«Бацька» та «відчайдушна домогосподарка»: чи готові білоруси до протестів

У неділю, 9 серпня, у Білорусі відбулися чергові президентські вибори, на яких вже вшосте здобув перемогу чинний глава держави Олександр Лукашенко.

Невдоволені результатами виборів громадяни у великих містах країни вийшли на акції протесту. Як наслідок – щонайменше один загиблий, десятки поранених, а також затриманих, проти яких відкриті кримінальні провадження.

Чого очікувати від протестів після виборів президента у Білорусі, чи зможе опонентка Лукашенка Світлана Тихановська стати на чолі протестів і чи є сьогодні у країні сили, здатні реально протистояти чинній владі, ІА Дивись.info запитала в експертів.

Віктор Таран, політичний експерт центру «Ейдос»:

«Білоруські протести мають маленькі шанси на перемогу. Це пов’язано з тим, що білоруси не мають потужних опозиційних партій, які повинні були стати організаційною основою протестів, яскравих впізнаних лідерів, котрі мали б зараз з усіх «інформмайданчиків» закликати білорусів виходити на протести, розвинутого громадянського суспільства. Протестувальники не мають доступу до центральних телеканалів, у них немає достатніх ресурсів, аби створити та утримувати наметове містечко в центрі Мінська, і найголовніше – протестувальники не мають ані чітких політичних гасел, ані альтернативної політичної команди, яка здатна оперативно замінити Лукашенка. Як результат – акції не масові, погано організовані, люди дезорганізовані та не змобілізовані. Ніхто не розуміє ні що робити, ні де організаційний центр протесту. Такі виступи Лукашенко досить легко придушить протягом кількох днів.

Однак це не означає, що білорусам треба сидіти дома. Потрібно виходити та боротись, створювати оргструктури, формувати команди за напрямками, розбивати наметове містечко в центрі Мінська, створювати та озброювати загони самооборони.

Щодо того чи зможе Світлана Тихановська очолити протести опозиції, то наразі шанси мінімальні. Проблема в тому, що вона не має ані достатнього досвіду, ані організаційних чи інших ресурсів для того, аби очолити вуличні протести. Наразі сил, які здатні реально протистояти чинній владі, у Білорусі немає. Але є шанс, що в ході цих протестів народяться нові лідери протестів, почне формуватиметься громадянське суспільство, створюватимуться нові політичні організації. Це шанс на перемогу, яким білорусам точно варто скористатись».

Юрій Шуліпа, правник, директор міжнародної спілки «Інститут національної політики»:

«Можна сміливо стверджувати, що з 10 серпня Республіка Білорусь вступила в період великого політичного транзиту. За множинними неофіційними даними, тиран Олександр Лукашенко зазнав нищівну електоральну поразку. У так званих білоруських елітах простежується розкол. 9 серпня під прикриттям офіційного заходу «вибори президента Республіки Білорусь» Олександр Лукашенко за допомогою адміністративного ресурсу, – сил ОМОНу та окремих представників виборчих комісій, – провів чергову спецоперацію з продовження утримання державної влади неконституційним шляхом.

Проти узурпації влади Лукашенком десятки тисяч білорусів вийшли на вулиці білоруських міст захищати свої вкрадені голоси, свою вкрадену країну і самих себе від оскаженілої тиранії.

Після продовження утримання державної влади неконституційним шляхом, у поєднанні з нічним вбивством і пораненнями десятків громадян, Олександр Лукашенко повинен бути засуджений за статтею 357 (ч. 3) Кримінального кодексу Білорусі до найвищої міри покарання – смертної кари. Тепер ніякі моральні, етичні та правові скріпи не стримують Лукашенка на шляху продовження його тиранії.

Каральна система Лукашенка найближчим часом не дозволить Світлані Тихановській стати лідером протесту. Будь-яка бодай трохи публічна особа, яку представники режиму Лукашенка вважатимуть не тільки лідером, а одним з лідерів протесту, буде відразу ж інтерновано за сфабрикованим звинуваченням. І цей протест буде продовжувати мати горизонтальний мережевий характер. Тому основна сила, яка зараз протистоїть тирану Лукашенку і його режиму, – це народ Республіки Білорусь. Обидві сторони готові до тривалого, рішучого і кривавому протистоянню.

Державний переворот, здійснений за підтримки Росії у зв'язку з фактичним призначенням Лукашенка на пост президента Білорусі, триває з 1996 року. Це злочин, що тягнеться в часі. Тому у Лукашенка немає жодних варіантів, окрім як після втрати влади бути засудженим до смертної кари за кримінальним законодавством Білорусі. Очевидно, що тепер ніякі чинники не зможуть змінити рішення білоруського народу, що вимагає відходу Лукашенка.

Олексій Буряченко, голова правління Всеукраїнської регіональної експертно-юридичної асоціації впливу, кандидат політичних наук, доктор філософії:

«За наслідками виборів у Білорусі усі сторони залишилися задоволеними! І навіть більше задоволеними виглядають представники опозиції, і на це є низка підстав. Проаналізуємо їх: по-перше, мобілізація навколо технічного кандидата пані Тихановської усіх опозиційних сил виглядало, на перший погляд, як абсолютно недієва історія. Водночас опозиція усім довела свою масовість, дієвість, рішучість та прагматизм, а отже, що важливо, контрольованість.

Що це означає? Серед іншого, те, що білоруська опозиція зробила дуже важливу інвестицію у своє політичне майбутнє! І завтра, на виборах до парламенту Білорусі, ніхто не здивується, якщо опозиційні партії наберуть відчутні відсотки та демонополізують владу Лукашенка.

По-друге, надія на зміну режиму». Соціологія показала, що білоруси втомилися від Лукашенка і потребують молодшого політика на чолі держави, а стримало їх від зміни лідера зараз велика кількість як «страшилок», так і реальних проблем – від коронавірусу до глобальної економічної кризи. І консервативна позиція Лукашенка є більш зрозумілою та прийнятною, ніж гасла «відчайдушної домогосподарки» про проведення ще одних виборів через пів року!

Водночас якщо з'явиться потужний опозиційний політик з реалістичною програмою, дострокові вибори в Білорусі уже нікого не здивують...

Вишенька на торті! Навіть результат 80% на 10% не вирішив для Лукашенка питання поновлення легітимності, тобто отримання позитивного сальдо довіри у білорусів, оскільки замість того, щоб святкувати,  Лукашенко вийшов до преси та банально виправдовується.  А стенограма від Путіна носила явно не привітальний характер і більше була схожа на «план до виконання». Тобто містила низку пріоритетів для Білорусі, при дотриманні яких РФ буде, можливо, лояльною до Лукашенка.

Лукашенко явно пережав у гонитві за високим результатом та боротьбою з конкурентами. З поля зору були втрачені питання проблем майбутніх періодів. Адже усі розуміють, що, не отримавши необхідної підтримки від власного народу та створивши своїми руками дієву опозицію, Лукашенко фактично підписав собі політичний смертний вирок.

Тепер Польща не тільки говорить про не визнання виборів, а й спонукає до цього весь цивілізований світ! Вдасться чи не вдасться, це уже не важливо, а важливо те, що ніхто не буде сперечатися у разі необхідності проведення дострокових виборів президента Білорусі або навіть «кольорової» революції». Також, я переконаний, що керівництво РФ теж уже відчули кров Лукашенка та будуть намагатися дати народу Білорусі свою альтернативу Бацьки. Тому, враховуючи вищевикладене, гадаю, на Білорусь чекають не веселі часи, адже як відбудеться транзит влади найближчими роками в Білорусі, передбачити не зможе ніхто. Завжди краще зробити контрольований транзит, ніж з останніх сил чіплятися за владу».

Читайте також: Білорусь сьогодні, або До чого призвели вибори

Олександр Хмелевський, експерт:

«Протести в Білорусі не досягнуть жодного результату. Лукашенко переконливо переміг на виборах. Розрив між кандидатами є дуже великий. Тому вже через декілька днів протести вщухнуть. Опозиція не очікувала жорсткого розгону протесту. Тихановська виглядає розгубленою і не знає, що робити далі. Вона не готова очолити протестувальників. Зараз у Білорусі немає політичних сил, які були б здатні конкурувати з нинішньою владою. Опозиція не змогла запропонувати суспільству привабливу альтернативу. Більшість білорусів задоволені правлінням Лукашенка і не вірять опозиції».

Оксана ДУДАР