанії призводить до зворотного ефекту. Крім того, багато наших політтехнологи досі не навчилися професійно і якісно створювати компрометуючі матеріали. Більш того, українське суспільство в цілому, незалежно від симпатій або антипатій до того чи іншого кандидата, розглядає компромат під час виборчої компанії, як звичайне явище боротьби за владу між різними політичними силами».

Олексій Буряченко, голова правління Всеукраїнської регіональної експертно-юридичної асоціації впливу:

Так, компромати на будь-яких публічних політиків, а тим паче кандидатів у президенти України, завжди користувались неабияким попитом. Під поняттям «політичний компромат» розуміється будь-яка інформація яка здатна нашкодити політику. Але в сучасних політичних технологіях поняття компромату використовується досить різнобічно. Іноді компромати оприлюднюються навмисно командами цього ж кандидата для фактичного підвищення рейтингу.

У сучасних політичних технологіях поняття компромату використовується досить різнобічно. Іноді компромати оприлюднюються навмисно командами цього ж кандидата для фактичного підвищення рейтингу

Як це відбувається. Після реальних соціологічних замірів, робиться акцент на роботу з певною частиною електорального поля, приміром, націоналістично налаштованих громадян. Для активізації вказаної частини населення оприлюднюється відеозапис, на якому політик бере участь у масовій акції, націоналістичної спрямованості, і при цьому своєю поведінкою чи діями явно порушує адміністративний кодекс.

Ефект: таку поведінку звичайно засудять у ЗМІ та інші політики, а ось електорат, на який була спрямована ця дія, побачить у ньому «свого», тим самим, прогнозовано, підвищиться рейтинг та політичний вплив політика саме у цієї частини електорату.

Є і інші технології.  Розповсюдження неякісного чи фейкового компромату значно збільшує присутність того чи іншого політика у ЗМІ, а от реагувати та спростовувати такі компромати не потребує значних зусиль, адже коли ці компромати «запускались», то їх спростування надавалось, як то кажуть, «в пакеті». Як наслідок маємо підвищення рівня впізнаваності та довіри до кандидата, а взагалі ідеально якщо вдасться «намалювати» роль «жертви політичних репресій».

Уже досить давно в сучасній політиці компромат не використовують як прямий інструмент впливу на політичного діяча. Найчастіше це багатоходівки команд політиків, які мають на меті зовсім не те, що здається на перший погляд. Приказка, «поганий піар, також піар» діє і це факт. Адже краще політику мати 60% впізнаваності та 30% антирейтингу, а ніж просто 30% впізнаваності, хоча суто математично такі політики повинні були б мати рівний результат на виборах. Але політика, це не математика…

Також у цьому питанні колосальне значення відіграють ЗМІ, адже у постійному «ефірному шумі» стає абсолютно не помітною навіть дуже компрометуюча інформація і тоді сили та ресурси команд, витрачені на здобуття компрометуючих даних, будуть марними.

І останнє, на сьогодні рівень довіри, як до правоохоронних органів, чиновників вищого рангу, так і до політиків в цілому є мізерним, і тому коли з їх вуст лунає навіть дуже разюча та компрометуюча інформація, суспільством це сприймається як звичайна політична боротьба «всіх проти всіх» і не має відповідного ефекту.

Висновок. Суспільство втомилось від «війни компроматів» і вимагає нової якості політики в цілому! Люди звичайно хочуть знати про «скелети в шафі» політиків, але значно більше вони хочуть достойного життя, матеріального добробуту та впевненості у завтрашньому дні».

Оксана ДУДАР