До палацу Бадені в Буську повернули унікальні ковані елементи, які вважалися втраченими (фото)

Про це повідомляють у спільноті «Палац Бадені у Буську».

«До палацу повернулися реліквії, які вважали безповоротно втраченими. Йдеться про ковані елементи в'їзної брами, демонтованої радянськими військовими у 1985 році, i про 8 секцій литих перил зі сходового майданчику палацу, які були зрізані шукачами за металом у період 2007-2009 pp. Дякуємо пану Анатолію Сливінcькому за збережені i повернуті артефакти. Вже невдовзі речі графського інтер'єру тішитимуть очі бужан», – повідомили у спільноті.

Нагадаємо, палац Бадені – родинний маєток графа Казимира Фелікса Бадені у Буську. Історія Буського палацу пов'язана із іменем Войцеха Альберта Мієра – літератора, поета і перекладача, політика, який був сином Юзефа Мієра — старости буського та сокальського, воєводи поморського. У 1798 році Войцех Мієр успадкував від батька буські землі і носив титул дідича Буська до 1819 року, коли через фінансові проблеми та загрозу банкрутства змушений був закласти Буське дідицтво та переїхати до Лежайська.

У 1810 році Войцех Мієр розпочав будівництво буської резиденції. Прототипом сучасного палацового комплексу була невелика одноповерхова садиба, яка впродовж ХІХ ст. зазнала декількох капітальних перебудов і перепланувань.

Розбудову палацу продовжили нові власники Буська, які постійно тут проживали – Генрик Мієр та його син Фелікс, після смерті якого власницею маєтку стала його вдова Анна Вієрер. 1880 року в обмін на пожиттєву ренту вона переписала буські володіння на Казимира Фелікса Бадені — племінника свого покійного чоловіка, а сама переїхала жити до Відня.

Власниками палацу і буськими дідичами почергово були Казимир Бадені, його син Людвік та онук Казимир.

1939 року палац націоналізувала більшовицька влада. До 1941 року тут містився райком КПУ, а під час Другої світової війни (1941-1944 рр.) у палаці квартирували війська вермахту. Після приходу радянської влади палац починає занепадати. З 1961 року тут містилась військова частина, тому з внутрішнього декору палацу мало що залишилось. Останніми роками палац стоїть пусткою і поступово руйнується. Внаслідок пожежі 2016 року пошкоджено покрівлю та перекриття.

Однак небайдужі місцеві мешканці вирішили повернути палац до життя. Тут постійно відбуваються толоки. Люди самотужки прибирають сміття, зрізають дерева, які пошкоджують будівлю тощо.