дивись.info

Преференції чи справедливісь: що означають зміни до закону «Про вищу освіту»

Преференції чи справедливісь: що означають зміни до закону «Про вищу освіту»

Абітурієнти з окупованих територій тепер можуть вступити, куди захочуть без складання ЗНО.

Відповідні зміни до закону «Про вищу освіту» ухвалила Верховна Рада, викликавши хвилю обговорень, дискусій, а також інтернет-баталій.

Якщо раніше діти з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей могли без ЗНО вступати до закладів вищої освіти з обмеженого переліку, то тепер – до будь-якого вишу України за власним вибором.

Радикальні прихильники змін наголошують на потребі боротися за молодь з окупованих територій, противники вважають, що часто проросійська молодь із ОРДЛО може зайняти місця проукраїнських школярів.

Аналітик Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук» зміни до закону оцінює критично.

«Передусім скажу, що я проти будь-яких пільг при вступі до вищих навчальних закладів. Соціальне походження, місце народження, національність чи фізичний стан абітурієнтів не мають бути визначальними факторами при вступі до вишів, а виключно знання та здібності. Чи треба заохочувати вступ до українських навчальних закладів дітей з окупованих територій? Звісно, треба, але не через пільги при вступі, не через скасування ЗНО, а через особливі програми підготовки», – каже Сінченко.

Колишня очільниця Міністерства освіти й науки України Лілія Гриневич переконана, що зміни матимуть негативні наслідки і говорить про їхню дискримінаційність.

«На мою думку, закон матиме певні негативні ефекти. Цей законопроєкт вилучає поняття про те, що випускники, які здобували середню освіту в ОРДЛО, мають складати нашу державну підсумкову атестацію та отримувати тут українське свідоцтво про середню освіту… Що це означає? Це виглядає так, що ми тепер будемо визнавати середню освіту, отриману на окупованих територіях.

Друге, якщо повністю прибираються конкурсні умови, принаймні співбесіда, то як абітурієнти з окупованих територій мають довести, що вони можуть здобувати вищу освіту?» – зазначила також Гриневич.

Народний депутат зі Львова Ярослав Рущишин голосував за прийняття змін до закону. Свою позицію пояснив просто – закон доопрацювали і він, на думку нардепа, ліквідовує несправедливість.

«Цей закон насправді був прийнятий два роки тому, коли міністром освіти власне й була Лілія Гриневич. Тоді, два роки тому, я би, можливо, проголосував проти нього, бо в ньому проявляється певна нерівність. Але якщо ми не можемо забезпечити для наших дітей на окупованій території безпеку тестування ЗНО (а я наголошу, що це наші діти!), то ми мусимо щось зробити. Тож, певне, оте «щось» і зробили. І коли ми ухвалювали цей закон тепер, то ніхто й не думав, що він викличе такий резонанс. Адже за попередньою редакцією закону можна вступати у сто вузів, а зараз можна вступати до всіх – ото й усе.

Тобто ще раз – дитина з окупованої території зможе вступати у всі вузи, а не там, де їй вказала держава. От у цьому була певна несправедливість.

Так, у загальному можна говорити про певну нерівність між правилами для абітурієнтів. Але якщо держава не забезпечує можливості дитині скласти ЗНО в школі, неподалік її домівки, то тоді держава має робити щось інше», – розповідає Рущишин.

Розширивши перелік закладів для абітурієнтів із ОРДЛО, закон не передчабає додаткового фінансування.

«Стосовно фінансування, то збільшення його на цей закон не передбачається. Адже кількість дітей, як і була в тих ста вузах, так і залишилась. 2600 дітей вступає, з них 236 – з Криму. Лише зараз в них є більший вибір. Тут нема збільшення витратної частити. Просто вони можуть вступати у всі вузи», – продовжує нардеп.

Лілія Гриневич каже, що автори змін, розширюючи перелік вишів, врахували не все.

«Є ще одне дуже слабке місце в цього закону. Ми думаємо, що ми таким чином розширюємо можливості випускникам, але не враховуємо однієї речі – вищі навчальні заклади, які були відкриті, освітні центри «Донбас-Україна» і «Крим-Україна» забезпечувалися державним замовленням. Ці виші були в Донецькій і Луганській областях, а також ближче до східної частини – в Криму, Херсонській та Миколаївській областях тощо. Чому це важливо? Тому що внаслідок різних подій російсько-української війни в нас пішов відтік мешканців із таких міст, як Маріуполь, де є хороший університет, з інших міст Донеччини і Луганщини. Там є вищі навчальні заклади, викладачі й студенти, які мали велику мужність переїхати з окупованих територій в Україну, хоча все обладнання залишилося у вишах на загарбаній території», – нагадала Лілія Гриневич.

Натомість Ярослав Рущишин наголошує на інших функціях освітніх центрів.

«Діти з окупованих територій проходять допідготовку в організаціях «Донбас-Україна»  і «Крим- Україна», де вони складають іспити з української мови та історії України, бо вони не могли їх вчити на цій території зараз. Тільки після цих іспитів вони можуть вступати у виші. Потім вони складають іспити у ті заклади, куди вони йдуть в залежності від спеціалізації.

Можливо, зараз, в гарячу пору складання іспитів, не треба було ухвалювати зміни так терміново. Можливо, в цьому і є сенс. Але порядок денний формуємо не ми. Тому ми не впливаємо на такі питання», – зауважив Рущишин.

Альтернативою до ухвалених змін Дмитро Сінченко вважає створення окремих курсів чи програми з підготовки до ЗНО, орієнтованих саме на дітей з окупованих територій. Тобто йдеться про те, щоби виривати їх з окупації на рік раніше.

«Вони не будуть поступатись своїми знаннями іншим дітям і не матимуть обмежень щодо вступу. Але депутати, очевидно, не мали на меті вирішити проблему, вони мали на меті прийняти популістичний закон, щоби похвалитися перед своїми виборцями і посваритися з опонентами. І байдуже, що цей закон далі може взагалі не працювати. Про це вже ніхто й не дізнається», – підсумував Сінченко.

Тетяна ЯВОРСЬКА

Читайте новини та найцікавіші статті у Telegram Дивись.Інфо.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.