Цікаві факти про чай: чи пили ми його правильно?

Чайні напої — трав’яні чаї та каркаде, повноцінними чаями їх не назвеш, пише Тутка.

Чайними бувають не лиш кущі, але й дерева. Сировина останніх зазвичай значно дорожча, листя важче переробити, бо коренева система рослини дає йому змогу насититися більшою кількістю вітамінів та мінералів.

Легенда про «ерл грей». На кораблі везли чай і бочки з бергамотовою олією. Під час похитувань корабля одна з бочок розбилася й олія потрапила до мішків з листям. Зіпсований товар продали значно дешевше в одному з портових міст. А пізніше люди почали цікавитися, чи не привезли ще «того самого чаю з бергамотом».

Пуер. Той самий, який пахне землею, рибою, шкарпетками та іншими «приємностями». Так ось, насправді його не зберігають в землі. 10 років тому в рекламі вигадали цю байку для привернення уваги, і вона міцно засіла в головах людей. Не вірите? Тоді закопайте листя, а через рік спробуйте відкопати та заварити.

Тому чому ж пуер віддає затхлістю? Пуер — дорогий чай, який під час приготування знаходиться у приміщенні з сильною вологістю. Його постійно скроплюють водою. До прикладу, одне невеличке пресоване кільце цього чаю сьогодні коштує від 300 до 1000 грн.

Треба запам’ятати раз і назавжди, що якісний чай ніколи не будуть ароматизувати. Гарну сировину викуплять завжди, іноді урожай на кращих плантаціях розподілений заздалегідь. Справді, мови про штучне додавання аромату такого напою йти не може.

Всім відомий молочний улун, на жаль, теж ароматизований. На його батьківщині, в Тайвані, цей вид чаю має одну приємну особливість — вершкову нотку. Англійці, спробувавши улун, захотіли посилити цю «молочність», але без добавок зробити це не вийшло.

Не купуйте чай в гіпермаркетах. Якість продукту нижча від середньої, він лежить там довго, та й умови зберігання викликають багато запитань.

Затулені квіточки в чаю, які мають розпуститися — реклама. Той чай не є дуже смачним, але чого лиш не зробиш задля красивої картинки?

Перед заварюванням обов’язково промивайте чай: він багато разів падає на підлогу й не є дуже чистим. Ще на смак напою впливає вода: вона може або посилити, або приглушити його смак. Для найкращого смаку треба використовувати воду з пляшок.

Чай не треба 10 хвилин настоювати в заварнику. Це все відлуння СРСР, коли чай був дефіцитом. Щоб смак напою по-справжньому розкрився, облийте чайник окропом, засипте чай і добре його промийте. Потім вилити воду, знову додати окріп і через 10-15 секунд (!) розлити по чашках. Так, чай заварився. Так, він буде смачним.

Друзі, запам’ятайте: після чаювання заварку викидаємо. Щойно вона охолола, їй кінець. Це боляче, але так треба. У протилежному випадку виділяються токсини, та й смак зовсім не такий, як у свіжого напою.

Якісний чай — недешеве задоволення. Найдорожчий — китайський «да хун пао», він був проданий на аукціоні більш ніж за $ 200 тис. Хоча продукти на аукціоні мають значно завищену ціну, гарний чай коштує гарні гроші.

Раніше вважали, що до СРСР привозили з Індії смачний чай, значно кращий за наш сучасний. Так ось, індійському листю далеко до досконалості. У цій країні воно використовується як основа напою масала, а в ньому головне — спеції. І відповідно, прянощам належить основна роль в розкритті смаку.

Ще трохи про горезвісний індійський чай. Це мас-маркет: 98% сировини збирають машинним способом, якісного листя там дуже мало. Ну а до 2% якісного індійського продукту можна віднести «дарджилінг». Його називають шампанським у світі чаю і часто розкуповують за попереднім замовленням. Придбати в супермаркеті цей товар неможливо — дуже дорого!

У чайній індустрії, як і в багатьох інших, є своя мода. Рекламники та маркетологи вміло цим користуються. Зараз модно вести ЗСЖ? Тоді на упаковці з’являється підпис «органік», і ось уже вартість продукту значно зростає.

Наостанок порадимо доступний і смачний чай, який продається в Європі, — чорний «дянь хун» і «сяо чжун». Для любителів зеленого чудовим вибором стануть «ті гуань інь», «си цзи чунь» або «алішань».