дивись.info

«Список Шептицького»: чому Яд Вашем не визнає митрополита «Праведником народів світу»

«Список Шептицького»: чому Яд Вашем не визнає митрополита «Праведником народів світу»

Невизнання митрополита Андрея Шептицького «Праведником народів світу» – це радше політичне питання, а не історичне, і вирішене воно буда саме у політичний спосіб. Так вважає історик, дослідник порятунку галицьких євреїв духовенством та монашеством УГКЦ під час Голокосту Юрій Скіра.

ІА Дивись.info поспілкувалася із науковцем.

– Україна посідає четверте місце за кількістю людей відзначених званням «Праведник народів світу». Серед тих, хто рятував євреїв під час Голокосту, є митрополит Андрей Шептицький, якого, однак, Яд Вашем відмовляється визнати «Праведником народів світу»…  

– Для сучасності справа митрополита Андрея Шептицького складається з двох когорт: перша – це його беатифікаційний процес, а друга – Яд Вашем. Якщо пильніше придивитися обидві, є дуже давніми. Ті люди, які боролися за визнання митрополита Андрея Шептицького «Праведником народів світу», – це покоління, яке вже відходить. Найбільше до справи доклалися врятовані митрополитом Андреєм Шептицьким і монахами-студитами євреї. Йдеться про таких визначних діячів, як Курт Левін, Одед Амарант, Лілі Польман-Штерн та інші люди. Вони зробили все, що від них залежало, для визнання митрополита.

Курт Левін, Фото: АиФ

Звичайно, якщо ми подивимося на цю справу з іншого боку, то побачимо, що проблема не є історичною – не маємо якихось історичних нерозв’язаних закидів, які б ставили питання у тупик. Насамперед ця справа є політичною. І тому, на мою думку, її буде розв’язано у політичний спосіб. Це означає, що коли складеться сприятливий клімат між Україною та Ізраїлем, можливо, буде підписана якась угода, тоді Яд Вашем визнає митрополита Андрея Шептицького «Праведником народів світу».

Американський історик Юліан Бусганг написав невелику книгу, у якій перелічені 16 пунктів, за якими митрополит Шептицький не може бути визнаний праведником з точки зору Яд Вашем. Бусганг їх аналізує. Здебільшого вони стосуються питання взаємовідносин з націонал-соціалістичним режимом, який тоді запанував на цих землях.

Але якщо повернутися до тези, що це питання не історичного характеру, а політичного, то останні два тижні ми переживаємо певний підйом: усі говорять про Яд Вашем і справу Шептицького. Але тут  треба бути пильними, оскільки паралельно з дискусіями на цю тему продовжуються поширюватися міфи. Насправді є дуже мало фахових оцінок справи Яд Вашем і митрополита Андрея. Як вона просуватиметься, прогнозувати важко.  Один із сценаріїв – затухне і не дійде до кінця. Інший – справа вже є позитивною і консолідує наукові кола. І третій варіант – можливо, зараз питання не вирішиться, але ми будемо чекати якихось глобальних політичних обставин, за яких українська держава зможе домовитися чи провести переговори і вирішити справу позитивно для митрополита Андрея Шептицького.

Уряди, президенти, міністри закордонних справ змінюються, але, вважаю, що нашій Українській греко-католицькій церкві треба закцентуватися на тому, що главі Церкви або уповноваженому члену Постійного синоду потрібно зустрічатися з міністром закордонних справ і говорити про важливість цієї проблеми як для УГКЦ, зокрема, так і української держави, загалом. Думаю, що протягом наступних років, рано чи пізно, буде сприятливий політичний клімат, можливо, щось зміниться, і митрополит посяде гідне місце.

– Які саме міфи поширюються про митрополита Андрея Шептицького?

– Найперше потрібно дуже виважено говорити про кількість врятованих євреїв. Якщо подивитися деякі книжки, – чи то наукові, чи науково-популярні, – то побачимо дуже перебільшені цифри – 500, 1000… Насамперед слід зазначити, що ми не маємо списків, тобто немає такого собі «списку Шиндлера», де зверху донизу записані прізвища євреїв, яких митрополит Андрей Шептицький врятував. Приблизно ми можемо говорити про цифру у 150 осіб. Тож питання залишається дуже відкритим, і, ймовірно, ми ніколи не дізнаємося кількість врятованих Андреєм Шептицьким євреїв. Однак двері завжди слід залишати трохи відкритими, бо згодом може все змінитися. Наприклад, у підвалах Святоюрського комплексу знайдуться якісь матеріали, тобто вийде на зовні щось, що проллє світло на те чи інше питання. Чому я кажу про Святоюрський комплекс? Коли син рабина Єзекіїля Левіна Курт приходив до митрополита з проханням врятувати батькові рукописи, то їх сховали у підвалах Святоюрського комплексу і досі не знайшли. Як дослідник монахів Студійського уставу можу сказати, що багато речей ченці старалися заховати, замурувати у стінах. Тому треба пам’ятати, що може статися всяке і слід бути готовим до всього.

Насторожує мене ще один момент. Звідки взялася цифра у 150 врятованих євреїв? А походить вона від Курта Левіна, який говорить про те, що коли німці відступили зі Львова, прийшли совєти, і було укладено список врятованих Шептицьким євреїв – їх було близько 150. Але є питання – де той список? Його ніхто не бачив. Тільки Курт Левін стверджував, що він був, навіть, здається, нотаріально посвідчений. Схожою є справа матері Йосифи (Олени Вітер). Коли її вдруге заарештувати 1945 року, то теж був складений список врятованих нею євреїв. Але ми не маємо цього списку. Він також десь зник. Його зокрема носила в НКВС сестра Марія (Фаїна Ляхер). Вона про нього згадувала. Як дослідник припускаю, що, можливо, радянські органи держбезпеки «підчистили» ось ці моменти щодо списків врятованих євреїв. Є нерозв’язані проблеми, на які ми наразі не можемо дати відповіді.

Сестра Марія Ляхер.

– Тобто існує можливість, що ці документи знаходяться в секретних архівах ФСБ десь у Москві?

– Важко сказати. Можливо, десь вони і лежать у нетрях архівів держбезпеки Росії.

– 2020 року у Ватикані будуть розсекречені деякі документи. Чи допоможуть вони пролити світло на певні моменти, пов’язані з митрополитом Андреєм Шептицьким?

– Тут не стільки йдеться про митрополита Андрея Шептицького, як про ватиканські архіви, які стосуються понтифікату Пія ХІІ. Що ми можемо дізнатися з тих документів? Митрополит Андрей Шептицький після 1939 року перебував у досить делікатній ситуації – він був ізольований. Йому треба було писати звіти до Ватикану про ті чи інші обставини, які діялися на території Львівської єпархії. Через закриття кордону радянськими структурами можливості надсилати звіти чи вести якусь переписку не було. Згодом частково вдавалося вийти з цієї ситуації. В часи німецької окупації доступ до Ватикану митрополита Андрея Шептицького не був прямий, тобто існувала проблема передачі документів, особливо секретного характеру. Але 1941-1942 року дуже допоміг Йозеф Петерс, він же ієромонах Йоан, тобто монах-студит, який прийшов у 30-их роках до Унівської лаври.

Йозеф Петерс. Фото: Радіо Свобода

Він був спецкур’єром між митрополитом Андреєм Шептицьким і нунцієм в Берліні монсеньйором Чезаре Орсеніго. Петерс курсував між Львовом та Берліном, возив туди матеріали, а з Берлінської нунціатури своїми каналами надсилали документи до Ватикану. Дуже цікаво подивитися, які документи митрополит Андрей Шептицький надсилав до Ватиканської курії. Можливо, серед документів буде реакція Ватиканської курії на ті чи інші події, які митрополит описував у цих матеріалах. Ми маємо кілька офіційно опублікованих листів Андрея Шептицького до Пія ХІІ. Зокрема йдеться про лист за серпень 1942 року, де він описую події, які відбувалися у Львові – велику серпневу акцію тощо. Тобто це тільки розширить наш кругозір і зведе певну цілісну картину.

Папа Римський Пій ХІІ.

Мені, наприклад, як історику дуже було б цікаво дізнатися, чи у ватиканських архівах знаходить відблиск натяк примаса Польщі Августа Гльонда, що під час війни митрополит Шептицький отримував певне фінансування своїх проєктів, пов’язаних зокрема і з переховуванням євреїв. Бо Гльонд лише натякнув, що через митрополита проходили фінанси Ватикану на схід. А як вони йшли, куди – це вже завдання для тих істориків, які працюватимуть з архівами. Можливо, їм вдасться виявити документи, які б створили цілісну картину тих подій. Чи з’являться якісь невідомі нам речі, пов’язані з ватиканською дипломатією.

Читайте також: Пам’яті жертв Голокосту: як у Жовкві рятували євреїв під час Другої світової війни

– Чи отримають українські дослідники доступ до цих документів?

– Думаю, що так. Насамперед йдеться про фахових дослідники, які добре володіють італійською мовою. Таких науковців у нас є достатньо. І напевно, десь за рік ми будемо бачити якісь солідні публікації про те, що є у цих архівах.

Читайте також: Отець Петерс і фабрика «Солід»: як німецький монах-студит рятував галицьких євреїв

– Чи міг вплинути на рішення Яд Вашем образ митрополита Андрея Шептицького, створений радянською пропагандою?

– Ми знаємо, як його образ формувався радянською пропагандою. Хто хоче дізнатися, як це робилося, досить переглянути фільм «Іванна» 1959 року. Щодо митрополита Андрея, то важко сказати чи вплинула радянська пропаганда. Держава Ізраїль завжди мала свій особливий погляд. Я б не проводив прямих аналогій.

Довідка

Серед врятованих митрополитом Андреєм Шептицьким був рабин Давид Кагане, його дружина та донька.

Девід Кагане з сім’єю.

Ті події Давид Кагане описав у «Щоденнику Львівського гетто».

Після Другої світової війни служив у львівській синагозі «Хадашим», брав участь у відродженні єврейської громади Польщі, після репатріації з СРСР служив головним рабином Війська Польського, спочатку в званні майора, а з 1946 року – підполковника. 1949 року емігрував до Ізраїлю, де був головним рабином Військово-повітряних сил Ізраїлю.

Оксана ДУДАР