Про останні гроші Січових стрільців

Відомо, що в історії українського війська було дві формації січових стрільців. Йдеться про Українських січових стрільців (УСС, 1914-1920 рр., засновано у Львові) та Січових стрільців (СС, 1917-1919 рр., засновано в Києві).

Тут йдеться про гроші Січових стрільців, які розформувались напередодні 6 грудня 1919 року. Це дата початку Першого зимового походу, або рейду сил Армії УНР в тил більшовицьких та білогвардійських військ, які окупували УНР.

З власної ініціативи та усних наказів командування СС частина старшин та стрільців приєдналась до Зимового походу, інші долучились до УГА у Вінниці, деякі вирушили до Києва для підпільної діяльності, решта з командиром Є. Коновальцем були інтерновані в табір у Луцьку. Хворий на тиф А. Мельник потрапив до лікарні в Рівному. З листа Є. Коновальця до В. Старосольського від 24 грудня 1919 року слідує, що в Луцьку було 196 старшин та понад 400 стрільців.

Після перебування в таборі у Луцьку військова формація Січових стрільців вже не відновиться. По-різному командний склад, старшини та стрільці продовжать боротьбу чи діяльність за відродження української державності.

У лютому 1920 року січові стрільці у Луцьку отримають фінансування від уряду Української Народної Республіки. Зокрема 3 лютого 1920 року уряд УНР доручив своєму представникові в Кам’янці-Подільському видати через А. Мельника 6 млн. карбованців та 12 млн. гривень для військовослужбовців Армії УНР, що перебували в Рівному та Луцьку. Ці гроші мали бути спрямовані на погашення заробітної платні за грудень 1919 року, січень 1920 року та для покращення харчового становища. У Рівному гроші слід було передати полковнику Є. Мишківському, а в Луцьку – Є. Коновальцю. Скільки з тих грошей потрапило до січових стрільців, не відомо. 3 березня Є. Коновалець у Луцьку видав доручення своєму помічнику М. Матчаку для отримання від Є. Мишківського 500 тис. крб.

5 березня Є. Коновалець свої повноваження керівника Українського гарнізону Луцька передав Р. Сушку та поїхав до Варшави, де 16 березня його призначили командиром Української стрілецької бригади в німецькому Яблонному. З Варшави Є. Коновалець поїхав до Відня.

10 березня Р. Сушко вивіз січових стрільців, чисельністю 160 старшин та 380 стрільців, з Луцька через Львів до Ланцута.

На тлі цих подій з коштів, які залишились у розпорядженні командування Січових стрільців було закладено «Стрілецький фонд». Про його створення Є. Коновальця інформував 19 квітня 1920 року М. Матчак, який приїхав до Праги з Галичини. Хоча зауважив, що більш детально про це розкаже А. Мельник, який фактично і стане відповідальним за цей фонд.

Станом на 15 березня 1921 року А. Мельник, який на той час проживав у Відні, підготував звіт про прихід та витрати фонду. Найімовірніше, звіт був підготовлений для Є. Коновальця, який також жив у Відні. Адже він станом на другу половину березня 1921 року запланував у справах, пов’язаних з майбутнім січових стрільців, поїздку до Львова.

Прихід складався з грошей, що у фонд передали начальник постачання формації Січових стрільців І. Даньків – 100 тис. 107 польських марок та старшина М. Бісик – 50 тис. 320 польських марок.

Загалом 150 тис. 427 марок.

І. Даньків при передачі грошей не додав рахунків, які б давали можливість розуміти, чому саме така сума. Мабуть, ці гроші І. Даньків передав А. Мельнику наприкінці серпня 1920 року у Львові.

Натомість про гроші, отримані від М. Бісика, А. Мельник детально пише. Йдеться про 1 млн. карбованців (керенками – російські гроші 1917 р., гетьманками та лопатками – українські гроші), які ще на початку закладення фонду було передано О. Назаруку, а він їх передав на зберігання євреям у Чорткові. При передачі грошей на зберігання був присутній М. Бісик. Однак коли він забирав гроші, то повернули тільки 850 тис. карбованців. Адже О.Назарук та М.Бісик при передачі карбованців керенками, яких, вони вважали, було більше 500 тис., не перерахували.

З цих 850 тис. карбованців готівка становила 700 тис. (178 тис. керенками, 446 тис. гетьманками та 76 тис. лопатками), а на 150 тис. карбованців керенків були квіти – розписки. Готівку було поміняно на польські марки. Курс керенок становив 100 – 9, гетьманок 100 – 5, а лопатки не вдалось поміняти.

150 тис. карбованців керенками, які А. Мельнику було підтверджено розписками, поміняли за курсом 100 – 8.

Станом на 15 березня 1921 року у фонді залишилось 7 тис. 427 польських марок. На 13 березня американський долар на львівській біржі коштував 870 польських марок. Отже, залишок у доларах становив 8 доларів 54 центи.

Згідно зі звітом про видатки, з вересня 1920 року до березня 1921 року гроші з фонду було освоєно наступним чином:

• 4 вересня 1920 року передано 60 тис. марок колишньому начальнику штабу Січових стрільців, а на той час командиру 6-ї Стрілецької дивізії М. Безручку;
• 4 вересня 1920 року видано 30 тис. марок І. Чмолі на підготовку альманаху про Січових стрільців;
• 20 жовтня та 27 грудня видано по 2 тис. марок, на прохання Є. Коновальця,  Модесту Левицькому на поїздки до Відня;
• 1 листопада видано 5 тисяч марок готівкою стрілецьким старшинам І.Андруху та В. Романишину, а також 4 тис. – на білизну, одяг, харчі та тютюн. Відомо, що в той час вони вже другий місяць сиділи у Львові, у в’язниці за звинувачення у шпіонажі;
• 25 листопада розписка про надання допомоги, з дозволу О.Назарука, двом родинам у Чорткові на суму 4 тис. марок;
• 25 листопада розписка М. Бісика про освоєння 5 тис. марок на поїздку та викуп за 6 тис. фотографій січових стрільців у Проскурові;
• 26 листопада позичено 6 тис. марок січовому стрільцеві, полковникові Р. Сушку;
• 12 грудня позичено 3 тис. марок січовому стрільцеві, старшині Я. Чижеві;
• 24 грудня позичено 1,5 тис. марок січовому стрільцеві, старшині Юрієву;
• 10 лютого 1921 р. видано 10 тис. марок січовому стрільцеві, старшині М. Кураху для поїздки по таборах;
• 11 березня 1921 р. у Відні для поїздки до Львова видано 4 тис. марок поручнику Я.Станекові.

Читайте також: Пам’ять про Ризький мир від 18 березня 1921 року, яка особливо актуальна сьогодні

Один з висновків, які напрошуються, так це те, що від уміння правильно поводитись з грошима, які тобі не належать, а є спільними, а також бути відкритим до звіту залежить успіх та авторитет керівника, колективу та організації.