Як визначити чи залежна ваша дитина від гаджетів і що з цим робити

Як би не старались у школах вчителі і батьки вдома завадити своїм дітям користуватись різноманітними гаджетами – все даремно. Розмаїття ігор, відео, соцмереж та інших цікавинок у сучасному світі значною мірою витіснили з життя дітей прогулянки, футбол у дворі, «резинки-скакалки» чи хованки. Не кажучи вже про виготовлення іграшок з підручних матеріалів, яке, до речі, неабияк розвиває уяву.

Діти покоління альфа (ті, які народилися в розквіт гаджетів – 2010 і далі) не мислять свого ранку без перегляду інстаграму чи тік-току. Вони не будуть нічого робити, якщо не матимуть мотивації. Їх неможливо змусити, лише зацікавити.

У таких умовах важко працювати педагогам і вдома батьки теж не завжди знають, як поводитись зі своїми чадами. Окрім надважливого психоемоційного стану дитини, відсутність рухової активності впливає на фізичне здоров’я дітей.  Внаслідок постійного сидіння і малої рухової активності наші діти дедалі частіше стають жертвами сколіозу, а ортопеди в країні засиджуються на роботі, бо пацієнтів стає з кожним днем більшає.

Сколіоз – хвороба, про яку слід пам’ятати вже з народження дитини 

Євген Попик, дитячий ортопед консультативної поліклініки міської дитячої клінічної лікарні на коментар мав обмежену кількість часу, бо хоч його зміна вже закінчувалась, а пацієнтів у коридорі ще було вдосталь. На його думку, найгірше – що часто-густо до дітей нема діла не те, що в школі, а навіть батьки не хочуть їм допомогти.

«Сказати, що малорухомий спосіб життя, тобто проведення вільного часу за гаджетами позначається на сучасних дітях – то, фактично, нічого не сказати. Дуже позначається на їхньому здоров’ї. Сколіози, порушення постави впливають на всі внутрішні органи. Організм передбачений для того, щоби завжди була активність.

Ніякий лікар нічого не зможе вдіяти, якщо не буде проводитись просвітницька робота серед батьків і в школах. Це тягар, який важко зрушити з місця. Бо складається враження, що державі до того немає діла і вона не хоче тим займатись.

Свідомість батьків теж не відповідає тому рівню, який мав би бути. Батьки сьогодні більше звертають увагу, чи дитина гарно вбрана і нагодована, а як вона проводить свій вільний час, їх цікавить дедалі менше, – нарікає лікар. – Мені дуже болить серце, бо випадків важкого сколіозу значно побільшало.  А це важко виліковна хвороба. Тому треба проводити пропаганду, треба проводити цілу акцію, починаючи від грудних дітей і закінчувати 18-річними».

Профілактику і справді слід починати із раннього дитинства. Батьки  повинні займатися хребтами своїх дітей, починаючи з грудного віку. Немовлят не можна завчасно садити чи ставити на ноги, особливо якщо дитина фізично слабка. Не можна також довго і неправильно тримати малюка на одній і тій же руці.

Найкраще завадити сколіозу можна, попередивши хворобу, постфактум лікувати значно важче. Для цього в дитячих колективах вкрай необхідно регулярно проводити огляди фахівцями. Це найкраща зброя в боротьбі зі сколіозом, адже дуже важливо виявити або виключити в майбутньому розвитку важкі деформації хребта.

Найнебезпечніший період – між 8 і 14 роками. Прогресуючи, сколіоз викликає важкі, інколи незворотні деформації скелету в дітей.

«Якщо є деформація грудної клітки, то, відповідно, йде порушення в роботі серця, легень, все страждає, – каже Попик. – Якщо суспільство буде налаштоване на те, щоб хотіти і допомагати дітям бути здоровими, лише тоді ми чогось досягнемо».

Поради від ортопедів

• У школі під час занять педагоги повинні звертати увагу на пози учнів, які сидять. Час від часу пересаджувати учнів, міняючи положення щодо дошки, вчителя та освітлення його робочого місця. Парти повинні відповідати росту учня;
• Діти не повинні довго перебувати в одному й тому положенні перед комп’ютером чи виконувати одні й ті ж рухи – це не сприяє збереженню правильної постави;
• Під час роботи (читання, письма) спина дитини повинна торкатися спинки крісла, руки повинні лежати на столі до ліктів, книга повинна бути розміщена під кутом 45 градусів і знаходитися на відстані 30 сантиметрів від очей, освітлення повинне бути достатнім і падати з лівого боку;
• Необхідно також, щоби діти звикали спати лише на спині чи животі, обов’язково на твердому (жорсткому?) ліжку, а подушка повинна бути маленькою та плоскою;
  Читання книг в ліжку неприпустиме;
• Дітям не можна постійно носити в одній руці важкі сумки – це сприяє боковому викривленню хребта. Тому учням хоча би до 5 класу рекомендовано носити наплечник;
• Якою б зайнятою не була дитина в школі чи сім’ї, у неї повинен залишатися час для відпочинку, активних ігор на свіжому повітрі, занять улюбленим видом спорту.

Із проблемою добре знайомі в управлінні освіти Львівської міської ради.

«Загалом ми вже давно говоримо про те, що навіть на групі продовженого дня, окрім виконання домашнього завдання, в школі мають бути прогулянки на свіжому повітрі, ігри, – наголошує начальник управління Зоряна Довганик. – Серед наших пріоритетів є робота гуртків. У Львові їх є велика кількість, зокрема тих, які стосуються виключно початкових шкіл. Впродовж останніх 10 років керівники позашкілля йдуть у школу. Наприклад, великі танцювальні гуртки, в які в позаурочний час мають можливість ходити всі школярі».

Віртуальний світ яскравіший, ніж реальний

Втім проблеми з поставою – то далеко не єдина біда, спричинена гаджетами. Часті та тривалі ігри на планшетах і смартфонах формують абсолютну неприродну для читання та письма динаміку роботи очних м’язів, викликають дислексію – нездатність оволодіння навичками читання.

Дитині важко фокусувати погляд і втримувати його на нерухомому об’єкті, бо очі звикли слідкувати за рухомими яскравими об’єктами в іграх. Ще одна проблема – дихання, а саме – порушення ритму дихання. Затамувавши подих, він чекає дозволу взяти гаджет. А якщо дорослі поспостерігають за дитиною під час гри на планшеті, то помітять, що дитина буває настільки захопленою, заглибленою в ігрові процеси, що навіть забуває дихати. А це, безумовно, викликає кисневе голодування головного мозку і загальну зміну ритмів роботи мозку.

Які проблеми є в дітей із залежністю від гаджетів

Коли дитина піднімає очі, тобто «виймає» їх зі свого кольорового та феєрично нереального світу, який дарує їй гаджет, вона відчуває сильний дискомфорт і реальні психологічні труднощі сприйняття навколишнього простору і людей у ньому. Причина – реальність, що нас оточує, не настільки яскрава і не настільки естетично організована – звичайна сірість. Виникає відчуття «очі б мої цього не бачили» і бажання знову зануритися в нереально красиві світи.

У реальному світі мало які об’єкти перебувають у постійному русі, а глядацький центр мозку уже натренований бачити та фокусуватися на тому, що рухається. Те, що не рухається, мозок просто навіть не розпізнає як об’єкт або розпізнає з низьким рівнем чіткості, що приносить дискомфорт і неприємні відчуття, інколи навіть больові.

Дитина втрачає закладену в ній здатність самій слідкувати за тим, що відбувається. Щоби самому слідкувати за процесами в реальному світі, потрібно вміти керувати своїм тілом, вміти сприймати інформацію та взаємодіяти з реальними об’єктами, які діють автономно від тебе.

Є кілька орієнтирів які можуть вказати на залежність дитини від гаджетів:

• бажання користуватися гаджетом більше 30 хвилин за день;
• різко псується настрій, коли завершується час, виділений на користування гаджетом;
• різко покращується настрій, коли отримує дозвіл взяти гаджет;
• дитина торгується за право взяти гаджет, капризує, вимолює дозвіл на гаджет;
• після користування гаджетом важко переключається на новий вид діяльності, ніби застрягає в попередній діяльності;
• після користування гаджетом проявляє дратівливість, агресивність у спілкуванні.

Як зрозуміти, що дитячій психіці завдано шкоду? Дуже просто. Перший орієнтир – привідкритий рот, що говорить про порушення самоконтролю за поведінкою тіла через слабкість нервової системи. І другий показник, який варто розглядати як більш складне порушення психіки – це висолоплений язик під час здійснення якоїсь дії, як-от натискання кнопок планшета, письма чи обведення картинки по контуру. Навіть незначне випадання язика з-за зубів може свідчити, що психіці дитини нанесено шкоду.

Психологічні проблеми гаджетозалежних дітей і порятунок від них

Звичайно, про повну заборону гаджетів говорити не варто, все-таки в сучасному світі без новітніх технологій вижити важко. Боротися швидше варто з нераціональним використанням електронних пристроїв. Якщо дитина дивиться освітнє відео на YouTube чи читає класику з електронної книги, дорікати не варто. Проблему становить «тупе вбивання часу», адже воно призводить до низки порушень.

Брак фізичної активності. Тут усе зрозуміло. Якщо дитина замість занять у якійсь секції, просиджує за гаджетом, то навантажень їй точно бракуватиме. Зі всіма відповідними наслідками, на кшталт зайвої ваги, демінералізації кісток і порушень гормонального фону.

Проблеми зі сном. Уже доведено, що випромінювання від світлодіодів і рідкокристалічних екранів заважає нормальним циклам сну. Це освітлення блокує вироблення мелатоніну, тому не дивно, що шанувальники гаджетів засинають із величезними труднощами.

Відсутність психічної стійкості. Йдеться про відсутність необхідних навиків комунікації. Тут, щоправда, є питання, яка з проблем є первинною – особливості психіки дитини, що заважають їй нормально спілкуватися і тягнуть у віртуальний світ чи навпаки. Вирішувати це питання потрібно не вольовим рішенням батьків, а консультацією з дитячим психологом.

Зниження концентрації. Більшість сучасних додатків вимагають уміння швидко переключати увагу та тримати в пам’яті безліч дрібних параметрів. Так, у сучасному житті це буває корисним, але користь старої-доброї концентрації ніхто не скасовував. А в сучасних дітей із нею, на жаль, проблема.

Якщо Ви хочете цього уникнути – варто відразу забути про всі поради, засновані на «заборонити», «обмежити» та «контролювати». «Покоління альфа» заборон не сприймає і вони – найкращий спосіб, аби назавжди налаштувати дитину проти себе. Сучасні психологи вже давно виступають за розумний підхід до виховання, без намагань подавити дитину своїм авторитетом. Тут працюють інші підходи.

Зайнятість. Якщо в дитини весь день розписаний ледь не по хвилинах, при тому реально корисною і цікавою йому діяльністю? то у вільний час йому захочеться розслабитися, а не навантажуватися зайвий раз із допомогою гаджета.

Особистий приклад. Не варто сподіватися, що дитина сама відмовиться від використання гаджетів, якщо її батьки буквально не випускають їх із рук. Тому доведеться демонструвати особистий приклад. І, щонайменше, пояснювати – коли саме ви працюєте, а коли просто розважаєтеся. Але без обману – діти його дуже відчувають.

Користь. Будь-який пристрій можна використовувати розумно. Існує як чимало корисних додатків, із допомогою яких можна навчитися чомусь новому, так і маса цікавих освітніх каналів, де людською мовою пояснюють складні речі. Це принаймні корисніше, ніж черговий стрім із майнкрафту чи б’юті-блог.

Розуміння. Дитина повинна знати про всі небезпеки, які зачаїлися в гаджетах, і розуміти чим вони загрожують. Але все це потрібно пояснювати. Про віруси, про сайти для фішингу та майнінгу, про «контент для дорослих». Не забороняти, а саме пояснювати. Тільки так можна зберегти і авторитет, і нормальні відносини.

І слід пам’ятати: діти повинні вміти гратися з дітьми та вміти ставити запитання дорослим. Діти, які годинами зайняті своїми гаджетами не вміють ані першого, ані другого.

Тетяна ЯВОРСЬКА