Науковець, політик, громадський діяч: Ігор Юхновський відзначає 95-ий рік народження

Видатний науковець – фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, який понад двадцять років присвятив політиці. З його іменем нерозривно пов’язане проголошення Україною Незалежності. Ігор Юхновський був лідером першої опозиційної фракції у Верховній Раді, депутатом чотирьох скликань та керівником Українського інституту національної пам’яті.

Ми поспілкувалися З Ігорем Юхновським напередодні Дня Незалежності, і сьогодні пропонуємо найцікавіші уривки з цього інтерв’ю.

Мені найкраще живеться в Україні, у своїй державі

«Я жив при різних державах і різних владах. Вчився в гімназії за часів польської держави, бачив першу радянську владу з 1939 по 1941 і радо її зустрічав як визволення від поляків. Але пізніше почалися хвилі арештів моїх старших колег по школі, ми впали в жах. Пізніше прийшли німці, ми їх радо зустрічали, бо за радянської влади було дуже багато арештів – після відступу радянських військ люди виявили в тюрмі мертві і замордовані дитячі тіла. Але пізніше почалися вже німецькі арешти, гестапо на Волині було жахливим. Тому, коли 1944 року прийшли радянські  війська, ми їх радо вітали, і я пішов на війну. З війни повернувся переможцем. У 1989 році я став депутатом Верховної Ради і з 1991 року – громадянином України. Тобто я багато влад пережив і абсолютно чітко  і відповідально можу сказати, що мені найкраще живеться в Україні, у своїй державі».

За будь-яку ціну требу бути чесними, не брати ніяких поборів

«Президент і уряд мають розуміти, що вони застали неймовірну несправедливість попередніх років – несправедливість у рівні заробітних плат, у порушенні закону вартості праці. Потрібно вирівняти зарплату в усій державі. В усьому світі зарплата вчителя – це 880 кг хліба на місяць, так має бути і у нас. Зарплата повинна відповідати вартості праці. Не може бути, щоби суддя отримував 180 тисяч гривень на місяць, а професор юриспруденції – 8. Ці ідіотизми з мільйонними зарплатами мають бути знищені. Можна запровадити податок на такі зарплати. Якщо, наприклад, зарплата становить мільйон, то 90% має йти на податки. Президент і уряд мають розуміти, що вони застали неймовірну несправедливість попередніх років Це складне завдання, але так буде справедливо і це потрібно зробити. І найголовніше завдання – це війна. Цю війну ми програли, і це означає, що ми є переможені. Думати, що весь світ стане за нами – це смішно, ніхто за нас не буде класти свою голову. Чим довше триватиме ця оборона, тим менш прихильними до нас будуть ці території. Тому треба бути сильними, енергійними і рішучими. Треба закінчувати війну, на кожний постріл з протилежної сторони відповідати десятьма, але війну закінчувати».

Не потрібно рухати те позитивне, що ми маємо

«Питання мови взагалі повинно перестати існувати. Влада в Україні має бути українською і мова влади не обговорюється – вона є  українська. Якщо вона такою не є – влада повинна терміново вчитися і вчити свої родини, тобто це питання штучне».

А ось, що згадує про Ігоря Юхновського Ярослав Кендзьор, народний депутат України 6-ти скликань:

"Доля звела мене з Ігорем Рафаїловичем спочатку під створення Народного Руху України, а потім у Верховній Раді 12-го скликання тоді ще УРСР. У Раді буда велика група колишніх дисидентів, політв’язнів. І ось Ігор Рафаїлович не був схильний до радикальних ідей та виступів. Він, як керівник Народної Ради, завжди намагався знайти ту серединку, враховуючи тодішній склад ВР. Він виконував таку стабілізуючу роль, щоби вийти з кожної ситуації з позитивним результатом. Саме з величезною його участю ми через два місяці після початку роботи у сесійній залі вже вийшли на ухвалення Декларації про державний суверенітет. І в цьому є величезна заслуга Ігоря Рафаїловича. Аналогічну позицію він зайняв під час виходу на ухвалу про проголошення Незалежності у ті тривожні дні ГКЧП. Він, як великий авторитет у ВР, активно долучився до ухвалення цього рішення. Справа в тому, що представники Компартії не хотіли розмовляти з учорашніми дисидентами та політв’язнями, а Ігор Рафаїлович, як член партії і людина надзвичайно делікатна і толерантна, вмів переконувати оцю всю комуністичну еліту, яка тоді мала більшість у Раді. А переконати їх підтримати такі кроки, як проголошення суверенітету і незалежності було надзвичайно складно, і Ігор Юхновський провів у цьому напрямку величезну роботу. Він вмів розмовляти з тою частиною депутатів і схиляти їх до підтримки незалежності. Крім цього, Ігор Юхновський підтримував дуже активний спосіб життя. Свої 90 років він відзначав на Говерлі. Я завжди казав йому, що намагатимуся повторити його рекорди. І сьогодні, вшановуючи його 95-річчя, щиро хочу побажати Ігорю Рафаїловичу ще довгих років активного життя і знаю, що потенціал для цього у нього є. Він не покидає науку – ця людина воістину володіє безмежним запасом творчих і фізичних сил. Тому мої найщиріші вітання Ігорю Рафаїдовичу.

Володимир ГАЛЕЧИК