Вибори по-новому: несправжні відкриті списки і складні бюлетені

У жовтні вибори до місцевих органів влади пройдуть за новою, незвичною схемою. ІА Дивись.іnfo запитала в експертів щодо плюсів та мінусів нового законодавства.

Диктатура партій

Координатор комітету виборців у Львівській області, політолог Микола Бучин вважає основним плюсом змін факт, що всі речі, які стосуються виборів, зібрали в одному документі. Раніше, коли всі норми були розкидані по різних законах, траплялося чимало протиріч. Також позитивом у КВУ вважають зниження грошової застави для кандидатів чи відкриті списки. Хоча з останніми якраз є певні проблеми.

«Перший мінус пов'язаний з тим, що дуже знижено поріг для самовисування і мажоритарної системи. Якщо раніше пропонувалось 90 тисяч виборців, то зараз 10 тисяч. Як на мене, проблема в тому, що обмежується пасивне виборче право, тобто право бути обраним. Кандидат мусить йти від якоїсь партії, бути залежним від партії, щоби його туди взяли і він міг балотуватись», – каже Бучин.

Якщо раніше в округах, у яких виборців менше ніж 90 тисяч, вибори проводили за мажоритарною системою, то тепер цю планку зменшили вдев’ятеро. Тепер фактично у всіх ОТГ вибори будуть виключно за пропорційною системою, а в місцевих позапартійних політиків  залишилося три місяці, щоби знайти місце в якомусь списку, якщо вони бажають балотуватися.

Якщо раніше в округах, у яких виборців менше ніж 90 тисяч, вибори проводили за мажоритарною системою, то тепер цю планку зменшили вдев’ятеро

Політолог Володимир Фесенко каже, що вибори за партійними списками – це типова міжнародна практика. Однак щодо місцевих виборів рівень «партизації» вважає надмірним.

«В умовах, коли більшість партій реально не мають осередків у маленьких містечках, селищах і ОТГ – це якось не зовсім коректно. Хоча в ОТГ вибори за партійними списками вже проводили. Не можна сказати, що це не буде працювати. Просто трохи штучно буде. Будуть певні маніпуляції. І насправді, це не буде відображення реальних партійних впливів, а, швидше, вибір місцевих еліт, намагання підлаштуватись під певні настрої в конкретному регіоні».

Таку ж думку має і Микола Бучин: «Пропорційна система добра тоді, коли вона є з розвиненими політичними партіями, коли партії є реальними елементами громадянського суспільства, коли вони справді є посередниками між владою і народом. Якщо ж ми говоримо про Україну, то зрозуміло, що більшість партій під ці речі не підпадають. І це вже нівелює сам факт оцієї пропорційності. Крім того, ми розуміємо, що багато партій на місцевому рівні взагалі не мають осередків. А якщо і є осередки, то вони формальні. Зараз, коли доведеться створювати партіям осередки, і туди робити регіональні списки, то це буде профанація. Всі будуть пхатися правдами і не правдами, хто попаде, не фільтруючи і не оцінюючи».

Пропорційна система добра тоді, коли вона є з розвиненими політичними партіями, коли партії є реальними елементами громадянського суспільства

Вибори до органів місцевого самоврядування виключно за партійними списками можуть створити проблеми в майбтньому, вважає Фесенко.

«Є ризик, що надмірна «партизація» буде сприяти і надмірній політизації роботи місцевого самоврядування. Замість того, щоби займатись місцевими проблемами, комунальними, саме партійність буде підштовхувати до суто політичного порядку денного, що є не зовсім правильно.

Ще одна проблема, яка не пов’язана з виборчим законодавством, але пов’язана з виборами – це укрупнення районів. Воно стало неминучим наслідком реформи децентралізації, але зараз це укрупнення може стати проблемою. Виборчий процес зламає традиційну структуру районів, адже вибори вже відбудуться по нових адміністративних межах. Водночас самі районні ради ще не будуть створені, а нової управлінської структури районів ще не буде. Конкуренція буде не стільки між партіями, за конкуренцією партій буде конкуренція місцевих кланів. Для прикладу, в одному районі домінує «Батьківщина», в іншому – ЄС, а в третьому – «Слуга народу». І вийде, що це не стільки буде конкуренція партій, скільки місцевих кланів – одного району з іншим. Тобто посилюватиметься напруга саме на районному рівні», – каже Фесенко.

Бюлетень буде складним і для виборця, і для комісії

Серед нововведень – подвійний вибір, що його робитиме кожен громадянин. Тепер не вистачить поставити галочку в бюлетені – потрібно спочатку обрати партію, а потім з-поміж кандидатів цієї партії окрему людину.

«Треба розуміти, що, з одного боку, реалізоване введення пропорційної виборчої системи з відкритими списками, як цього хотіли українці. Але тепер ми отримаємо більш складну систему і для голосування, і для підрахунку голосів. Наскільки складну і які проблеми виникнуть у процесі голосування (особливо в процесі підрахунку голосів), ми вже побачимо по самому виборчому процесу.

Тепер не вистачить поставити галочку в бюлетені – потрібно спочатку обрати партію, а потім з-поміж кандидатів цієї партії окрему людину

Для прикладу, бюлетень може бути до півтора метра, в залежності від кількості партій, які будуть у бюлетені. Це буде не дуже зручно. Ще одна проблема – це голосувати і за партію, і за кандидата. Думаю, що значна частина виборців не скористається можливістю голосувати за кандидата. Причина проста – тому що просто не знають за кого голосувати», – прогнозує Володимир Фесенко.

Незвичний бюлетень може стати проблемою для виборця, також вважає Микола Бучин: «Бюлетень буде суттєво складніший, аніж зазвичай. А тому виборець буде дезорієнтований. В кращому випадку просто поставить галочку, не вибравши конкретного кандидата, а в гіршому – наробить помилок і зіпсує бюлетень».

Політолог Фесенко наголошує – перший варіант бюлетеня був украй складним, але, попрацювши з громадськими організаціями, його вдалося спростити. Якщо з галочкою напроти партії все зрозуміло, то далі можуть виникнути проблеми.

«Поруч із назвою партії буде список кандидатів, треба буде вписати номер. Ви можете вписати номер, а можете і не вписати. Тоді депутатом стане той, хто на перших місцях у списку. За попередніми оцінками, найбільші шанси матимуть кандидати, які будуть першими чи другими у списку.

Будуть проблеми з підрахунком голосів – він буде і складнішим, і довшим

Будуть проблеми з підрахунком голосів – він буде і складнішим, і довшим. Є побоювання, що можна написати 7, а буде схоже на 4 чи 1. І тут може бути маніпуляція. Я вважаю, що ЦВК варто було б підготувати якийсь довідник, як тлумачити конкретні норми законодавства. Закон складний, багато новацій, треба розтлумачити, як це буде діяти, особливо з виборчою квотою», – каже Фесенко.

Відкриті списки, які не зовсім відкриті

Очікування щодо відкритості списків втілилися в життя лише частково. Кандидатові не вистачить випередити партійних соратників за кількістю голосів, аби випередити їх у списку. Потрібно ще й набрати 25% розміру виборчої квоти, яку підраховуватимуть окремо для кожного округу. Ті, хто не сягнуть цієї планки, займуть те місце, яке для них визначила партія.

Координатор Комітету виборців у Львівській області Микола Бучин розповідає, що хоча ми говоримо про пропорційну систему з відкритими списками, де-факто вона такою не є.

«Відкриті списки виглядають так: кандидати розташовуються в алфавітному порядку, виборець вибирає свого кандидата. Але це в ідеалі, якщо брати демократичну традицію. Якщо кандидат на букву «Я» набрав найбільше голосів, він стає першим, і навпаки.

У нас це пішло іншим шляхом. Виборча партія сама формує порядок, перший номер є недоторканним і має преференції. Далі, щоби пройти вверх за списком, кандидатові потрібно набрати 0,25 від виборчої квоти. Якщо не набирає, то залишається там, де партія поставила.

Виборча партія сама формує порядок, перший номер є недоторканним і має преференції

Для Львова виборча квота становитиме 4,5-5 тисяч виборців. Відповідно 255 – це 1000-1300 голосів. Тобто кандидату в умовному Франківському районі потрібно, щоб не лише за його партію проголосували, а ще й персонально його вибрали 1300 людей, тоді він зможе скористатися перевагою відкритого списку. Я прогнозую, що на рівні Львова можна буде порахувати на пальцях людей, які подолають оці 0,25 виборчих квоти.

У підсумку виходить так – ми задекларували відкриті списки, а реально зробили їх закритими. Лише вибори стали складнішими для влади, для виборчих комісій, для виборців, кандидатів. Виходить, що ми цю складність заклали, а результат того ніякий. Ми будемо мати варіант закритих списків. Але зі складністю , яка передбачена відкритими списками», – каже Микола Бучин.

Ще один момент, на який звертають увагу політологи – ідеальної виборчої системи не існує. На демократичність виборів впливає не система, а сам виборець. У низці країн існує мажоритарна система, але немає підкупів. А якщо кандидат захоче купити голоси, то буде їх купувати при будь-якій системі – за умови, що виборці не будуть свідомими.

Тетяна ЯВОРСЬКА