Історія Бачевських: як галицькі підприємці підкорили світовий ринок

У творі «Високий замок» знаменитого письменника Станіслава Лема є таке опис Стрийського парку: «Парк мав плутану топографію, а ще багатообіцяюче сусідство виставкового терену Східних Торгів. Узимку та влітку над ним панувала вежа Бачевського, чотирикутна, зусебіч викладена рядами повних кольорових пляшок. Мене страшенно цікавило, чи там справжній лікер, а чи тільки фарбована вода, але цього ніхто не знав. (…) Ставши під вежею Бачевського, можна було розбудити сплячу луну. Варто було досить сильно плеснути в долоні, як луна повторювалася чотири, п’ять і навіть шість разів, так само як і кожен вигук».

Вежа Бачевського була величезним павільйоном у формі карафи, стіни якого були викладені з фірмових пляшок виробника. Цей рекламний шедевр чудово ілюстрував усю діяльність львівського бренду, який завдяки уважному ставленню до маркетингу став одним із найпопулярніших на планеті. Як галицька родина виробників горілки підкорювала світові ринки – у матеріалі ІА «Дивись.Info».

Фундамент успіху – в технологічних новинках

Розпочалася історія успіху з невеликої ґуральні, що її неподалік Львова відкрив єврей Лейба Бачелес. На той час це була доволі типова ситуація. За старопольським правом, монополією на виробництво горілки (а фактично самогону) володіла шляхта. Але оскільки шляхетні пани здебільшого не мали бізнесового хисту, то зазвичай продавали цей свій привілей євреям.

Польський дослідник Філіп Ковалік вважає, що Лейба Бачелес походив із роду корчмарів, котрі жили на Жидачівщині, та вже мали певний досвід торгівлі алкогольними продуктами. Відтак після того, як Галичина переходить під протекторат Габсбургів, 35-річний Бачелес заснував скромну винокурню у Вибранівці на Жидачівщині.

З-поміж конкурентів горілку Бачелесів вирізняло бажання очистити її від неприємних «самогонних» запаху та присмаку. Для цього використовували фільтрацію та додавання настоянок різних трав. Смак ставав м’якшим, а запах – вишуканішим.

Згодом сімейну справу успадкував Маєр Бачелес, син Лейби. За словами дослідника історії родини Бачевських Романа Рака, саме з приходом до керівництва Маєра розпочався етап перетворення маленького підприємства на велику фабрику. Він переніс її в передмістя Львова, де на той час було кілька лікеро-горілчаний фабрик.

Як і батько, Бачелес-молодший не шкодував грошей на вдосконалення обладнання фабрики. Це, за словами Рака, дозволило виробляти напої вищої якості й отримати перевагу над конкурентами. Бачелесу вдалося зламати тогочасний стереотип, за яким горілка вважалася «хлопським» напоєм, тоді як шляхта традиційно віддавала перевагу вину. Завдяки фільтрації і, як наслідок, кращим смаковим якостям горілка опинилася на столах не лише галицької та австро-угорської аристократії, а й у самого цісаря. Так, саме алкогольні напої Бачевських подавали на стіл цісарю Австро-Угорської імперії Францу Йосифу.

Справа в тому, що Маєр Бачелес, як пише Роман Рак, був схибленим (в доброму сенсі слова) на новинках технічного прогресу. За першої-ліпшої нагоди коммерсант інвестував у найновіші світові технології. У той час, коли інші місцеві виробники використовували дистиляційні апарати, за допомогою яких можна було виготовляти горілку посередньої якості, Бачелес, купив нове ірландське обладнання для ректифікації (очищення) спирту. Цікавим є той факт, що технологія подвійної ректифікації була заснована ірландцем Енеєм Кофі (Aeneas Coffey) у 1830 році, а вже у 1832 обладнання працювало на фабриці Бачелеса у Львові.

З 1834 року фабрика почали виробляти лікери та гіркі настоянки. Популярність Бачелесу принесли пастис (30% анісова настоянка), абсент (спиртова настоянка з полину міцністю 40%-70%) і кюрасао (30% настоянка з гвоздики, апельсинових кірок і мускатного горіха).

Подейкують, що після модернізації підприємства продукція заводу стала настільки якісною, що галицькі підприємці навіть давали нею хабарі чиновникам у Відні.

У 1848 році Маєр Бачелес охрестився і взяв ім’я та прізвище на польський манер – він став Леопольдом Максиміліаном Бачевським. З того часу родина Бачевських вважала себе поляками і сповідувала католицизм. Такий крок Бачелеса вважають датою заснування бренду «Л.М. Бачевський. Майстер і сини».

Розквіт горілчаної імперії і JA - геній маркетингу

Кажуть, якщо у львівській кнайпі кін. XIX – поч. XX ст. хтось просив подати йому горілки, не уточнюючи якої саме, то кельнер неодмінно приносив продукцію фабрики Бачевських. Хто хотів іншої – мусів уточнювати. Така популярність стала наслідком рекламної діяльності наступного власника родинної бізнес-імперії Юзефа-Адама Бачевського.

«Юзеф Бачевський був випускником Львівської технічної академії (нині Львівський національний університет «Львівська політехніка»), де вивчав технологію спиртів. Як і батько, захоплювався, технічними новинками», – відзначає дослідник Роман Рак. – Він був першим з родини, хто інвестував не лише в якість продукту, а й в маркетинг та рекламу, котрі зробили бренд популярним не лише на теренах Австро-Угорської імперії, а й у всій Європі. Переорієнтацію на заможні верстви населення, яку почав ще Лейба Бачелес, довів до пуття Юзеф Адам. Він розпочав довготривалу рекламну кампанію, домовився про продажі горілки в елітних закладах міста і постійно брав участь у міжнародних виставках. Реклама алкоголю Бачевських заполонила не лише усі існуючі газети, але й вулиці міст. Юзеф робив усе, щоби розмови про його бренд не припинялися. Листівки та плакати, де в різний спосіб рекламувалися напої Бачевських, стали незмінним атрибутом в житті Львова. При цьому рекламні плакати Бачевського були настільки естетично оформлені та якісно надруковані, що їх навіть почали колекціонувати».

З метою збільшення продажів Бачевський починає розливати горілку в кришталеві карафи (посудини різного кольору та форми, виготовлені із скла, металу, кераміки чи кришталю). На вулицях тодішні рекламні агенти роздавали маленькі пляшечки брендової горілки цілком безкоштовно. Це придумав все той же Юзеф Бачевский.

Фірма Бачевського почала також видавати сатиричні брошури, в яких прямо чи опосередковано рекламували алкоголь фабрики. Використовували також інші маркетингові прийоми, які нині є звичними, але на той час не були популярними.

Вони не боялися експериментувати і навіть шокувати – розповідає ресторатор Марк Зархін. Справжньою рекламною бомбою стало спорудження в 1894 році під час Галицького крайового ярмарку піраміди з фірмових пляшок горілки свого заводу. Серед відвідувачів це викликало справжній фурор. А якось одного з Бачевських, наприклад, носили Львовом у труні, яка була обклеєна рекламами їхніх напоїв.

До слова, Юзеф Адам був відомий не лише виробництвом алкогольних напоїв. Учасник польського повстання 1863 року він згодом провадив інтенсивну громадську діяльність: депутат Львівської міської ради, член Львівської торгово-промислової палати, багатьох благодійних організацій, а також Товариства польських горільників. За свої численні заслуги перед містом і монархією цісар нагородив Йосифа Адама титулом «постачальник цісарсько-королівського двору». Слід зазначити, що, крім виробництва спирту та високоякісних алкогольних напоїв, Бачевські виробляли оцет, парфуми та додатки до фармацевтичних виробів.

Всесвітнє визнання і крах

Після смерті Юзефа Адама Бачевського у віці 83 років (1911) успішний бізнес батька успадкували його сини – Леопольд і Генрик. Вони продовжували рекламні кампанії в пресі і, за прикладом батька, не шкодували грошей на промоційні акції. Найвідоміша з них –  будівництво у Стрийському парку величезного павільйону у формі карафи, стіни якого були викладені фірмовими пляшками. Цей павільйон і згадує у своєму творі Лем.

1930 року нове покоління Бачевських завойовувало заокеанські ринки преміального алкоголю. Трансатлантичними лайнерами «Пілсудський» та «Полонія» трунки «J.A.Baczewski» потрапляли до Австралії, Південної Америки та Канади. А в європейські столиці, зокрема до Праги, Відня та Парижа горілку та лікери доставляли літаками. Бачевські були першими, хто використав авіацію для розповсюдження алкогольної продукції.

Але саме авіація – військова – поклала край процвітаючій бізнес-імперії. 17 вересня 1939 року літаки «Люфтваффе» розбомбили горілчану фабрику.

Уродженець і дослідник Львова Вітольд Шольґіня так описує ті події: «З верхнього Личакова чітко було видно, як гине розбомблений старий «Бачевський». Вдень над пагорбами не далеко розташованого від нас Кайзервальду здіймався над Знесінням величезний гриб диму, який увечері та вночі перетворювався на страшний вогняний гейзер. Пам’ятаю, як того гарячого вересня усі чоловіки на Личакові (і, з певністю можна сказати, в інших львівських районах також) дуже шкодували за «Бачевським», котрий раптом спалахнув і горів безупину: стільки алкоголю в його магазинах, стільки добра марнується, стільки добра… З любов’ю і великим жалем згадували вони різні види горілок та лікерів знаменитої фірми».

Стефана Бачевського та його двоюрідного брата Адама арештували, а залишки вцілілої продукції радянські військові, які на той час зайшли до Львова, вивезли у Москву. Так після 157 років існування закінчилася львівська історія горілчаного бренду «J.A.Baczewski».

Після арешту «енкаведистами» Стефан і Адам Бачевські були ув’язненими, а навесні 1940-го обох братів було розстріляно. Інші члени родини Бачевських емігрували в Австрію. Серед них був і син Стефана Бачевського. Після Другої світової війни у Відні Бачевські разом з далеким родичем Едвардом Ґеслером відновили горілчану фабрику. Пізніше Ґеслер викупив право на використання торгової марки і нову фабрику назвав «Altvater Gessler – J.A. Baczewski».