Чого чекати Україні від зустрічі Нормандської четвірки у Парижі

Чого чекати від зустрічі та чиє ризик, що Україна не отримає очікуваної підтримки з боку Франції та Німеччини, ІА Дивись.info запитала в експертів.

Дмитро Сінченко, ГО «Асоціація політичних наук»:

«Можливих сценаріїв розвитку подій я бачу декілька. Все залежатиме від того, якою є справжня мета шостого президента.

По-перше, якщо Зеленський дійсно вболіває за Україну, однак наївно вважає, що він якимось дивом може переконати Путіна припинити війну, при цьому не поступившись національними інтересами, то зустріч завершиться нічим. Зеленський, відкинувши рожеві окуляри, припинить процес відведення українських військ і продовжить курс, проголошений його попередником, у напрямку «геть від Москви», у зовнішній та внутрішній політиці.

Це найкращий із можливих сценаріїв, проте найменш ймовірний.

По-друге, Зеленський щиро бажає миру, проте через свою недалекоглядність та недосвідченість не відчуває «червоних ліній» у майбутніх переговорах. У такому разі він досягне принципової згоди Москви на мир, при цьому погодиться визнати російські окупаційно-терористичні адміністрації на окупованих територіях Донбасу і вести з ними подальші переговори щодо деталей мирного процесу. Водночас він оголосить про відведення українських військ по всій лінії фронту. Нам це подадуть як велике досягнення «дипломата» Зеленського.

В результаті цього у Києві почнеться новий Майдан, а окупанти, скориставшись ситуацією і невигідними необлаштованими позиціями наших військ, почнуть нову повномасштабну військову операцію, і Україна втратить нові території і тисячі своїх захисників.

По-третє, Зеленський свідомо прагне продати країну ворогу. Тоді на переговорах він погодиться з усіма вимогами Путіна, а згодом відмовиться від євроатлантичного курсу України, відмовиться від претензій на Крим і закличе союзників скасувати антиросійські санкції. Це призведе до протестів у Києві, які він спробує розігнати силою, однак частина силовиків відмовляться виконати наказ, а частина військових оголосить про підтримку протестувальників. Цим скористається Кремль і, під приводом захисту легітимної влади України, розпочне військову операцію по всьому кордону з Україною.

По-четверте, Зеленський свідомо прагне продати країну ворогу, при цьому зберігши свою владу. Тоді він погодиться з усіма вимогами Путіна, однак публічно цього не оголосить, реалізуючи домовленості таємно і завуальовано, іноді роблячи тактичні поступки державницьким силам, як це відбувається нині. Це найгірший сценарій, адже в такому разі, при збереженні офіційного курсу на європейську інтеграцію, відбуватиметься стрімке цементування нової владної вертикалі, після чого почнеться зачистка проукраїнських сил, тобто зникнення, вбивства, арешти. У цьому випадку, коли російські війська увійдуть до Києва, боронитися буде нікому».

Андрій Мартинов, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ:

«Німецькі, російські і французькі дипломатичні джерела натякають, що вже готове заключне комюніке саміту у Нормандському форматі 9 грудня 2019 року. Відкритим є питання, наскільки у ньому враховано побажання української сторони. В ідеальному варіанті українська сторона хоче змінити порядок дій щодо виконання Мінських угод. Цей документ передбачає передання контролю за донбаською ділянкою українсько-російського кордону тільки після закріплення особливого статусу Донбасу у Конституції України та проведення там виборів. Україна понад п'ять років вимагає спочатку виведення ворожих військ з території окремих районів Донецької і Луганської областей, повного відновлення контролю за кордоном і тільки після дії правосуддя перехідного періоду проведення там виборів за українськими законами. Навряд чи ця позиція повністю буде відображена у комюніке. Адже дипломатія – це мистецтво можливого.

Ідеальний сценарій може полягати у справжній готовності РФ завершити конфлікт, а не використовувати його як димову завісу, аби не допустити повернення на порядок денний кримського питання. Вірогідність цього сценарію дуже мала. Путін все ще розраховує на роздмухування внутрішньополітичних конфліктів в Україні, що на його думку, дасть йому усі козирі у руки.

Негативний сценарій – якщо зустріч завершиться дипломатичним скандалом, відмовою української сторони від визнання Мінських угод у редакції 2015 року та відмовою Росії у відповідь вести подальші переговори, включно з газовим питанням. Тоді конфлікт на Донбасі остаточно заморожується, принаймні до 2024 року – дати завершення президентства Володимира Путіна. Але у такому випадку європейські партнери «через неконструктивну позицію України» позбавляються морально-політичних зобов'язань щодо санкцій проти РФ.

«Реалістичний сценарій» полягає у гнучкості позиції Макрона і Меркель, які, найімовірніше, переконають Путіна і Зеленського приховати реальний конфлікт інтересів різними «формулами Штайнмайєра». Внаслідок цього і майбутнє «паризьке комюніке» зацікавлені сторони будуть читати по-своєму, що знову заморозить конфлікт та перетворить його на війну на виснаження».

Мельник Микола, аналітична група «Левіафан»:

«Норманський формат створювався як міжнародний майданчик врегулювання українсько-російських відносин. В той час існувало дві нагальні проблеми – окупація Криму та війна на сході України. Дуже швидко російська сторона окреслила рамки перемовин. Питання Криму закрите, а на сході України «громадянська» війна. Спроби оскаржувати цей порядок денний не приводили ні до чого доброго, окрім активізації бойових дій на Донбасі. Тож і подальші спроби актуалізувати питання Криму в рамках Норманського формату не будуть мати успіху.

Що ж до позиції Франції та ФРН, то, на жаль, порівняно із 2016 роком ми тепер маємо не партнерів, а україноскептиків, які покладають відповідальність за виконання Мінських угод на Україну».

Олександр Хмелевський, експерт:

«На мій погляд, є лише один сценарій. Угоду вже фактично укладено. Зустріч потрібна лише, щоб її зафіксувати. Україна вже погодилася на особливий статус Донбасу. Ми будемо мати територію, яка буде непідконтрольна Україні, де збережуть владу сепаратисти. Проте тепер вони будуть легітимізовані. Також Україна буде платити місцевому населенню соціальні виплати та відновлювати інфраструктуру своїм коштом. Контроль за кордоном Україна не отримає. Можлива лише формальна присутність українських прикордонників разом з бойовиками в пунктах пропуску. Формування бойовиків розпущені не будуть, адже за Мінськими угодами – це народна міліція, яка здійснює охорону громадського порядку. Вибори залишать владу сепаратистам. Якісь українські партії, зокрема Опозиційний блок, можливо, отримають мінімальну кількість місць. Можливі зміни в керівництві «республік», проте вони залишаться під повним контролем Москви.

Мета Німеччини та Франції – залагодити конфлікт будь-якою ціною, зокрема коштом України. Ці країни не будуть захищати національні інтереси України. Навпаки, вони будуть наполягати на виконанні Україною всіх вимог Путіна».

Василь Мельничук, експерт:

«Найімовірніше, що все закінчиться великим нічим. Всі сторони зустрічі висловляться за мирне вирішення конфлікту, буде формальна підтримка територіальної цілісності України з боку європейських країн, але з іншого боку нам запропонують проводити вибори на непідконтрольних територіях і відбудовувати Донбас силами України. На практиці це здійснити буде неможливо.

Читайте також: Зниження тарифів чи залежність від РФ: чого чекати від прямих поставок газу з Росії

Чи є ризик, що Україна під час зустрічі не отримає підтримки з боку Німеччини та Франції? Насправді, Україна ніколи не мала справжньої підтримки цих країн, бо для них важливе економічне співробітництво з РФ. ЄС хоче з РФ не воювати, а торгувати, тому ніякої серйозної підтримки Україні очікувати не варто».