Острах не зник, надії з’явилися: чи готова Львівщина до відкриття ринку землі

Влітку наступного року станеться одна із ключових точок неповернення – відкриття ринку землі. Але для того, аби це стало «перемогою», а не «зрадою», регіонам вже варто готуватися до змін.

Як відбувається земельна реформа на Львівщині та Донеччині, та чи зникли опасіння громадян щодо ринку землі, розбираємося далі.

Поточний стан справ

Цьогоріч 31 березня на позачерговому засіданні Верховна Рада прийняла закон про відкриття ринку землі, який активно обговорювався протягом 2019 та 2020 років. Суспільство, властиво, неоднозначно відреагувало на майбутні зміни, той парламентарі заклали адаптаційний період. Ринок землі в Україні офіційно відкриється 1 липня 2021 року. А тим часом регіони активно готуються до нововведень. На Львівщині, до прикладу, надають безкоштовні правові консультації власникам паїв. Для того, щоб отримати правову консультацію та детальне роз’яснення з земельних питань необхідно зателефонувати на безкоштовний номер системи БПД 0 800−213−103.

Крім того, на Львівщині триває інформаційна робота з пайовиками щодо узаконення права на їхню землю. Тетяна Борушок, начальниця відділу розвитку аграрної інфраструктури, земельних відносин Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА, пояснює: «Як департамент ми мусимо покращити комунікацію, органи місцевого самоврядування повинні знати законодавство. Всі ОТГ, аграрії, землевпорядники, мешканці повинні розуміти, що ринок землі таки почнеться, - говорить пані Борушок. - Багато хто з них побоювався, як він почнеться і як в принципі відреагує регіон, чи буде спекуляція на ринку, чи менші фермерські господарства будуть мати певну фінансову спроможність купувати землю. Але якби кожен взяв в руки закон «Про обіг сільськогосподарських земель», думаю, ті побоювання були би все меншими й меншими. Ми департаментом розробили брошуру «Головні питання про обіг земель сільськогосподарського призначення», за півроку ми, напевно, провели більше 30 нарад з органами місцевого самоврядування, ОТГ, аграріями, маємо гарячу лінію при департаменті, на яку можуть всі зателефонувати й розпитати якісь нюанси по обігу земель. Зараз ми маємо здійснити виїзди щочетверга у всі ОТГ, тож ми плануємо щотижня по 2 ОТГ, але в час пандемії кожної п’ятниці з’являється нова карта карантинних зон, і якщо зона помаранчева чи червона, ми просто не можемо туди їхати та збирати людей. Тому обираємо зелені зони та намагаємося запросити якнайбільше людей, аби розповісти їм про хід реформи, про обіг земель, про державну та обласну програми підтримки і решту питань».

Страхи та побоювання

Варто розуміти, що мова йде про відкриття ринку сільськогосподарських земель, адже інші види землі (наприклад, під будівництво) в Україні вільно продаються. Тому основною аудиторією реформи мали би стати аграрії та самі власники паїв, які тепер можна буде продавати. Щоправда, саме фермери й висловлювали найбільше занепокоєння щодо таких змін, хоча й визнають – зміни на цьому ринку вкрай необхідні.

Микола Стецьків, ветеран АТО, став фермером після повернення зі сходу, засадив полуницею отримані 10 соток землі. Згодом ще тридцять соток Миколі довірили побратими. За два роки Микола замігся ділянкою у 8 гектарів, побудував теплицю, влаштував працівників. У тому, що земельні відносини в Україні реформувати треба терміново, Микола впевнився давно: «Хіба зараз не можна продати земельну ділянку? Що тоді, як не продаж, означає передача паїв в оренду на 50 років? Але це робиться в обхід  держави, Україна на цьому не заробляє. То чому б не задіяти цивілізовані механізми, зробити продаж прозорим?»

Його слова підтверджує й Тетяна Борушок, додаючи, що нинішні схеми з «продажу» землі не є цілковито незаконними, проте є «сірими». «Той мораторій, який був, якраз і породив сірі схеми для продажу землі й вони є не лише по регіону, вони відомі по всій Україні, - пояснює чиновниця. - По-перше – довготривала оренда, якою можна приховати продаж ділянки, по-друге – довіреність, коли відчужувач видає довіреність на покупця; застава земельної ділянки, коли власник бере певну суму грошей у покупця в формальну позику, які потім не повертає, а покупець звертається до суду по стягнення ділянки як єдиного майна того власника; продаж корпоративних прав; обмін на іншу земельну ділянку. Воно напівсіре, але воно існувало. Тому коли мораторій зніметься, нарешті будуть єдині правила гри для всіх: хто використовує землю, хто є власником землі. У світі скрізь є цивілізований ринок землі, напевно, й нам час мати його у себе в державі. Тоді, відповідно до Конституції, люди будуть мати право розпоряджатися своєю землею і, мені здається, добре аграрію буде. В плані того, що коли я орендую ділянку, я не так бережно до неї ставлюся, як тоді коли я куплю ту земельну ділянку й вона буде моєю власністю, коли розумію, що я ту ділянку залишаю дітям і так далі».

Тим часом фермер Микола Стецьків говорить і про свої побоювання, які, до слова, є типовими для дрібних фермерів: «Орендна плата за гектар землі на рік на території Львівської області становить приблизно 3-4 тисячі гривень. Натомість для придбання і повноправного володіння фермеру доведеться викласти суму учотирнадцятеро більшу: 46 тисяч гривень орієнтовно за один гектар землі. Фермери можуть просто не володіти такими коштами, щоби викупити земельні ділянки. Натомість на той самий наділ зможе прийти заможніший інвестор, для якого ця сума виявиться посильною», – розповідає Микола Стецьків.

До слова, приблизно зорієнтуватися по цінах на землю можна завдяки нормативній оцінці земель. «Згідно нормативної оцінки земель сільськогосподарського призначення станом на 1 січня цього року середня вартість ріллі в Донецькій області становить 31 тис грн за га. По інших областях України діапазон нормативної оцінки ріллі від 21 тис за га до 34 тис за гектар», - говорить Артем Чаган, директор департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької ОДА. Він пояснює, що на Донеччині така оцінка є дещо завищеною (не береться до уваги кліматична особливість регіону та близькість лінії розмежування), а також додає, як саме оцінка впливає на реальну вартість паїв: «Необхідність перегляду нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення дозріла вже на державному рівні. Я говорю про нормативну оцінку земельних ділянок, тому що єдина умова, яка стосується ціни продажу власниками земельної ділянки (паю) в законі про ринок полягає в тому, що до 1 січня 2030 року їх не можна продавати дешевше за нормативну грошову оцінку». Більше про земельну реформу на Донеччині читайте тут.

Читайте також: Попри карантин та страхи: як на Львівщині триває медична реформа

Дискусії навколо того, чи подужають українські фермери придбання землі на вільному ринку, активно тривають майже рік і з наближенням відкриття ринку не слабшають.

Павло Дигдало, директор Дорадчого центру «Фермерська країна», коментує: «Занепокоєння від малих та середніх фермерських господарств нікуди не поділися. Земельну реформу треба було проводити, це добре, що проголосували за закон, але немає для дрібних та середніх фермерів, інструментів, як ним користуватися. Ми практично щодня спілкуємося з дрібними та середніми фермерами і в кожного з них є питання: що я буду робити з наступного року чи через декілька років, якщо відкриється цей ринок? Бо фермер зараз орендує паї в пайовиків, але відкриється ринок, прийдуть великі компанії, які мають кошти, ресурси й запропонують на кілька гривень більше за землю і пайовик, звичайно, їм буде продавати. Тому побоювання точно нікуди не зникло, й держава має думати, насамперед, якщо вона оголошує, що підтримує фермерів і це є основа економіки України, то має думати на рахунок тих інструментів, які би дали фермерам отримати на купівлю землі пільгові кредити (під 2, 3, 5% річних, а не 25%, як діють на сьогодні) і так далі. Тобто ця дискусія на сьогодні нікуди не зникла, існує до сих пір і, наскільки ми бачимо, цими питаннями ніхто не переймається. Закон прийняли, галочку поставили й на тому закінчилось. Як воно буде з наступного року, важко прогнозувати».

Чи варто боятися

«Найбільші ризики в тому, що якраз ті малі та середні господарства (які працюють на орендованій землі, - ред.) можуть втратити ту землю, ті паї, які вони на сьогодні обробляють, - висловлює занепокоєння Павло Дигдало. - Тому дуже багато з них можуть просто не витримати у таких нерівних умовах з великими компаніями, які мають можливість землю скупити. Тим більше, в перші роки буде не настільки висока ціна на землю, бо точно будуть люди, якім потрібні будуть кошти й вони, відповідно, не зважаючи на нижчу ціну, продаватимуть землю. Тому не завжди фермер, який живе на тій самій території, в тому ж селі, сусід пайовика, зможе купити ту землю».

Для вирішення цього питання, як пояснюють чиновники, існує кілька механізмів. Один з них закладено в сам закон. «Кожен має розуміти, що з 1 липня 2021 року ринок відкриється лише для громадян України, а лише з 1 січня 2024 року вступлять в ринок також і юридичні особи, які створені та зареєстровані за законодавством України, - говорить Тетяна Борушок, начальниця відділу розвитку аграрної інфраструктури, земельних відносин Департаменту агропромислового розвитку ЛОДА. – І якщо з 1 липня 2021 громадяни зможуть купувати лише 100 га в одні руки, то вже з 2024 року покупці зможуть концентрувати в одних руках до 10 000 га».

Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Змінюємося разом: як реформи наближають Львівщину та Донеччину до ЄС» в межах програми медійних обмінів від Асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Карпати Україна – Карпатська агенція регіонального розвитку» за фінансової підтримки Львівської обласної ради.