Верховна Рада IX скликання: чи виправдає новий парламент очікування виборців

«Опозиційна платформа – За життя» може розраховувати на 45 мандатів, ВО «Батьківщина» та «Європейська Солідарність» – по 24, «Голос» – 20. Інші партії завдяки мажоритарці претендують на 10 крісел у парламенті, самовисуванці – 48.

Значною мірою склад Верховної Ради буде оновлено людьми без політичного та управлінського досвіду, яким доведеться протистояти загартованим політикам, зокрема з «ОП-ЗЖ». ІА Дивись.info запитала в експертів чи виправдають очікування виборців нові обличчя у майбутньому парламенті, хто формуватиме опозицію і чи формуватиметься коаліція.

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України:

Очікування виборців були завищені, а в політиці, як правило, дива – унікальне явище. Нова партія влади «Слуга народу» свідомо взяла курс на радикальне оновлення депутатського корпусу та усунення від законодавчої та виконавчої влади людей із політичним досвідом. Це стало продовженням сподівань більшості електорату на «оксамитовий» злам «системи». Зрештою, очікування виборців «Слуги народу» за регіональною вибіркою різні. Для Південного-Сходу такими пріоритетами є припинення війни на Донбасі та врегулювання соціально-економічних проблем. Для виборців цієї партії на Заході, крім цих завдань, пріоритет продовження курсу на ЄС і НАТО. Але такі великі очікування рівнозначні ризикам швидкого розчарування. Тим паче, що анонсований новий прем'єр-міністр Владислав Рашкован матиме за пріоритет обслуговування боргів МВФ, розпродаж землі, продовження економічної політики затягування пасків. Це дасть великі можливості для критики з боку нехай і нечисленої, але рішучої опозиції.

На відміну від єдиної партії влади, опозиція у ВР 9-го скликання буде неоднорідною. Антиподами є «ЄС» Петра Порошенка та «Опозиційна платформа – За життя». Ідеологічно ближчими до «Слуги народу» є «Голос» і за окремими питанням (крім земельного і відмови від державних соціальних гарантій) «Батьківщина». Найімовірніше, «Голос» і «Батьківщина» поділяють квотні посади від опозиції у комітетах і президії ВР, а «непримиренна» опозиція буде без посад.

Коаліція буде потрібна для 300 голосів заради зміни Конституції. Але, очікуючи швидкого падіння популярності президента Володимира Зеленського та його політичної сили (за рік, 1,5 року), жодна опозиційна партія на це не піде.

Павло Сацький, доцент ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»:

Очікування виборців від нових облич у парламенті нагадують ситуацію із Арістідом в давніх Афінах. Його піддали остракізму (вигнанню з полісу) бо «...набридло чути «Справедливий»...», як його називали. Радше відбулося усунення із парламенту впливу традиційних олігархічних угруповань, а інші послаблено. Водночас у парламенті зменшилась вага самодостатніх парламентарів. Таких у минулому скликанні було доволі багато, про що свідчать виходи окремих депутатів із фракцій БПП, виключення із «Самопомочі», створення мажоритарниками власного об’єднання «Воля народу». Проте однопартійна більшість, а саме така, вочевидь, і буде, об`єднує людей мало між собою пов’язаних тривалим досвідом суспільно-політичної взаємодії, часто ці депутати є «випадковими» людьми в політиці. Така «рихла» більшість може бути дуже дисциплінованою в голосуванні, але однопартійний уряд сформувати не вдасться і ставку доведеться робити на «технічних» менеджерів. Тому нам буде вкрай складно говорити про якусь політичну структуризацію українського суспільства.

Парламентська більшість буде у більшості безликою. А уряд, за наявності ефективних менеджерів, може стати знаковим. Але він має пройти між Сциллою і Харибдою, тобто високими очікуваннями суспільства і потребами у болючих реформах.

Опозиція буде більш технічною і структурованою. Вже зараз вона демонструє потужний командний дух. Для «Батьківщини» це традиційно, як і для Опоплатформи, а БПП об’єднує політиків традиційної формації й ідеології. Проте не слід вбачати перспективу утворення структурованої опозиції із депутатських фракцій меншості. Вона може гуртуватися і структуруватися радше ситуаційно. Просто амбіції лідерам буде простіше виявляти не у структурованій опозиції, а самостійно, очолюючи власну команду.

Крім того, не слід скидати з рахунків наявні у опозиційних партій структури у регіонах і фракції в місцевих радах. Це слабке місце владної партії й обмежує її можливості для комунікації із суспільством. А більшість соціальних запитів є змога задовольнити саме в органів місцевого самоврядування. Тому владна партія буде вимушена шукати базу для співпраці із опозицією, й альянси будуть, проте ситуаційні. Сумнівно, щоби владна партія пішла на створення коаліції із БПП, Опоплатформою і «Батьківщиною», проте ситуативні альянси можливі. Більш імовірне юридичне оформлення коаліції владною партією із партією «Голос».

Лілія Брудницька, експерт Центру структурної політології «Вибір»:

Частково буде виправданий запит суспільства на нові обличчя у парламенті. Повністю в принципі не можливо, навіть якщо у «Слуги народу» буде монобільшість. По-перше, доки партія не стала правлячою, для неї понад усе симпатії виборців. Коли партія стає правлячою, ваги набувають інші чинники: надважливими стають стосунки із зовнішніми партнерами та баланс між українськими ФПГ (олігархами). Окрім того, «Слуга народу» як партія конкретних обіцянок не давала, як і президент Володимир Зеленський. Тому і пред’явити їм претензії немає з чого. Якщо говорити про «Голос», який обіцяв «нову якість політики», на рівні декларацій Святослава Вакарчука ця «нова якість політики» – модернізований коктейль із антикорупційних ініціатив ще Віктора Ющенка, змішаний з реформаторськими настановами Петра Порошенка перших 2 років його каденції. Схоже, що «Голос» відіграватиме роль «Народного фронту» останніх двох років його перебування у парламенті 8 скликання. Третій новачок – «ОП-ЗЖ» є новачком умовним, там досвідчені, я б сказала, «матьорі» політики. Вони тримаються за електорально прибуткові теми тарифів, миру та економічного розвитку, які захищатимуть від зазіхань у статусі опозиції. Судячи з перших нічних 21 липня заяв Віктора Медведчука, вони готові підтримати окремі ініціативи правлячої партії, отже, повторюють тактику конструктивної опозиції, якою були, наприклад, «Самопоміч» та «Батьківщина» до демократичної коаліції. Тому локальна підтримка також не стане новою якістю політики.

Загалом же нові обличчя у парламенті будуть тим, ким вони і є, – новими обличчями. І в цьому сенсі очікування виборців, принаймні, тих, хто хотів саме нових облич, задовольнять на 100%.

У нас будуть дві опозиції: помаранчева «Голосу»+«ЄС»+«Батьківщина» і біло-блакитна «ОП-ЗЖ». Вони конкуруватимуть між собою. Якщо буде ухвалено закон про опозицію, формально буде одна парламентська опозиція, найімовірніше, помаранчева. Їй та монобільшості «Слуги народу» опонуватиме «ОП-ЗЖ». Але якщо «Голос» відхреститься від «старих облич» («Батьківщина» та «ЕС»), ймовірність чого є високою, тоді він не оголошуватиме про свою опозиційність, а стане ситуативним партнером «Слуги народу», хоча це не триватиме більше півроку. Потім «Голос» перейде в опозицію до «Слуги…», а помаранчеві та біло-блакитні будуть жорстко конкурувати, що знизить шанси на ухвалу закону про опозицію.

Якщо «Слуга народу» не має на меті вносити правки у Конституцію, Банкова задовольниться однопартійною більшістю. Але якщо Володимир Зеленський розпочне конституційну реформу або не захоче нести всю відповідальність, потрібні голоси. Їх збиратимуть або по одному, або формально закличуть приєднатися інші фракції. Потенційно найкориснішою могла б стати «Батьківщина» з її досвідом, але навряд чи «Слуги…» зголосяться на альянс зі старим обличчям та таким бекграундом. Отже, залишаються «ОП-ЗЖ», «Голос» та «ЕС». Найбільше людей, вкупі з мажоритарниками, в «ОП-ЗЖ». Ситуативний альянс з цією політсилою міг би дати підстави «Слугам…» вести мову про вдале «зшивання країни, внутрішнє примирення». Але «ОП-ЗЖ» навряд чи погодиться віддати таку золоту акцію до рук опонентів. Залишаться «ЕС» та «Голос». Обидві фракції могли б дотягти «Слугу» до конституційної більшості, але вони не є партнерами, хоча Вакарчук на президентській кампанії виступав опосередковано на підтримку Порошенка.  Тому «Слуга народу» до певного періоду насолоджуватиметься небаченою в українському парламенті монобільшістю. Принаймні для ухвали Держбюджету 2020 «слуг…» більш ніж достатньо.