«Росії нема – є кацапізм»: як соцмережі відреагували на інтерв’ю Суркова

Президент РФ В. Путин встретился с президентом Республики Южная Осетия А. Бибиловым

Дуже бурхливу реакцію в Україні викликало смс-інтерв’ю директору Центру політичної кон'юнктури Олексію Чеснакову колишнього помічника президента РФ Владислава Суркова.  

Колишній помічник президента Росії Владислав Сурков заявив, що «України немає, є українство» і що «Донбас не заслуговує такого приниження», як повернення до її складу. Він не бачить іншого способу взаємодії з Україною, як силовий примус до «братерства».

Він зокрема зазначив, що «України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад умів. Дивним чином доведений до крайніх ступенів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає. Брошура «Самостійна Україна» є, а України немає. Питання тільки в тому, України вже немає чи поки ще немає?

Я, як не дивно, укрооптиміст. Тобто вважаю, що України немає поки що. Але з часом вона все-таки буде. Хохли – хлопці вперті, вони зроблять. Однак яка саме це буде Україна, в яких межах вона буде існувати і навіть, можливо, скільки буде Україн – питання відкриті. І у вирішенні цих питань Росії так чи інакше доведеться брати участь.

Відносини з Україною ніколи простими не були, навіть коли Україна була у складі Росії. Україна для імперської і радянської бюрократії завжди була справою клопіткою. То отаман Полуботок підведе, то западенці до Гітлера перекинуться.

Примус силою до братських відносин – єдиний метод, що історично довів ефективність на українському напрямку. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший».

Не міг не згадати колишній куратор і про Донбас.

«Донбас для мене ніщо, а хто. Люди перш за все. Чудові люди. Захарченко, Ходаковський, Бородай, Пінчук, Болотов, Безлер, Толстих... Багато інших. Перепрошую, що не перерахую всіх. І що права не маю всіх назвати. І що назвав живих в одному ряду з мертвими. Вони справжні воїни. Їх не потрібно, звісно, ідеалізувати. Різних людей війна притягує. Війна – справа каламутна, клопітка. Але потрібна. Вони взялися за цю важку роботу. І впоралися. На Донбасі, там же і на цивілці життя – не цукор. Всі його мешканці пройшли через важкі випробування. І зараз там непросто. Усі вони герої. Як є міста-герої, так там весь народ-герой», – сказав Сурков.

Зрозуміло, що українське суспільство не змогло не помітити цих висловлювань. Реакція була миттєвою.

Серед перших, хто відповів на закиди Владислава Суркова, колишній генеральний прокурор Юрій Луценко.

«Росії нема. Є кацапізм. Тобто специфічний розлад розуму. Дивним чином доведене до межі захоплення привласненням чужих територій. Така кривава звичка. Кров замість держави. Щі, Распутін і балалайка є. А народу нема. Вкрадена історія і навіть назва є, а Росії нема. Питання тільки в тому, Росії вже нема чи поки ще нема?

Я як не дивно, русореаліст. Тобто, вважаю, що Росії, з якою можна спокійно поруч жити, поки що нема.

Хоча з часом вона може й відбудеться. Коли-небудь московити уп’ються кров’ю і водкою, протверезіють і покаються, – і вони це зроблять. Однак якою саме буде ця Росія, в яких кордонах вона буде існувати і головне – скільки буде Росій – питання відкрите. І Україні допомогти просуванню кордону свободи на Схід так чи інакше прийдеться.

Стосунки з Росією ніколи простими не були, навіть коли на місці Москви було болото, а Залісські князівства платили дань Києву. Навчити Росію азам цивілізації і при царях і при комуністах завжди було для українців справою нелегкою. То свого ж імператора вилками заколють на смерть, то в союзі з Гітлером світову війну підпалять.

Тримати шаблю наголо для захисту свободи – єдиний історично доведений метод на російському напрямку. Не думаю, що вони розуміють якийсь інший», – написав Юрій Луценко.

Не залишився у боргу й міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

«Сурков – зі своїми перлами про Україну – виглядає як закомплексований «стратег», який думає про себе більше, ніж треба – як та шавка, яка намагається гавкати на слона, відчуваючи у цьому свою велич. Не галасуйте, пане. Україна живе незалежно від уявлень про неї відставного шовініста», – написав Аваков у Twitter.

Натомість колишній дипломат, а сьогодні народний депутат Богдан Яременко написав у Фейсбуку: «Сурков пішов, але сморід залишився. Деякі так уміють. А головне, що ми добре розуміємо що і хто є справжнім джерелом «сурковського духу».

Науковець Радко Мокрик вважає, що формулювання Суркова про «примус силою до братських відносин» має бути нагадування для кожного, хто хоче бути «братами».

«Я б цю цитату Суркова повісив у всіх школах, університетах і офісах, включаючи президента. Щоб всі адепти «громадянської війни» пам'ятали. Якщо ви не хочете бути «братами», Кремль своє бере силою. Нічого кращого (дослівно за Сурковим) там ще не придумали.

Але що теж цікаво: Сурков визнає, що бувають, мовляв, складнощі. То Полуботок, мовляв, підведе, то западенці не так підтримують совєтів. Можу допомогти і продовжити: то Сагайдачний не туди військо веде. Мазепа не на тому боці воює. Шевченко не такі вірші пише. Грушевський не те організовує. Петлюра не так воює. Шухевич організовує партизанів не на тому боці. Чорновіл не те говорить.

Але це все Москва завжди була готова чавити силою. Бо має бути «братерство», що б там ті українці собі не думали. Головне – Сурков разом з Путіним розуміє і визнає – що це історія конфронтації. В разі потреби – прямого силового конфлікту.

Залишається сподіватись, що це достатньо добре розуміють й українські керманичі», – написав Мокрик у Фейсбуку.

Колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін назвав висловлювання Суркова – вироком самій Росії.

«Інтерв’ю Суркова слід тиражувати скрізь і всюди. Це квінтесенція політики Росії: як розділити Україну. І одночасно визнання власної поразки. І майже чесне зізнання, що українство перемогло державу Росія і російську систему.

Всім, хто розмірковує про нормалізацію відносин з Росією, читати це інтерв'ю на сніданок і на вечерю.

Ну, і фанати непідготовлених і поспішних виборів на Донбасі теж знайдуть багато корисного.

А загалом – це вирок Росії і власне самому Суркову. Та й по всьому», – сказав Павло Клімкін.

Депутат Микола Княжицький написав: «Прочитав інтерв'ю Суркова. Самому собі. Сурков розумний, авантюрний ворог, який, слава Богу, живе у полоні стереотипів. Пише: «Принуждение силой к братским отношениям – единственный метод, исторически доказавший эффективность на украинском направлении». І тут вічне питання : з якого боку барикад опиниться той чи інший політик від Зеленського до Порошенка, від Садового до Марцинківа. Тому дивно, коли ті, хто опиниться з одного боку барикад, працюють на взаємне знищення на радість тим, хто завжди буде з іншого. Бо це – єдиний маркер в умовах війни. Все інше – елемент гібридних військових дій ворога».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Реклама
Новини від партнерів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: